«Намистинки» привезли Олегу Івахнюку солодощі

Співачки із калуського гурту «Намисто» відділу культури Калуської РДА провідали бійців АТО у Центральному військовому госпіталі Збройних сил України у Києві, де перебувають на лікуванні військові з усієї України, в тому числі із Прикарпаття.
Переглядів: 586
Олег Івахнюк та "намистинки" Галина Дрозд, а також учасниці Ліда Трачук, Леся Мендела, Наталя Дуда та засновн

— Ми поїхали колективом із нового покоління співачок: Ліда Трачук, Леся Мендела, Наталя Дуда, Галина Дрозд. Керівник «Намиста» — Галина Дрозд, і я, — розповіла «Вікнам» засновник і екс-керівник ансамблю «Намисто» Галина Мартиненко.

Солодкі подарунки артистки із «Намиста» випікали у четвер. А в п’ятницю, 24 жовтня, їх роздали бійцям АТО.

—  Минулого року Міжнародна організація миру мені присвоїла звання посла Миру. А цього річ — запросили нас представити Україну із художнім номером на науковій конференції, — розповіла «Вікнам» Галина Мартиненко. — Потім мені прийшла думка, що раз ми вже їдемо до Києва, можна відвідати наших хлопців, які знаходяться у госпіталях у Києві. Найбільше хлопців — у Центральному військовому госпіталі, хоч госпіталів декілька у Києві. Тож, і подумали, що у гості не їдеться з порожніми руками.

За короткий час у «намистинок» назбиралася ціла «ярмарка» солодощів.

— Ми розповіли нашим друзям, знайомим. Звернулися до різних організацій, зокрема, до Союзу українок. Через кілька днів подарунки для бійців почали збиратися. ТОВ «Бомбік» передав власне печиво. Івано-Франківська мережа магазинів «Тростянецький» — спекли свіженькі булочки, щоб ми почастували бійців.

Крім того, артистки власноруч приготували солодкий подарунок. Кожна пекла пляцок за своїм фірмовим рецептом. Дарувати «солодощі» придумали спільно. Рецепт завиванця одна із учасниць взяла у книзі Дарії Цвек. Сама Галина Мартиненко зупинилася на рецепті бісквітного пляцка «День і ніч».

— Ми знали, що їдемо у лікарню, тому пекли те, що може зберігати кілька днів. До того ж, без крему. Його не всім дозволяє дієта, — поділилася з «Вікнами» Галина Альбертівна. — Ми побули у військовому госпіталі чотири години. Спочатку багато розпитували. Але хлопцям — боляче. В той день була не дуже гарна погода. Ми не змогли виступити на «літній» сцені перед госпіталем, як планували, і заходили до палат та розмовляли із бійцями.

«Намистинки» шукали палату калушанина Олега Івахнюка, який лікується у хірургічному відділенні. Хвилювалися. Хлопець зустрів їх гарним настроєм, розповіла Галина Мартиненко.

— Добре, що хлопець цього дня непогано почувався.  Біля нього постійно чергує його мама. Ми співали, а він нас фотографував. Ми заходили до нього кілька разів, з паузами, бо його часто провідував лікар. Передали Олегу гостинці від калушан. Він подякував і сказав, що йому приємно, що про нього так дбають земляки. І сказав, що у них у лікарні — багато сиріт, хлопців, яким ніхто не допомагає. «Іноді комусь потрібно робити термінову операцію, а можливості — немає… Тому ми у лікарні маємо своє внутрішнє братство, і ділимося», — сказав він.  І справді, у госпіталі, чим далі ми йшли, тим ставало важче, — Галина Мартиненко стримує сльози. — Під кінець ми тільки пригощали, й одразу йшли. Ми бачили молодих хлопців, яким ампутували кінцівки. Ми пригощали їх. Хтось мовчав, хтось — усміхався, хтось казав: «Дякую». Їм — боляче.

Калушани передавали кошти конкретно — для Олега Івахнюка. Особисто Іван Стратієнко передав мені кошти, зібрані під час турніру імені героя «Небесної сотні» Ігоря Дмитріва у Калуші, а також кошти, які збирали калушани через Союз українок. Крім того, передали необхідні речі: шкіряну куртку, петлі шкарпетки, вологі серветки. Івано-Франківська організація «Нове життя» передала медикаменти. Все це ми залишили Олегові Івахнюку...

Артистки із «Намиста» зазначають, що у госпіталі — не зачиняються двері. Багато допомагають волонтери та прості кияни.

— Тільки всім миром ми можемо допомогти цим хлопцям. Не треба відсиджуватися вдома. Не треба соромитися, ховатися, а кожен має робити свою добру справу, — резюмує Галина Мартиненко. — У кожному місті є хлопці, яким потрібно допомогти. Кияни дуже допомагають. Приносять кожен, хто що може: від домашніх страв — до ліків.

Вона зазначила, що столиця України подарувала їй різні емоції. Після госпіталю довелося брати себе з руки. Виступ на концерті конференції приніс визнання гостей не тільки з усієї України, а і з різних країн Європи та Азії.
Після концерту «Намисту» ледь вдалося знайти місце для ночівлі. Його шукати довелося терміново, бо не було квитків на поїзд додому.

— Ми переконалися — світ не без добрих людей, — розповіла Галина Мартиненко. — Нас не залишили у скруті. Я вже не знала, що робити. Але через друзів знайшлися корінні кияни, які прийняли нас у своєму помешканні. Було приємно познайомитися із родиною «майданівців», пані Ірини та її чоловіка. Він всю зиму допомагав учасникам революції Гідності. Водив людей, які не знали столиці, вузькими вуличками на Майдан, приймали у себе вдома… Він — киянин, вона — родом із Росії. Ми подружилися, слухали музику, а на прощання залишили їм диск із нашими піснями та відео виступів. Коли прощалися, ми запросили їх погостювати на Прикарпатті…

Нарешті, у суботу ми пішли на Майдан. Поставили лампадки зі свічками і помолилися біля фотографії героїв «Небесної сотні». Зупинялися біля усіх портретів: Романа Гурика, Ігоря Дмитріва, загиблих героїв із Коломиї…  Люди постійно приходять на цю вулицю, і приносять свічки та живі квіти. До речі, старої назви Інститутська — більше немає. Тепер ця вулиця називається — вулиця Небесної сотні.

Всі бажаючі можуть перерахувати кошти на банківську картку Приватбанку, яку Олегу виготовили спеціально для цих потреб: 4149 4978 0992 1416. Призначення — “Благодійний внесок для лікування Олега Івахнюка”.