| Фото: Оксана Пілянська На початку жовтня громадські активісти ГО “Добро місту” звернулися до влади міста, щоб впорядкувати небезпечні ділянки доріг. Зокрема, — на “чорному перехресті” Чорновола — Європейська, де зафіксовано чи не найбільше ДТП за останніх 8 років.
— Ми вважаємо, що рівень аварійності можна понизити шляхом встановлення світлофору або бетонних “лежачих поліцейських” та встановлення знаків попередження про небезпечну ділянку, — йшлося у зверненні активістів від 6 жовтня.
А вже 11 жовтня, члени громадської організації вирішили не чекати відповіді від влади і, за допомогою бульдозера, відсунули бетонні плити, які обгороджували ріг будинку №13 на вулиці Чорновола та звужували проїжджу частину вулиці Помаранчевої революції перед небезпечним перехрестям.
У своєму коментарі ”Вікнам” активісти зазначали: вони розширили дорогу на два з половиною метри, щоб зменшити вірогідність виникнення аварій. Проте, розширення ділянки вулиці Помаранчевої революції проблеми не вирішило. Скоріше — навпаки. Адже водії, які рухалися вулицею Помаранчевої революції у напрямку вулиці Європейської, не бачили перед собою перепон із бетонних плит, і, певно, сміливіше тиснули на педаль акселератора. А водії машин, які виїжджали на перехрестя з боку “Фуршету”, все одно перешкоди зліва не бачили.
За таку ініціативу громадських активістів навіть могли покарати — за Кодексом України про адміністративні правопорушення. Стаття 140 п. 2, зокрема, гласить, що “проведення будь-яких робіт на автодорогах, вулицях, залізничних переїздах” тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від 340 до 425 гривень.
Зрештою, громадські активісти ініціювали винесення питання “чорного перехрестя” на розгляд міської ради, однак, сесію — перенесли, а питання — розглянули на комісії. Так, 20 жовтня відбулося засідання міської комісії з безпеки дорожнього руху. Згідно із рішенням комісії, лежачі поліцейські мали з’явитися як з боку “Фуршету”, так — і з боку вулиці Помаранчевої революції. Влада калушанам проводити роботи дозволила і навіть вирішила сприяти. Встановлення лежачих поліцейських “Добро місту” взяло на себе. Від влади просили допомогу технікою.
На другий день після засідання комісії на електроопорі біля ПК “Мінерал” встановили оглядове дзеркало. Дзеркало, придбане за бюджетні кошти, монтували комунальні служби міста.
Але, якщо “лежачий” поліцейський з боку “Фуршету” встановили без проблем, то з пристроєм примусового зниження швидкості на вул. Помаранчевої революції вийшла “заминка”: мешканці сусіднього будинку виступили категорично проти такої ініціативи.
БУНТ
Днями мешканці будинку №.17, що на вул. Чорновола, підняли справжній бунт. Люди телефонували до міської ради, у комунальні служби та до громадських активістів. Мешканець будинку Ігор Вишомірський “Вікна” зустрічає на подвір’ї будинку. Показує виритий через дорогу “рівчак”, який мав стати лежачим поліцейським. Й обурюється: вже не раз із сусідами засипали яму, однак, під колесами вантажівок того вистачає ненадовго.
— Легкові автомобілі пригальмовують, бо люди шкодують своє майно. А важкогабаритні перешкоду просто не помічають, — нарікає чоловік. — “Фури”, здебільшого, їдуть ввечері або вночі — мабуть, щоб мати менше проблем через рух центральною частиною міста. У хаті трясуться і тріскаються стіни і стеля. А під будинком — шахтні виробітки.
Дружина Ігоря — Олена Вишомірська — показує “Вікнам” спальню. На стелі видно, що її — “затирали”. Олена каже: їдуть вантажівки, а стеля сиплеться на голову. Безпосередньо під тріщиною — узголів’я ліжка.
— Ми сьогодні дзвонили у міську раду. Перший заступник міського голови Ігор Матвійчук сказав: пишіть скаргу, ми розглянемо. Коли ще ту заяву розглянуть? А хата — сиплеться. Ще трохи — і я сама перекрию дорогу, — заявила калушанка.
Поки “Вікна” розмовляють із господарями, до будинку під’їжджають громадські активісти. Спочатку — Галина Підкамінна, за нею — Володимир Сакулич і Володимир Андреєв.
— Ми стали заручниками безвідповідальності тих, хто на посадах, — наполягала Галина Підкамінна. — І поки “верхи” зараз вирішують, що робити, ми можемо діяти вже.
— Ми би це зробили ще два тижні тому, якби Барченко (директор КП “Калушавтодор” Микола Барченко. — Авт.) не пообіцяв зробити, — пояснював Володимир Сакулич.
А Володимир Андреєв наполягав: калушани не дотримуються домовленостей і не покладаються на активістів. У розпал суперечки Ігор Вишомірський змушений був вгамовувати емоції і високий тиск таблетками. Аж після цього перейшли до конструктиву. А подружжя Вишомірських навіть
зробили активістам “комплімент”: після встановлення лежачого поліцейського аварій на перехресті — поменшало.
До речі, близько двох років тому на перехресті “лежав” поліцейський. Але — таємниче зник. Кажуть, його зняли спеціально до приїзду кортежу прем’єр-міністра Миколи Азарова.
НА ВІДСЕЛЕННЯ
Вулиця Помаранчевої революції в експлуатацію досі не введена. Як зауважив перший заступник міського голови Ігор Матвійчук, була здана тільки перша черга будівництва, другу — не ввели. Адже, згідно із проектом, будинок №13 на вул. Чорновола, який суттєво обмежує видимість, мав бути знесений. Проте, і досі влада і мешканці не можуть домовитися про переселення.
Досі із будинку не виселили дві сім’ї. На початку листопада відбулося засідання громадської комісії із житлових питань при виконавчому комітеті Калуської міської ради, на якому обговорили житлове питання мешканця будинку Сергія Фіцака. Нагадаємо, згідно із рішенням виконавчого комітету міської ради від 2009 року, для відселення із однокімнатної квартири №4 на вул. Чорновола, 13 (житлова площа 21,34 кв. метри) сім’ї Сергія Фіцака міська рада пропонувала 3-кімнатну квартиру на вул. Будівельників, 7 (житлова площа 50,6 кв. метри) — після приведення її до відповідного санітарно-технічного стану.
Однак, до сьогодні питання не вирішене. Відтак, голова комісії Ігор Матвійчук твердить: сім’я Сергія Фіцака забезпечена житлом. Про це свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, сім’я Фіцаків має вивчити інший запропонований їм містом варіант. Теж — на вулиці Будівельників. Або погодитися на запропоновану раніше квартиру — вочевидь, без ремонту.
Однак, невирішеним залишається питання зі ще однією сім’єю. За словами Ігоря Матвійчука, жінка, насправді, у будинку не проживає, однак має право власності.
Тож, невідомо, коли, врешті, місто зможе знести спірний будинок.
ПЕРЕВОДИМО СТРІЛКИ
Перехрестя, яке є одним із найнебезпечніших у місті, тривалий час було поза увагою влади. Хоча, по великому рахунку, насамперед, нести адміністративну відповідальність мають посадові особи міської влади, які мали б слідкувати за безпечним рухом на автодорогах міста. Практично після кожної зафіксованої на злощасному перехресті ДТП, “неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов руху” тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 1020 до 1360 гривень. Проте, сумнівно, що хоча б раз за вісім років хтось із посадовців поповнив державну казну власним коштом.
Зараз влада не перечила громадським активістам у їхній ініціативі, тож, давши дозвіл, водночас, взяла на себе і частину відповідальності. Хоча Ігор Матвійчук має на це власну точку зору.
— Хто встановлював поліцейського (лежачого. — Авт.)? Громадські активісти. Хто несе відповідальність? — апелює Ігор Матвійчук.
“Вікнам” перший заступник пояснив: він пропонував встановити лише одного лежачого поліцейського, але ДАІ і комісія підтримали встановлення двох.
Заступник перераховує: громадські активісти розпочали з того, що пересунули бетонні плити, потім встановили лежачого поліцейського, і, попри попередження, повісили банер над вулицею Помаранчевої революції, який невдовзі — провис.
До речі, про банер розповідав на зустрічі із калушанами і Володимир Сакулич. Він зауважував: банер — провис, тож, у вихідний день довелося довго видзвонювати комунальні служби, поки банер таки зняли.
— Ми виготовили самотужки і дорожні знаки, проте, встановити їх нам влада не дозволила, — наполягав Володимир Сакулич.
Уже за кілька днів громадські активісти забетонували “рівчак”. Варто відзначити, що після встановлення “гасія швидкості” й оглядового дзеркала на “чорному перехресті” кількість ДТП, практично, зведена до нуля. Виходить дивна ситуація: громадські активісти не чекають, поки влада вирішить проблему, а беруться вирішувати її самотужки. Хоча, і помиляються, але привертають увагу влади, стимулюючи її до дій. З іншого боку, громадська ініціатива — річ хороша. Але вона має бути контрольована і підзвітна. Адже, не може кожен у місті робити що йому заманеться — на те і існує влада, щоб підказати, де, що і у який спосіб краще зробити. І бажано, щоб це відбувалося так, щоб вирішити проблему, а не лише для того, щоб вкотре “відмахнутися” від неї.
ДО ТЕМИ
Нова ГО: проект чи ініціатива?
“Україна — це маленькі села, містечка, міста. Від їх добробуту і розбудови залежить добробут цілої країни. Тому і було створено ГО “Добро місту”, яка має на меті робити добрі справи, залучати країни світу до співпраці та впроваджувати їхній досвід у розвиток всіх сфер міста”.
Так пояснювали громадські активісти своє рішення про створення громадської організації.
— Хочемо закликати небайдужих мешканців вступати в нашу організацію для творення спільних добрих справ. Шукаємо ініціативних людей в кожному будинку та під’їзді, які б змогли самоорганізуватися. Старші по під’їзду оберуть старшого по будинку. Старші по будинку оберуть старшого по вулиці, — йшлося у заяві ГО.
Ініціатива ГО про самоорганізацію населення нагадує ту, яку запропонувала міська рада. Відтак, окремі інтернет-користувачі приписали новоствореній ГО зв’язок із владою та натякнули на наближення місцевих виборів.
Галина Підкамінна у суперечці на інтернет-ресурсах міста заперечила: не претендує на жодні посади, зокрема — й на депутатські.
— Приєднуйтесь до нас, робіть безкоштовно добрі справи для нашого міста і громада Вас підтримає на виборах, бо побачить Вас в реальних справах, — апелювала вона до опонентів.
Чи так однозначно щодо усіх учасників громадської ініціативи?
— Володимир Сакулич: засновник ГО “Добро Місту”, засновник та голова МГО “Центр психології та фізичного розвитку”, голова ГО “АДРЕНАЛІН”, засновник і голова спортивного клубу “СПАРТА”, МГО “Центр психології та фізичного розвитку”, голова “Центр правової просвіти”, голова Громадської ради при Калуській міській раді. Наша гордість! — робить “рекламу” Володимиру Сакуличу в одній із соціальних мереж його колега по громадській роботі. А інший — пропонує висунути Володимира Сакулича на міського голову Калуша.
Упродовж кількох місяців учасники ГО “Добро місту” відзначаються високою активністю: наприклад, Володимир Сакулич навіть ставив ультиматуми владі (зрізати небезпечну гілку). Проте, публічно ГО на конфлікт із владою не йде. Швидше, навіть готова співпрацювати (”чекати склавши руки активісти ГО “Добро місту” не змогли і вирішили допомогти владі навести порядок на злощасному місці” — про роботи на перехресті на вулиці Чорновола. — Авт.), хоча у приватних розмовах — як-от із мешканцями будинку на вул. Чорновола — чиновників таки критикують: щоправда, більше не особистості, а — систему.
Проекти громадських активістів — дрібні, але — гучні. Акцент — на позитив. Наприклад, ще до створення ГО Володимир Сакулич зі студентами розмальовував каналізаційні люки, був учасником проектів “Двір моєї мрії”, наносив оригінальну дорожню розмітку (у вигляді справжньої зебри. — Авт.). А створення ГО стартувало з вирішення проблеми небезпечного перехрестя на вул. Чорновола.
Тож, ГО “Добро місту” — передвиборчий проект чи громадська ініціатива? Із наближенням місцевих виборів громадські ініціативи можуть рости, як гриби у дощ. Можливо, це й не зле, адже, чиновники постійно нарікають на безініціативність громади…