| Фото: Марта Галкіна Іван Семенишин за фахом — токар. Живе у селі Дзвинячі Богородчанського району. Багато хто знає Івана Семенишина завдяки тому, що ще зі шкільної лави джерелом натхнення для нього є голуби. Його вихованці посідають перші місця на престижних конкурсах. Їх можна побачити на виставках голубів не тільки у регіоні, а й у столиці.
Знайомимося у ПК “Юність” у Калуші. Іван Васильович та його брат Геннадій приїхали сюди на регіональну виставку спортивних голубів та декоративних птахів. Вона відбувається з нагоди 20-річчя калуського клубу любителів-голубоводів “Еліта”. У залі — шумно. Вручають нагороди. Кілька разів викликають “на сцену” й Семенишиних. Геннадій — старший. Іван — на шість років молодший. Разом брати із 1982 року розводять голубів.
Участь у перегонах на дистанції цього літа брали голуби з усієї Івано-Франківської області. Всього — близько п’яти тисяч птахів. Переможця визначали за швидкістю польоту. Птахи Івана Семенишина отримали найбільше нагород: три кубки та три медалі. В тому числі — статуетку “Найкраща голубка” отримала пташка 2011 року народження. Поки молодший брат отримує нагороди, старший, Геннадій Васильович, розповідає про конкурсантку.
— На дистанції 585 кілометрів вона посіла перше місце. Летіла із села Канатове у Кіровоградській області. Цій голубці — три роки. З Павлограду Дніпропетровської області також повернулася перша. Це — дистанція понад 800 кілометрів, — каже Геннадій. — Всього вона чотири рази ставала чемпіонкою на дистанції.
Голова калуського клубу голубоводів “Еліта” Віктор Труш вручає Іванові Семенишину статуетку та три кубки: за різні перемоги голубки. Лунають аплодисменти. Іван Васильович повертається до брата. Ставить нагороди на клітку голубки.
Крім голубки-чемпіонки, на виставці є ще голуб-самець, який належить Іванові Семенишину.
— Птахи щойно повернулися із голубодрому (у Павлівці Тисменицького району. — Авт.), — зазначає господар. — Там постійно відбуваються пташині турніри.
Голубодром збудував п’ять років тому німецький підприємець Матіас Гьопфер.
Іван Васильович розповідає, що придбав голубку для своєї колекції за сто євро. Її мати була породистою “бельгійкою”, голубкою із Брюсселю. Батько — також породистий.
— Вона не продається. А якщо продається, то дорого, — з гордістю говорить господар. — На днях було змагання на голубодромі. Німецький журналіст відібрав мою голубку для фотосесії у спеціалізованому журналі для голубоводів. Не знаю, назву не запитав… Сесія тривала два дні. За той час голуби майже нічого не їли.
Чому, господар не уточнює. Клітки голубів із Дзвиняча відрізняються від інших тим, що на них встановлені коритця зі свіжою водою та зерном. Виявляється, це не тому, що інші господарі менше дбають про своїх птахів. Так запевняють брати Семенишини. А саме тому, що вони нічого не їли цілих два дні, поки були на голубодромі. Тим часом їхня титулована голубка жадібно дзьобає пшеницю та кукурудзу.
— Вона живе у вольєрі разом із іншими голубами, — каже Іван Васильович. — Їсть те, що і всі: овес, просо, кукурудзу.
До речі, голубодром у Павлівці має комп’ютерну систему реєстрації польотів.
— Саме за допомогою комп’ютера і відстежують політ голубів. Коли птах повертається, господар знімає із лапки кільце і передає номер в оргкомітет. Так фіксують і відстань, — пояснює Іван Васильович. — А чому вони повертаються, ще ніхто не встановив.
Всього у колекції братів близько восьми десятків голубів.
Нинішня ціна голубки із Дзвиняча — не менше тисячі доларів. Без сумніву, це “талановита” представниця свого роду, адже вже вкотре прилітає першою й отримує титул не вперше. В той же час, це молода голубка, якій всього три роки.
У Івана — дорослий син і донька, яка навчається у Прикарпатському університеті. Запитую, чи рідні розділяють його захоплення. Відповідає, що не надто, хоч і не заперечують.
— Син більше любить собак. Донька — котів, — каже Іван Васильович. — Я, поки не з’явилися голуби, також був “котячим татом”. А відколи у мене є голуби, охолонув до них. Люблю птахів.
Розповідає, що в Україні поштовим голубам не дають прізвиськ. Птахи мають тільки номер. В той час як за кордоном птахам, зазвичай, присвоюють власні прізвиська.
КЛУБ «ЕЛІТА» — 20 РОКІВ ГОЛУБИНОЇ ВІРНОСТІ
З дитинства ми звикли до вигляду затишних хатинок на високих опорах, які раніше були у багатьох дворах. Це голуб’ятники. Їх доглядають вірні послідовники своєї справи — багато з яких присвятили їй по 20 років життя. Переважно це люди, які захопилися ще в дитинстві або у юнацькі роки. Адже справа ця вимагає відданості одній породі птахів, чималих вкладень часу і зосередженості надовго. Жінки серед голубівників трапляються, але рідко.
У виставці, присвяченій 20-річчю клубу «Еліта», взяли участь 52 голубівника зі Снятина, Коломиї, Косова, Івано-Франківська, Надвірної, Калуша, Долини. Виставлялося 105 голубів в 7 категоріях в залежності від результатів на окремо взятих дистанціях. Також були гості з міст Ходорова, Жидачева, Журавно, Нового Роздолу, Болехова, Стебника, Рогатина.
— Клуб «Еліта» було створено значно раніше. Він починався із десяти людей. Наші вчителі — це Михайло Кочанський, Олег Шевчук, були серед засновників цього руху, — розповів «Вікнам» Віктор Труш. — Але зареєстровано його було значно пізніше. В 1994 році на засіданні міськвиконкому було оголошено про створення громадської організації «Клуб голубоводів «Еліта».
За результатами командних змагань клубу «Еліта» у 2014 році найбільше балів набрав Віктор Труш. У змаганнях брали участь шістдесят голубів. Друге місце у командному заліку посів Микола Яцків, в якого змагалося 80 птахів. «Бронза» — у Василя Шевчука із Калуша. У першу десятку голубоводів Калущини потрапили також птахівники із Брошнева — Ігор Задорожній та із села Берлоги — отець Роман Наритник. У них змагалося 79 і 29 голубів відповідно.
Клуб «Еліта» є акредитований для змагань у всеукраїнському масштабі. Окремі учасники беруть участь у міжнародних змаганнях. Хоча про це мало кому відомо, оскільки голубівники не звикли до пропаганди свого хобі.
От і офіційної сторінки у інтернеті у калуського клубу «Еліта» немає. Немає у клубу і офісу.
— Ми створилися у складні 90-ті роки. Тож, після реєстрації клубу вирішили, що не будемо винаймати офісне приміщення, бо коштів на орендну плату не було. Так і продовжується досі, — поділився Віктор Труш.
За словам голови клубу “Еліта”, сьогодні голуби коштують від сотні до кількох тисяч гривень за одного птаха.
Голуб може брати участь у змаганні від тримісячного віку — саме тоді молоді птахи відвозяться на перші оглядові змагання. Їх випускають у політ за 25-30 км від дому. Поступово тренери дистанцію збільшують.
— Раніше порода наших голубів називалася «поштовик», — розповідає Віктор Труш. — Однак від минулого століття засоби зв’язку настільки розвинулися, що передати будь-яке повідомлення можна майже моментально. Тож і практичного застоcування голубиній пошті тепер — немає. Вона тепер існує у статусі спортивного заняття. Це спорт. Тому і назву голубів ми маємо відповідну — «спортивний голуб».
Таким чином, голубина здатність знаходити дорогу додому втратила практичне застосування , — а колись, ще у ІІ Світову війну, тільки так передавали безліч важливих послань на велику відстань. Тим не менше, чому повертатися додому голуб може за тисячі кілометрів, жодні науковці так досі і не пояснили. Втім, вона має наукове значення. А науковці НАСА навіть вивчають особливості механізму орієнтації голубів для будівництва навідних пристроїв військових ядерних ракет.
ПТАШИНЕ МОЛОКО ІСНУЄ
Виявляється, «пташине молоко» існує. Саме ним звичайні голуби вигодовують своїх пташенят. Про це добре відомо спеціалістам, які розводять птахів. При цьому годують пташенят не тільки самка, а і самець.
— У птахів на горлі є спеціальний орган — воло, де корм розмокає, і тільки тоді поступає до шлунку. У період вигодовування пташенят у голубів відбувається перебудова організму, і вони отримують здатність відригувати рідку кашку із вола , таким чином вигодовуючи пташенят. Саме так годує пташенят і самець, і самка. При цьому, «мати» вже через півмісяця підкоряється інстинкту розмноження і сідає на яйця вдруге, — розповідає Віктор Труш. — А дорослих пташенят догодовує «батько». Саме тому кажуть, що в разі загибелі самки, голубенята виживуть, а якщо загине самець — можуть і загинути, — пояснює орнітолог.
