Автогонщики команди ТМ «Гостинний дім» — тріумфатори сезону-2014

З 3 по 5 жовтня на Верецькому перевалі, що у селі Климець Львівської області, завершився фінальний 5-ий етап чемпіонату України з гірських автоперегонів «Львівський стандарт». Команда ТМ «Гостинний дім» за результатами усіх п’яти етапів упевнено виборола лідерство цьогорічного чемпіонату серед аматорів.
Тріумфатори сезону-2014 (зліва направо): Сергій Мостовий, Сергій Мисик та Сергій Жолинський | Фото: Ігор Мудрик

З нагоди свого тріумфу представники команди — тренер Сергій Жолинський та перший пілот Ігор Мисик — скликали прес-конференцію, на якій відрапортували про успішний перебіг перегонів, нюанси чемпіонату, а також висловили щиру вдячність своєму спонсору — торговій мережі «Гостинний дім», завдяки якій, власне, Калуш продовжує перебувати у списку міст, що підтримують український автоспорт.

— Найважливіше у цьогорічному сезоні те, — зазначив тренер команди, відомий автогонщик, чемпіон України з гірських перегонів серед професіоналів Сергій Жолинський, — що завершили ми його не лише лідерами, але й без серйозних матеріально-технічних втрат. Звичайно ж, були дрібні технічні неполадки, але завдяки нашому спонсору, ТМ «Гостинний дім», їх вдалося досить легко позбутися. Пально-мастильні матеріали, колеса, ходова — все це було налаштовано по максимуму, щоб підтягнути авто нашого першого пілота Ігоря Мисика, який став абсолютним чемпіоном у своєму класі, до показників майже спортивних. «Перегнути палицю» у цьому сенсі не можна, адже за регламентом перегонів машина має відповідати лише «аматорським» стандартам.


Окрім Сергія Жолинського, команду ТМ «Гостинний дім» цьогоріч презентували перший пілот, калушанин Ігор Мисик на своєму ВАЗ-2112 (клас А2СТ),  другий пілот Маркіян Клименко зі Львова на «Форд-Фієста» (клас А3СТ), а третіми пілотами у різних етапах виступили львів’яни Тетяна Слезінська («Пежо-206»), Володимир Чух («Форд-Фієста») та Павло Василькевич («Хонда CRX»), які змагалися у класі А3СТ.

Ігор Мисик спробував свої сили у гірських автоперегонах минулого року. Каже, що до цього його спонукали друзі, які не пропустили жодного етапу у заїздах професіоналів, підтримуючи свого товариша Сергія Жолинського.

— Коли їздив Сергій, я водночас і вболівав за нього, і трошки йому заздрив, — зізнається Ігор Мисик. — Я подумки проїжджав кожен віраж. Зараз ми помінялися ролями: я їжджу, а Сергій — уболіває. І після кожного кваліфікаційного заїзду підказує, на що слід звернути увагу у залікових стартах. Я маю загальний водійський стаж 23 роки, з них – 16 років відпрацював на фурах далекобійником. Але брати участь у справжніх автоперегонах – це особливе мистецтво водіння. Це відчуття не порівняти ні з чим. І якщо у 2013 році я проїхав три етапи і у двох з них — виходив на п’єдестал, то у цьому році вже чуюся в силі: проїхав увесь сезон і жодного разу з п’єдесталу не сходив. Усі мої перемоги — це однозначно — заслуга усієї команди, а особливо нашого спонсора. Якби не серйозна фінансова і, зрештою, моральна підтримка від «Гостинного дому», то ми б не змогли виступити на рівних з іншими учасниками.

Відповідаючи на запитання журналістів, Сергій Жолинський підкреслив, що поняття «аматорського автоспорту» зовсім не означає, що це спорт для слабаків. Аматори такі ж «бензокровні», як і спортсмени-професіонали. Більше того, гонщиком-аматором бути набагато небезпечніше, ніш водію, який керує спортивним авто. Адже «аматорська» машина не обладнана спеціальними каркасами безпеки, а швидкість і маневреність на підступних гірських віражах аматори демонструють не згірше професіоналів. Деякі імениті спортсмени за результатами заїздів навіть плентаються далеко позаду у порівнянні з показниками Ігоря Мисика.

Слід зазначити, що усі траси чемпіонату мають свої особливості. І кожна по-своєму складна. Небезпека чатує спортсменів всюди — і надто круті віражі та підйоми, і мінлива погода, і дорожнє покриття. Тому пілотові за кермом треба бути максимально уважним.

— Скажу чесно, — каже Ігор Мисик, — я не можу сказати, яку максимальну швидкість зміг «витиснути» зі своєї «Лади». Просто під час заїзду немає часу дивитися на спідометр. Тим більше, що кожна траса має свої нюанси. Деколи треба під час кваліфікаційного заїзду схитрувати і приїхати «середнячком». Адже завжди перегони починаються із заїздів потужних повнопривідних машин. І якщо траса з асфальтовим покриттям, то обочини покриті гравієм і камінням, яке виноситься колесами «повнопривідників» на середину дороги. Ті, хто їдуть першими, виконують роль своєрідних двірників, які своїми шинами «підмітають» трасу.

За словами гонщиків, останній етап, хоча й вже добре знайомий їм за своїми нюансами у минулорічному чемпіонаті, знову приніс окремим пілотам неприємні сюрпризи.


— На Верецькому перевалі є декілька таких поворотів, де постійно стається якась прикрість, — згадує свої змагання Сергій Жолинський. — Усі вони носять імена тих, хто на них втрапляв у халепу. Там є і мій іменний поворот, на якому я «злетів» з траси. Добре, що машина була спортивна (ВАЗ-21113. — Авт.), а тому я відбувся «легким переляком», хоча й нашу «Ладу» зім’яло, як консервну банку.

— Там є і глядацький поворот, — підхоплює думку Ігор Мисик, — на якому у будь-яку погоду є слизьке вологе місце. Саме там збирається найбільше глядачів, бо існує найбільша вірогідність, що машина або злетить з дороги, або перекинеться, або колесо відпаде. Люди хочуть більше видовищ. І вони їх мали, адже у заїздах брали участь більше сорока екіпажів.

Звичайно ж, автоспорт сам по собі — видовище. Проте мало хто з глядачів, які прагнуть потішити своє око якимось трюком, можуть собі уявити стан пілота у той момент. Окрім гіпервикиду адреналіну в кров, автогонщик переживає і за стан свого авто. Особливо це стосується аматора, який вкладає у власну машину досить кругленьку суму, щоб добитися високого результату. За словами Сергія Жолинського, обладнати і експлуатувати впродовж усього чемпіонату «Ладу» Ігоря Мисика коштувало близько 40 тис. гривень. Усі фінансові витрати лягли на плечі спонсора – торгової мережі «Гостинний дім». До речі, на прес-конференції, незважаючи на свій щільний робочий графік, побував і директор ТМ «Гостинний дім» Сергій Мостовий, який прийняв заслужені нагороди команди — Кубки чемпіонату України з гірських перегонів.

Чемпіон України Сергій Жолинський на одній із гірських трас сезону-2011


— Я добре пам’ятаю сезон 2006-ого року, — ділиться враженнями Сергій Мостовий, —  коли «Гостинний дім» підтримав Сергія Жолинського. Тоді на борту його ВАЗ-2108 красувалися три логотипи – «Бізон», «Гостинний дім» і «САКО». З кожним роком їх ставало все менше і останніх 4 роки машини калуських екіпажів прикрашає лише логотип ТМ «Гостинний дім». Чому ми підтримали автоспорт? Тому що і я, і наш засновник Сергій Барна любимо автомобілі. Більше того, ми вже навіть «захворіли» автоспортом. Щоправда, ми лише пройшли курс екстремального водіння, який нам провів Сергій Жолинський. ТМ «Гостинний дім» завжди підтримує ініціативи, які пропагують здоровий спосіб життя і несуть у собі соціальний характер. Ми щороку проводимо дитячі турніри з міні-футболу на призи нашої торгової мережі. Два роки тому переможці міжміського турніру поїхали  у Львів на один з матчів Євро-2012. Є така приказка: хочеш миру — готуйся до війни. Тому зараз ми максимально докладаємося до підтримки наших військових, які визволяють схід України від банд сепаратистів. 

Щодо участі у майбутньому чемпіонаті з гірських автоперегонів калуської команди ТМ «Гостинний дім», то і Сергій Жолинський, і Ігор Мисик одностайно висловили думку, що планувати зараз що-небудь дуже складно з огляду на ситуацію в Україні. Адже зараз основне у житті кожного українця — відстояти свою державу. Хоча й вірять, що Зала Слави ТМ «Гостинний дім» поповниться ще не однією золотою нагородою.