На дорозі Калуш-Миколаїв — ями глибиною до чверті метра | Фото: Михайло Костельний Дорога, яка сполучає Івано-Франківськ зі Львовом, стала притчею во язицех: її, на знак протесту, практично щороку блокують мешканці Калущини; про неї знімали сюжети на центральних і місцевих телеканалах. Однак, це не дало жодного результату: ями глибиною з чверть метра та аварійний стан — реалії сьогодення.
На кожних ста метрах дороги Калуш-Жидачів-Миколаїв селяни нарахували від шістдесяти до ста вибоїн різного “калібру”: діаметром від 1,5 м до 20 см і глибиною від 5 до 25 см. І так — п’ятнадцять з половиною кілометрів. Водії рейсових автобусів обурюються, що на цьому маршруті вони ніколи не вкладаються у графік. Місцеві жителі кажуть, що тут їздити просто страшно: оминаючи великі ями, водії постійно створюють аварійні ситуації. Ситуацію поглиблює те, що, за словами місцевих, коли у Львові до Євро-2012 будували стадіон, тут одна за одною курсували вантажівки з будматеріалами і ще більше розбили шосе.
— Ще до Копанок дорогою можна проїхати, — стверджує калушанин Михайло Костельний. — А від Негівців і до межі із Львівською областю починається суцільне бездоріжжя.
— Минулого року на дорозі робили ямковий ремонт, але вже далеко після того, як відбулася акція протесту, — розповідає “Вікнам” сільський голова села Довгий Войнилів Василь Павловський. — Заливали “гарячий асфальт”. Але, як на мій погляд, ремонт був неякісним. У результаті — стан дороги поліпшився, може, на два тижні. Якби не дощі та важкогабаритний транспорт, то, можливо, дорога протрималася б довше.
Василь Павловський констатує: дорога — родом із його дитинства: будувалася у 1960-их роках і планувалася максимум на 10-тонні вантажі, а не 60-тонний важкогабаритний транспорт, який курсує зараз. За тими мірками закладали і відповідну основу для дороги.
— Зі старої баби дівку не зробиш, — констатує війт.
СУДИТИСЯ ЗА ДОРОГУ
…вирішив мешканець Калуша Михайло Костельний. Дорогою Калуш-Миколаїв калушанин їздить щотижня. Через вибоїни довелося не раз залишити гроші в автомайстерні.
— Щоб здолати 15,5 км шляху, потрібно витратити 40-50 хвилин замість 15-20. Як горіла “колиба”, то “швидка” спізнилася майже на годину, — рахує калушанин.
У вересні Михайло Костельний звернувся із позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області.
— Упродовж останніх 7-ми років Служба автомобільних доріг самоусунулася від експлуатаційного утримання дороги та не виконує на ній жодних ремонтних робіт. Мотивує це відсутністю коштів. Проте, в останні роки дорожники і не намагалися отримати будь-яке фінансування на ремонт хоча б тих ділянок дороги, які — у найгіршому стані. Державна служба автомобільних доріг України письмово повідомляла, що дорожникам в Івано-Франківській області доручали під час формування виробничих планів дорожньої галузі включити дорогу Калуш-Миколаїв до плану робіт та виконати на ній заходи із підтримки у проїжджому стані. Але ті, замість того, щоб виготовити проектно-кошторисну документацію та включити у план робіт ремонт даної дороги, нехтують своїми посадовими обов’язками та обрали тактику “плакання біля розбитого корита” і нарікання на відсутність фінансування, — вважає Михайло Костельний.
— При цьому чиновники мають гарантоване державою робоче місце, отримують заробітну плату та витрачають бюджетні кошти на своє утримання, — апелює калушанин.
Тому просив суд визнати протиправними дії дорожників та зобов’язати Службу автомобільних доріг Івано-Франківської області виконати поточний ремонт дорожнього покриття з водовідведенням на ділянці від Калуша до межі із Львівською областю.
ДЕ ГРОШІ?
Згідно із довідкою, на дорогу Калуш — Миколаїв з 2008 року до вересня 2014 року було використано 5,6 млн. гривень. З них 223,4 тис. гривень — на поточний ремонт, решта — на експлуатаційне утримання. Майже все фінансування, яке йшло на дорогу, відбувалося через філію “Калуський райавтодор”. Цього року філія була ліквідована як юридична структура, натомість, утворене ДРП-2 (дорожньо-ремонтний пункт). Відтак, усю документацію, зокрема, й акти виконаних робіт щодо дороги Миколаїв-Калуш було передано до Служби автомобільних доріг області.
Тож, як так ремонтува¬ли дорогу, що місцеві цьо¬го не помітили, сказати важко. Очільник ДРП-2 Іван Бойко “Вікнам” повідомив: те, що робилося раніше, коментувати не може. Однак, з часу свого призначення може гарантувати: все, що робиться і на що йдуть кошти — видно безпосередньо на дорозі. Хоча цього року якраз грошей на дорогу — як кіт наплакав: не цілих 12 тис. гривень на екс¬плу¬атаційне утримання.
Як використовували гроші бюджету раніше, “Вікнам” повідомили у Службі автомобільних доріг області.
— Сніги прогортали? Прогортали. Частково робили і ямковий ремонт, — наполягає у розмові із “Вікнами” перший заступник Служби автомобільних доріг області Любомир Семанів. — Зокрема, у 2012 році була відремонтована частина дороги від Калуша до підприємства “Даноша”.
Згідно із даними, 2010-2012 роки — пік фінансування на ремонт та утри¬мання дороги: щороку на ці потреби використовували більше, ніж 1 млн. гривень.
У запереченні на судовий позов Служба ав¬томобільних доріг області апелює: з 2008 року і досі кошти на ремонт та експлуатацію доріг області не виділялися у повному обсязі. При цьому, з кожним роком грошей ставало все менше. Наприклад, якщо у 2008 році держава фінансувала потребу на 38%, а у 2009 році ледь не на половину, то цього року — лише на 8%. У грошовому еквіваленті: якщо минулого року на всі дороги області з державного бюджету надійшло 114 млн. гривень, то цьогоріч — майже удвічі менше. При цьому вартість мате¬ріалів зросла ледь не удвічі.
— Щорічно Служба автомобільних доріг подає до “Укравтодору” пропозиції до плану дорожніх робіт, до яких було включено і автошлях Калуш — Миколаїв. Укравтодор, виходячи з фактичних коштів, подає вибрані ним об’єкти на затвердження до Кабміну. Однак, за кілька років автомобільну дорогу Калуш — Миколаїв не включили до жодної постанови чи розпорядження Кабміну, — йдеться у відповіді від Служби автомобільних доріг області.
Цього року, запевнив “Вікна” Любомир Семанів, дорогу Калуш — Миколаїв включили у план робіт на наступний рік, а науковий інститут вже навіть розробляє проектно-кошторисну документацію на поточний середній ремонт. Але чи буде на дорогу фінансування з Кабміну, дорожники прогнозувати не беруться.
МАЛО ЧИ БАГАТО?
5,6 млн. гривень впродовж шести років — це мало чи багато? Кожна сторона конфлікту має свою точку зору. Наприклад, Михайло Костельний вважає, що за ці кошти дорогу можна було якщо не вимостити дорогоцінними металами, то, принаймні, якісно полатати. Іван Бойко обережно говорить про те, що сума не є малою, а Любомир Семанів стверджує, що це — зовсім небагато.
Справді, якщо говорити про капітальний ремонт дороги, то сума — незначна: якщо у минулі ро¬ки капітально відремонтувати 1 км дороги коштувало 1 млн. гривень, то зараз ціни “злетіли” ледь не втричі. Тож, за приблизними підрахунками, щоб на дорозі протяжністю 15 км зробити “повний фарш”, потрібно було б у межах 50 млн. гривень.
А от ямковий ремонт обійдеться значно дешевше. І на Калущині це вже апробували.
Так, на початку серпня цього року мешканці Калущини знову збиралися блокувати дорогу. Тож, туди виїжджали представники районної влади та Громадської ради при РДА. Громадська рада вирішила звернутися до Служби автомобільних доріг профінансувати ре¬монт дороги наступного року. Також рекомендувала сільським громадам са¬мотужки взятися за дорогу, зокрема, зібрати кошти для придбання бітуму.
Такий метод “народної будови” анонсувала районна влада цього року. І навіть — створила дорожню комісію. Проте, на одному із засідань голова Калуської РДА Микола Жовнір констатував: на¬род досить мляво відгук¬нувся на ініціативу. Тому “народна будова” вийшла “локальною”: ТзОВ “Даноша” закупила для районних дорожників бочку дьогтю вартістю 250 тис. гривень, якою зараз латають дороги у районі.
— Це називається “просочення” і так латати ями навіть якісніше, ніж асфальтом, — запевнив Іван Бойко. — І — дешевше: тонна асфальту коштує 1400 гривень. На 100 “квадратів” (а це 10 на 10 метрів. — Авт.) необхідно 10 тонн асфальту. А тонна дьогтю коштує 8 000 гри¬вень і нею можна зробити ту саму ділянку дороги.
Районні дорожники цього тижня мали завершити латання ділянки дороги від управління до Верхні. А потім — братися за дорогу Калуш — Миколаїв. Її лататимуть, поки вистачить дьогтю.
Позов до суду за дороги — це, фактично, прецедент. Досі нікому не спадало на думку судитися із дорожниками за по¬ганий стан доріг. Але, ймовірно, поганий стан доріг пояснюється не тільки безгрошів’ям, але, як мінімум, байдужістю, відсутністю бажання шукати альтернативних варіантів. І це прослідковується не тільки у дорожній службі: так, перший позов Михайла Костельного суд — відхилив. Проте, Михайло Костельний подав позов повторно. Заява потрапила до іншого судді, і той прийняв справу до розгляду. Ймовірно, ситуація та події в країні таки змінили світобачення людей. І фраза: “Хто, як не я” стає все популярнішою.
Михайло Костельний суд по дорогах — програв. Але — не змирився і буде подавати апеляцію.
У кожній сфері треба добиватися своїх прав. Все одно правда — за мною, — вважає Михайло Костельний.
Довідка “Вікон”. Дорога Калуш — Миколаїв є дорогою державного значення і перебуває на балансі Служби автомобільних доріг області. Загалом у Калуському районі 77,6 км доріг державного значення, 205,6 км доріг обласного значення і 514,5 км доріг — комунальної власності. Дороги комунального значення ремонтуються за бюджетні кошти сільських рад, які також отримують субвенції на ремонт доріг із бюджетів різних рівнів. Дороги державного та обласного значення ремонтують за кошти державного та обласного бюджетів.
Цього року на ремонт та утримання доріг на Калущині було передбачено 5,5 млн. гривень. Це — враховуючи цьогорічну субвенцію із державного бюджету, невикористану субвенцію за 2013 рік та збір за першу реєстрацію транспортних засобів. З цих коштів профінансовано трохи більше, ніж 5 млн. гривень. Погашено кредиторської заборгованості за 2013 рік на 460 тис. гривень, виконано робіт на 2 млн. гривень. Також зареєстровано заборгованість у розмірі 115,7 тис. гривень. Станом на 1 листопада залишок коштів становить 2,6 млн. гривень.
