"Вольво" калушан відразу по приїзді в АТО рятувало життя пораненого Виїхали волонтери із Калуша у неділю, 23 листопада. Повернулися у четвер, 27-го. За цей час проїхали більше трьох тисяч кілометрів. З них — 700 км по зоні АТО. Допомогли забезпеченням бійцям української армії у Лисичанську, Кримському, Дебальцево, Старобільську. А 24-а окрема механізована бригада отримала легковий автомобіль “Вольво”.
НА СХОДІ ПОТРІБНІ ЛІКИ
Чоловік не одразу розповідає про деталі поїздки. Всі моменти не так просто випливають із пам’яті. Каже, що всього у зоні АТО служать не менше 260 калушан.
— Маршрут був дуже насичений. 15 хвилин, розвантажилися, і — далі. Фотографуватися не було часу. Ми за один день проїхали 700 км по зоні АТО. Лисичанськ — це вважається тил. Живуть хто як — у палатках, у будівлях. Бійці більш-менш забезпечені, — каже Юрій.
У Луганській області несуть службу 24-та механізована, 128-ма і 80-та аеромобільні бригади.
— Ми відвідували усіх калуських побратимів. Ось це — розвідник із 80-тки, Паливода (”Вікна” писали про Ігоря Паливоду із “бандерівської бригади”. — Авт.). Він дуже оптимістичний. Бойовий хлопець. Їм ми залишили тепловізор. Це дуже необхідна на фронті річ, яку використовують розвідники і за допомогою неї можуть бачити у темряві, що відбувається навколо.
Настрої — найрізноманітніші. У Лисичанську, де наші бійці охороняють промислові підприємства, бійці живуть на території школи-інтернату. Умови — терпимі. У п’ятиповерхівці обладнали кухню, тут і живуть. Хлопці добре озброєні.
Юрій показує фотографії. Бійці 24-ї механізованої бригади живуть у землянках. На фото — одна із таких саморобних споруд біля села Кримського, де бійці сплять фактично, на вулиці. Інакше — тут не можна з міркувань безпеки.
— В Кримському наші хлопці служать на 31-ому та 29-ому блокпостах. Ми зустріли дуже мужніх людей… Тут багато калушан. Тут тривали запеклі бої, коли терористи вели наступ на Донецький аеропорт, — розповів Юрій.
Пересуватися по зоні АТО небезпечно. Ворог стріляє прицільно, отож, очевидно, що це не “ополченці”, як їх називає російська пропаганда, а професійно навчені російські військові. Одного із них упіймали. Акцентує, що на підготовку бійцям АТО дають замало часу.
— Служити у тилу — нормально. А на передовій — тяжко. Не знаєш, що із тобою буде. Наприклад, волонтерська машина розвантажилася під Дебальцевим. Коли поверталися, бачили, що все поле утикано мінами. П’ять хвилин би затримався, щоб сфотографуватися — і могло статися непоправне, — каже Юрій. — У Дебальцевому відвідали медичну роту. Поки ми були, було троє вбитих, п’ятнадцять поранених. Їм потрібні ліки.
“ПОСЛАЛИ НА УБОЙ, КАК БЫКА…”
Ситуація на різних блокпостах дуже відрізняється. Все залежить від географії. Так само, і умови проживання, і настрої бійців.
— Мобільний зв’язок у Кримському є. Раніше “МТС” не тягнув, — розповів Юрій. — Тепер — буває, вдається з’єднатися. Коли йде наступ, буває, зникає. У Кримському солдати постійно під обстрілом. Їхати туди близько 50 км від Лисичанська. Дорогою — розбиті будинки.
— Кримське — це “передовіше” немає куди. Противник б’є так, що накриває колону перехресним вогнем. По вибуху видно, що це не прості “сепари”. Одного сепаратиста знайшли. Він підліз під дерево. Витягли тіло. У нього записка: “Послали на убой, как быка… ” І — телефон. Подзвонили. Із Іркутська. Мають приїхати, забрати.
— Були у дорозі чотири дні. З місцевими — мало спілкувалися, але люди продовжують жити у цих областях. Бачили, як багато “пенсійних туристів” (таке явище набуло поширення у Донецькій, Харківській та інших областях, прилеглих до зони АТО. Донбасці, не отримавши обіцяних пенсій ДНР-ЛНР, знайшли вихід: взялися переоформляти пенсію в Україні. — Авт.). Їх по сімсот людей стоїть під відділеннями банків у Лисичанську. І люди звикають до всього. Йде обстріл, а діти сидять на лавці, лускають насіння, — ділиться волонтер. — Один раз підвозили “сепара”. Коли побачив, куди сів, то занімів, впав у паніку. Мовчав усю дорогу, — розповів Юрій.
БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ “ВОЛЬВО”
Калушанин Ігор Луців та його дружина Оксана вирішили передати для бійців АТО, які несуть службу у 24-ій механізованій бригаді, свій власний автомобіль “Вольво В-70”. За професією водій, чоловік прийняв вольове рішення — автомобіль більш необхідний хлопцям на передовій, ніж йому у Калуші.
Ігор Луців не доправляв машину сам. Її “погнали” на схід до 24-ї бригади волонтери. Вони і готували автівку до серйозних завдань на фронті. Працювали близько тижня, готували, щоб подарунок був у щонайкращому стані: на станції техобслуговування підрихтували двигун та всі запчастини.
Дівчата із Союзу українок домовилися із мережами автозаправок, які працюють у Калуші, про спонсорську допомогу — вони надали пальне. А доброволець-калушанин Денис Николин зголосився пофарбувати машину у життєрадісні кольори.
У неділю, 23 листопада, “Вольво” погнали на Схід. Волонтер-водій Юрій, який разом із побратимами Петром та Іваном доставив машину на передову, розповів, що коли вони були у Кримському, вранці впала міна, і хлопцеві, який готував сніданок, поранило ноги. Доставити пораненого до медичної частини — саме таким було “бойове хрещення” автомобіля, який пригнали хлопці із Калуша.
— Добре, що була машина і можна було завезти його у медичну частину, — каже Юрій. — Автомобіль був дуже доречним, прибув вчасно і потрапив за призначенням. Висловлюю подяку усім, хто зробив можливим цей подарунок.
З МИРУ ПО НИТЦІ…
Вже впродовж п’яти місяців Калуська філія Союзу українок працює для постачання української армії, зазначила волонтер організації Христина Урда.
Христина розповідає, що водії Юрій, Іван та Петро — постійні помічники організації, які сміливо доставляють все необхідне до бійців.
— Тепер Союз українок — це не лише жінки, а і відважні чоловіки. Дуже дякуємо дяді Пєті, дяді Вані та дяді Юрі. Так ми їх називаємо між собою, — говорить волонтерка. — Вони — надійні і мужні чоловіки, з якими не страшно.
Завжди привітні дівчатка проводять збір допомоги військовим в зоні АТО щодня, окрім неділі. Молоді волонтерки Христина, Вікторія, Мар’яна та Оксана о 10.00 відчиняють двері для кожного, хто хоче зробити свій внесок.
Волонтерську роботу Союз українок здійснює самостійно із 1 жовтня. Ця місія триває і до сьогодні. Збирають, здебільшого, продукти харчування та одяг.
— Ми тут для того, щоб там, на Сході комусь було тепло і ситно, — зазначають волонтерки.
Дівчата також передають подяку усім калушанам від бійців АТО.
— Люди допомагають, хто чим може, — розповіла “Вікнам” Христина Урда. — Хтось приносить теплі речі, хтось — закрутки, хтось — картоплю. Хтось надає свій транспорт для перевезення, хтось в’яже шкарпетки, а хтось допомагає грішми. Насправді, якби не люди, то нічого би не можна було зробити.
Велику подяку висловлюємо супермаркетам ”Вопак”, “Колібріс”, “Наш край”, “Фуршет”, “Берізка” за те, що поставили корзинки для збору продуктів у своїх магазинах. Допомагають армії і підтриємці, які вже неодноразово надавали фінансову допомогу — Ігор Перегуда, Ігор Завадецький, Наталія Урда, Олег Кравчук, Віктор Ярембецький, Віктор Романишин, Людмила Луців, Михайло Федій, Ігор Тиць, Ярослав Ковальчук, Зіновій Климишин.
“Союзянки” особливу подяку висловлюють декану Храму Всіх Святих землі Української УПЦ КП о. Григорію Морозу. Саме завдяки церкві та цеху металоконструкцій у Вістовій вдалося зібрати комплект печей-”буржуйок”. Їх передали хлопцям, які на холоді сплять прямо на вулицях у селі Кримському та інших точках зони АТО.
Дівчата планують організувати до свят благодійну акцію “Створи Новий рік для солдата”.
— Усі калушани, які можуть і хочуть допомогти, нехай приносять солодощі, печиво і все, що може створити гарний настрій. Зокрема, будуть раді бійці і дитячим малюнкам, — повідомила Христина Урда.
Дівчата-”союзянки” звертаються також до всіх, хто може допомогти організації. Приміщення – дуже холодне. Обігрівають його пічним опаленням, тому потрібні дрова. Конт. тел.: (066) 930 02 66 (Христина Урда).
