— З Юрієм ми познайомилися на одній із виставок. Цей Юрій — просто супер! — зазначила дружина мера Івано-Франківська Лідія Анушкевичус. — Креативний, вихований, я вражена! Акція вийшла надзвичайно цікава. Абсолютно демократична, всі знали, що робити. Різні майстри, волонтерські групи, пластуни, митці, видавці одне одному не заважали — лише підсилювати результат. В цьому демократичному міксі і була родзинка. За чотири години ми заробили 9907 грн.
— В кого виникла ідея такої акції?
— Ідея акції «4 години для Арміі» в кінотеатрі «Люм’єр» виникла у розмові з пані Лідою Шкрібляк. При зустрічі я розповідала їй про наш волонтерській «хліб». Вона захотіла допомогти. Вирішили придумати якийсь спільний проект. Легкий, мобільний.
— Скільки тривала підготовка?
— Все було дуже швидко. За один тиждень ми зустрілися з різними людьми і кожен пропонував якусь ідею. Цікаво, що голова спілки художників Микола Якимечко запропонував запросити видавців, Ярема Стецик дав контакти пластунів і свого друга Юри Боринця — креативного художника, який за словами Яреми, вміє створити подію. В цьому я , та й інші відвідувачі мали змогу переконатися. Ідея запросити Тараса Прохаська була озвучена Василем Іваночко, видавництво «Лілея НВ». Дитяча художня школа ще тиждень до акції звернулась до мене з пропозицією продати малюнки вихованців школи. Інших волонтерів ми запросили , переговоривши з ними на фестивалі «Позашкільного дозвілля», який відбувався в Івано-Франківську напередодні. Хлопці Іван та Юра з муляжами зброї також приєдналися до нас, щоб створити відповідну атмосферу. Без музикантів, як молодих так і досвідчених, не обійшлося, адже вони також постійно проводять різноманітні акції на підтримку військових.
— Що запитували відвідувачі, як реагували?
— Відвідувачі були приємно вражені. Та й ми, волонтери, мали можливість поспілкуватись одне з одним. Всі відчули себе волонтерами. Ми запросили людей, не витратили жодної копійки , а зібрані кошти потратили на допомогу хлопцям на Сході.
— Як відбувалася акція?
— Торгівля була досить жвава. Продавали книги, вироби наших майстрів і дитячі малюнки. Разом вдалось зібрати за 4 години — 9907 грн! Але не це було саме головне, ми всі отримали задоволення від спілкування.
— Трішки розкажіть про себе. Проводити мистецькі акції – це хобі, чи обов’язок? Яким був Ваш дебют у якості організатора?
— Сама я не маю великого досвіду в організації подібних досить масштабних, як виявилося, заходів, але я маю багато розумних друзів, які допомогли своїми ідеями — а далі — справа чисто технічна. Зі всіма зустрітися і домовитися. Я вже давно в бізнесі, тому є добрий управлінський досвід і вміння довіряти професіоналам. Крім того за останні два місяці практично кожну неділю ми щось та проводимо.
— На Вашу думку, яким повинен бути сьогодні український патріот чи патріотка?
— Потрібно бути не байдужим. Не сидіть дома, не споглядаєте, не обговорюйте — щось робіть! Подумайте, чим саме ви можете допомогти. Багато людей хочуть щось робити, але чомусь бояться проявляти ініціативу. А мене вже ця робота просто не відпускає. Постійно спілкуюсь з хлопцями на сході і тут, з їхніми батьками. Це мій фронт.
— Чи залишається у вас хоча трохи вільного часу?
Чесно, нема вільного часу взагалі. Це неправильно, я це знаю. Але маю надію, що все так не буде. Війна закінчиться, тоді будемо відпочивати.
— Ваша команда «Свій за свого» — це?
— Люди змінюються, хтось відходить, а ще більше приєднуються. Якщо на Прощу в Крилосі ми їхали в складі семи волонтерів і нам запропонували допомогу пластуни, то через місяць уже на Прощу в Погоні у нас був 21 свій волонтер. На перших «Патріотичних розпродажах» були проблеми з людьми, доводилося роботи все самим. Остання неділя у «Люм’єрі» показала, що ми вже потужна команда, яка знає що робити і ні за ким бігати і просити не треба.
«Свій за свого» — це ініціативна група небайдужих людей, які допомагають нашим військовим. Леся Воробканич займається військовою медициною , замовляє речі з США , тримає зв’язок з солдатами. Я більше займаюсь збором коштів і організацією всіх акцій. Також безпосередньо контактую з солдатами , бо закуповую всі необхідні речі. Зіна Іванівна Федорук і Наталя Перцович займаються раненими. На Патріотичних розпродажах і інших акціях ми працюємо з Вірою Гаврильців і її волонтерами з НДІ ” Укрнафта”. Волонтерська група Іри Смоленської , фірма ” Гіпократ” , Леся Федорук і її друзі, Іра Вруська і волонтери з Загвіздя, працівники фірми “Рітас” і моя родина- всі допомагають.
— Які результати акції, чи вже придбано речі, які саме необхідні?
— Співпраця з кінотеатром «Люм’єр» почалася ще минулого тижня з продажу квитків у кіно, які нам надала пані Ліда Шкрібляк. Допомогли їх розповсюдити студентські ради практично всіх ВУЗів міста. Загалом волонтерська скарбниця поповнилася на 17 427 грн за сприяння «Люм’єру». Ще був баскетбольний турнір на кубок «БК Говерла». Ми там також попрацювали. Не просто прийшли, щоб гроші зібрати, а допомогли розповсюдити квитки і спекли наші традиційні пряники для вболівальників і гравців. Це, повірте, велика робота.
Зараз найнеобхідніші теплі речі — термобілизна, рукавиці, шапки, теплі шкарпетки, зимові берці. Спальники, карімати. Не можна забувати про амуніцію, медицину, оптику, радіозв’язок. Збираємо гроші на машину, вона вже тут, у Івано-Франківську. Почали потроху проплачувати. Ціна питання — 2250 євро.
— З яким волонтерським центром ви працюєте?
— Ми працюємо спільно з волонтерськими групами «Підтримай армію України», групою молодих активних людей «Об’єднуємося заради життя». Звичайно підтримуємо добрі контакти з «Координаційним центром швидкого реагування». Окрема подяка нашим художникам за кошти з аукціонів, які вони довірили саме нам. Сімдесят комплектів термобілизни працівники обленерго надали нам , коли ми відправляти теплі речі для трьох великих груп солдат цього тижня. Карімати, продукти від «Підтримай армію України» . Амуніцію і форма куплені за гроші від розпродажів, акцій та пожертв. Хлопці воюють, а ми працюємо тут! Кожен робить свою роботу. Ми вдячні їм, а вони нам. Так і має бути.