«Дивні» соціологічні дослідження як передвиборчий бізнес

Кожного разу напередодні виборів в Україні дані соціологічних опитувань стають предметом гарячих дискусій. Кому вірити? Чи вірно вони відображають настрої виборців?
Переглядів: 501

Протягом передвиборчої кампанії соціологія, на жаль, дуже часто перетворюється з науки на політичний бізнес, а якщо точніше – на свідому маніпуляцію виборцями. Деякі кандидати чомусь думають, що якщо «намалювати» потрібні цифри, то й реальних голосів виборців додасться. Хоча, зрозуміло, що зацікавлених у маніпуляціях осіб чекатиме велике розчарування. Бо день голосування завжди дає правильну відповідь на питання, якою є реальна довіра людей.

В українській політиці вже був прецедент, коли політична сила звинуватила провідні соціологічні компанії в брехні, але сама ж і осоромилася. Напередодні виборів у 2012 році партія Наталії Королевської «Україна – Вперед!» мало не щотижня публікувала результати досліджень від маловідомих, або й взагалі нікому невідомих соціологічних фірм, які всі, як один, пророкували їй впевнене проходження до Верховної Ради. У цих опитуваннях партія Королевської набирала близько 5-6%. Журналіст «Української правди» Мустафа Найєм навіть провів своє власне розслідування щодо діяльності цих «соціологічних військ» під назвою «Соціологічний конвейер Королевської». Усі ці компанії – «Нью Імідж Маркетинг Груп», Студія комунікацій «Politlab», Агентство соціальних комунікацій, Агентство соціологічних і маркетингових досліджень «Демоскоп», Інститут досліджень регіонального розвитку України і т.д.– були невідомими на соціологічному ринку та публікували немов зроблені «під копірку» опитування. Відповідно, все це викликало підозру в тому, що відбувається масштабна соціологічна маніпуляція на користь однієї політичної сили, інформують ”Коломийські вісти”.

Натомість соціологічні дослідження напередодні виборів від КМІС, Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова – поважних організацій з бездоганною репутацією, ніколи не давали політичній силі «Україна-Вперед» рейтингів підтримки більше 2-3%, тобто в межах статистичної похибки.
І тоді Наталія Королевська не вигадала нічого кращого, ніж звинуватити соціологів у брехні та подати в суд на КМІС та Фонд «Демократичні ініціативи», які, на її думку, давали їй «надто маленький рейтинг».

Звичайно ж, для партії «Україна – Вперед!» та її лідера Королевської все закінчилося цілковитою ганьбою. На виборах 2012 року ця політична сила набрала навіть менше, ніж їй пророкували «брехливі» дослідження визнаних професіоналів у соціології – близько 1,6% голосів. І зі свистом пролетіла мимо парламенту. А потім, після виборів, припинила спроби судового переслідування соціологів.

Цей комічний випадок вчергове довів, що довіряти потрібно соцдослідженням тих компаній, які вже давно мають ім’я на ринку соціології та дуже відповідально ставляться до власної репутації. Серед провідних українських соціологічних компаній найнадійнішими частіше за все називають Центр імені Разумкова та КМІС. Приміром, Центр Разумкова присутній на ринку соціологічних досліджень вже понад 20 років. І за оцінками університету Пенсільванії входить до сотні найкращих світових дослідницьких центрів з питань державної політики (з-поміж понад шести тисяч оцінених установ).

Та, схоже, деякі політики на Івано-Франківщині вирішили повторити помилки Королевської. Нещодавно в одній з коломийських газет було опубліковано соціологічне опитування, проведене компанією «Актив груп» на Івано-Франківщині, і, зокрема, у 88 виборчому окрузі на території Коломийського та Городенківського районів. Згідно з даними цього опитування в окрузі лідирує Олесь Доній з результатом 18,6%. На другому місці – самовисуванець Тарас Мар’янський (14,4%). На третьому – Володимир Мойсик (12,6%).

Натомість соціологічне опитування Центру Разумкова, проведене так само в середині жовтня, дає зовсім інші результати. Згідно з даними соціологів, на окрузі впевнено лідирує кандидат від «Народного фронту» Арсенія Яценюка Юрій Тимошенко з показником у 29%. Олесь Доній лише другий – 21,7%. Таким чином дані найвідомішої соціологічної компанії в Україні – Центру імені Разумкова – кардинально відрізняються від даних «Актив груп». Приміром, у того ж Мар’янського згідно досліджень «разумківців»... лише 1,2% підтримки на окрузі. Цифри, погодьтеся, дуже відрізняються.

Одразу виникає питання, а що ж це за компанія «Актив груп», про яку широкий загал ніколи не чув? Перевірити трудові звершення цієї компанії не вимагає великих зусиль. Власне, перші згадки про те, що ця компанія публікує соціологічні дослідження з’явилися лише напередодні виборів у 2012 році. Згодом, після великої перерви, на довиборах на Київщині у 2013 році. Потім – аж у вересні 2014 року, знову ж таки саме під час передвиборчих перегонів.

Усе це дуже нагадує стандартний почерк численних «заробітчан від соціології», коли соціологічна фірма виринає виключно напередодні виборів і так само раптово зникає після дня голосування до початку нової передвиборчої кампанії.

У публікації дивних досліджень «соціологічних партизанів» є й інша сторона – замовник. Логічно, що намалювати такі серйозні розходження було б вигідно саме першому номеру рейтингу. Ось тут і напрошується проста аналогія з «інцидентом Королевської». Бо ж визнані соціологічні компанії в результаті спрогнозували їй навіть трохи більший результат, ніж вона отримала. Ось і у Разумкова Олесь Доній хоч і знаходиться на другій позиції, але набирає трохи більше 20%.

Цікаво, чи піде пан Доній шляхом Королевської, коли виявиться, що нікому не відомі компанії зроблять йому ведмежу послугу, намалювавши переможний результат? І чи не буде він судитися з тими, хто ставить під великий сумнів його перемогу – Центром Разумкова? Як би там не сталося, але політикам слід пам’ятати, що соціологія – це в першу чергу наука. І не вважати її лише гарним інструментом для маніпуляцій виборцями.

P.S. Для маніпуляції виборцями Олесь Доній використовує не лише соціологічні опитування. Під час виборів до Верховної Ради України 2012 року він активно використав гасло боротьби за українську мову на теренах Західної України. Цього разу технологія маніпулювання змінилася. Спочатку Доній активно використовував маніпуляції з Всеукраїнським об‘єднанням «Друзі батальйону «Айдар». Проте, після візиту заступника командира цього батальйону Аркадія (позивний «Байкер») та висвітлення правдивої інформації, де Аркадій зазначив, що не знає і ніколи не отримував допомоги від Донія, Олесь припинив цей тактичний хід і перейшов на інший: зомбування електорату тим, що масово почали з‘являтися люди, які «Вірять Донію». Саме тут, захопившись технологією, Олесь робить чергову помилку, зокрема оприлюднивши інформацію, що його підтримує Садовий. На офіційному сайті «Самопомочі» це не підтвердилося, тому Доній припинив і цей піар-хід. Варто також згадати і про «лобіювання» зниження тарифів на воду для коломиян, де він запевнив, що вирішив проблему завищених тарифів на водопостачання. І знову ж таки це виявилося черговим фейком. Але, при цьому всьому, рейтинг Олеся Донія залишається незмінним, хоч і не найвищим. Мусимо замислитися, чи вартує ця людина підтримки і чи може вона представляти інтереси українських громадян, посівши місце у Верховній Раді України. Напевно, гасло «Остання барикада» – цього разу більш ніж красномовне. Він кидає всі ресурси: матеріальні, політичні, технологічні, аби досягти своєї мети – будь-якими методами знову стати народним депутатом України. Український народе,  вибір за тобою!

На правах політичної реклами