Оля Мончук: “Моя любов до гарбузів одразу впадає в очі”

Розпочинає серію “смачних” публікацій франківчанка Ольга Мончук.

Кулінарний блог — це баланс між обов’язками та захопленнями. Івано франківчанка Ольга Мончук з дитинства любить смачно готувати, однак професію собі обрала іншу. Закінчивши Львівський національний університет ім. Івана Франка, отримала фах журналіста. Працювала у газеті “Галичина”. Вона досі поєднує у своєму житті дві улюблені справи — готувати і розповідати історії. ”Вікна” дізнавалися, як удається працювати за фахом і водночас вести кулінарний блог.

— Олю, коли полюбила кулінарію?
— Мені складно відповісти на це запитання якось однозначно, адже кулінарія супроводжує все моє життя. Я звикла, що у моєї бабусі Парасковії на Різдво пахне горіховими тістечками, на Великдень — запашною Паскою, а в будні — завжди смачно зварено.

Моя мама також завжди оточувала наше з братом дитинство смачною їжею та випічкою. Так що пекти я почала дуже рано — в чотири роки, щоправда свій улюблений “Чорний торт” пекла не з борошна, а з піску (усміхається. — Авт.)

А вже навчаючись в четвертому класі, спекла свої перші тістечка. Тепер діапазон страв, які я готую значно ширший… Моя кулінарія дорослішає і змінюється разом зі мною…

Як на мене, кулінарія змінює життя кожного чи не щодня, робить його смачним, цікавим та неповторним. Чомусь, коли у нас депресія так хочеться щось з’їсти дуже смачне і бажано солодке.

— Який сезон є твоїм найулюбленішим і чому?
— Я дуже люблю осінь. І в принципі для господинь саме ця пора року є найбільш благодатною для готування найрізноманітніших страв. Адже осінь багата садовиною й городиною. І саме тоді більшість овочів мають свій найкращий смак та аромат.

З осінню, звісно, у мене асоціюється гарбузи. Я переконана, що з них можна приготувати практично все — цікаві  торти, оригінальні десерти, корисні пироги, салати, другі страви, зупки, і навіть зварити пряне варення… Останнім часом з гарбузів я готую дуже часто, хоча ще декілька років тому, я все ще думала, що з них можна зварити хіба що кашу і то не дуже смачну. Але нині гарбуз є дуже модним і популярним інгредієнтом, тож і з гарбузовими рецептами проблем немає, тим паче, що з ними дуже цікаво експериментувати. Моя любов до гарбузів одразу впадає в очі відвідувачам мого блогу.

— Кому, на твою думку, справді може бути потрібно вести кулінарний блог?
— Наразі у моєму блозі ще не багато рецептів, проте більшість з них з гарбуза.  Дуже гарна і натхненна справа, якщо ви любите готувати, то чому б цим не поділитися з іншими. Крім того, блоги дуже гарно структурують рецепти господині і потім при готуванні тої чи іншої страви не треба буде перетрясати копи журналів, записів та книжок в пошуках того самого рецепта, а просто відкрити свій власний блог. Крім того, блог паралельно розвиває таланти письменника та фотографа і дуже захоплююча справа, яка дарує баланс між обов’язками та захопленнями. А для творчих людей, це є необхідним.

— Як тобі спало на думку почати блог?
— Створення свого блогу задумала вже десь з півтора року тому. В мене просто в якийсь момент виникло таке бажання, але я ще не дуже уявляла, як би воно могло бути. Тому ідея блогу весь цей період була в моїх думках і розмовах з друзями. І тут я наважилася, всі вихідні ми з моїм чоловіком готували різні страви, фотографували їх. В процесі кулінарних експериментів і придумали назву блогу — “Кулінарні варіації вар’ятки”. А 30 листопада — я зробила свій перший пост, подала перший рецепт — гарбузове варення. В принципі, саме цей перший пост визначив гарбузову тематику мого блогу. Адже я так і не змогла придумати його фішку, вона придумалася сама по собі.

Блог забирає помірну кількість часу. Сам процес приготування страв тепер триває трішки довше, аніж зазвичай. А коли вже все готове, парує ароматом і ніби промовляє: “З’їж мене”, ще то все треба сфотографувати (усміхається. — Авт.). Тож у моїй сім’ї тепер вечері відбуваються пізніше, аніж завжди (усміхається. — Авт.).

Щоб написати пост в блог, якихось спеціальних знань не потрібно, лише дві обов’язкові речі — комп’ютер та натхнення. Хоча, коли ти пишеш про страви, які готуєш з натхненням, воно з’являється саме по собі і під час створення запису.

Тепер я трішки жалію, що значно раніше не почала вести свій кулінарний блог чи хоча би фотографувати різноманітні страви, які готувала за цей час. Адже вдома я достатньо часто експериментую на кухні, тож треба було лише це зафіксувати, тепер було би простіше наповнювати блог.

“Люблю смакувати життям. Тому кулінарія — це моє захоплення, яке не можливо назвати таким непримітним словом “хобі”, бо вона є невід’ємною частинкою мого життя. “Кулінарні варіації вар’ятки” — це блог про смачне життя, про те, як можна легко і просто зробити свої будні смачними та неповторними. Мене часто запитують, чому “кулінарні варіації вар’ятки”. Все дуже просто. Словосполучення кулінарні варіації, думаю, якнайкраще передає суть мого блогу, в якому всі рецепти, навіть ті, що взяті з всесвітньої мережі, кулінарних книжок, журналів чи з інших блогів, пройдуть через мої руки і кухню. Тож, експериментів та експромтів буде чимало. А слово “вар’ятка”, яке мені шалено подобається, додає йому галицького колориту. А як без нього на славному Прикарпатті?!”

— Чи є вже якісь відгуки від читачів?
— Переважно коментують у Facebook і достатньо активно, я не очікувала такого резонансу. Насамперед пишуть мої друзі, однокурсники, кидають посилання на успішні іноземні кулінарні блоги, дарують компліменти, обіцяють, що спробують приготувати ту чи іншу страву, констатують, що нарешті будуть знати, що робити з гарбуза (усміхається. — Авт.)

У відгуках читачі зазначають, що у нас дуже мало україномовних кулінарних блогів. На жаль, воно так і є. Є й такі, що вже навіть готували за тими рецептами, які я опублікувала в блозі. В цьому плані найбільшою популярністю користується гарбузове тірамісу. Крім того, деякі рецепти опублікувала на відомому україномовному кулінарному ресурсі “Кукорама”, тож маю декілька коментарів і від незнайомців,  в основному вони дякують за рецепт та пишуть, що спробують приготувати за ним і собі.   

— Хто перший куштує приготоване?
— Першою пробую, звісно, я (усміхається. — Авт.). Адже зготувати смачну страву не дегустуючи — на рівні фантастики. Хоча, напевно, професійні кухарі зі світовим іменем можуть і це, вони ж справжні чарівники. Я так не вмію, тому куштую страви в процесі їх приготування. А вже готові страви пробують мої найближчі люди. Це мій чоловік Ігор, який дуже мене в цьому підтримує і допомагає в творенні мого блогу. Це моя мама, яка з дитинства привила мені любов до кулінарії і власним прикладом продемонструвала, що жінка на кухні повинна чаклувати, фантазувати, експериментувати. Це мої найближчі друзі, на яких я час від часу перевіряю свій кулінарний хист (усміхається. — Авт.).

— Кажуть, що кулінарія — це така поезія на кухні...
— Кулінарія й справді має безмежне поле для творчості. Всі близькі і дорогі для мене люди підтримують мене у цій “смачній” творчості, тому в цьому плані мені пощастило. Адже без підтримки складно втілювати свої якісь навіть маленькі мрії. Цього року мої рідні та друзі, не змовляючись між собою, подарували мені на день народження три різних кулінарних книжки, немов натякаючи, що пора вже й самій щось писати. У моєму житті є лише два справжніх захоплення — це журналістика і кулінарія. І в своєму блозі я намагаюся їх поєднувати та будувати між ними гармонійні стосунки (усміхається. — Авт.).

— Чи є в тебе кулінар, який є для тебе вчителем!
— Найкращим кухарем в світі я без перебільшень вважаю свою маму, вона примудрялася в складні 1990-ті роки готувати справжні кулінарні шедеври з обмежених продуктів та без надмірних фінансових витрат на них. Вона — найголовніший мій вчитель в житті та кулінарії. А тато ще з дитинства заохочував мене до експериментів на кухні, казав, що так, як я зварю їсти, не зварить ніхто… І цей педагогічний метод спрацював.

Розмовляла
Марта ГАЛКІНА, журналіст

Чорне+Чорне, або
Шоколадний тарт з чорносливом

Для тих, хто полюбляє шоколад і цукерки “Чорнослив в шоколаді” і не дуже любить пекти торти з “енною” кількістю коржів, шоколадний тарт з чорносливом — найкращий варіант для святкової випічки від Ольги Мончук.

Складники:
Для тіста: 80 г масла, 160 г борошна, 1 жовток (для дека діаметром 24 см).
Для начинки: 2 плитки чорного чи молочного шоколаду, 300 мл вершків жирністю 33%, 50 г масла, 2 яйця, 200 г чорносливу, 10 ст. ложок лікеру “Амарето” (можна замінити іншим).

Перш за все, треба замочити чорнослив в лікері. Перекласти сливи до півлітрової банки, влити туди спиртного, закрити ємність кришкою, добре струсонути. і залишити настоюватися на годину-дві.

Борошно перетерти з маслом до крихт, додати жовтки і замісити м’яке тісто.

Тісто покласти до холодильника охолонути. Півгодини вистачить. Форму для випічки змастити маслом, притрусити борошном. Тісто кусочками розподіляємо по всій формі. Не лякайтеся — шар тіста буде достатньо тонким. Проколіть корж виделкою, печіть 10-15 хвилин без начинки в розігрітій до 180 градусів духовці.

Тим часом готуємо шоколадний ганаш (крем). В каструльку даємо масло, вершки, шоколад, варимо на середньому вогні, весь час помішуючи, поки шоколад не розтопиться і не утвориться однорідна шоколадна маса. 

Зняти шоколадний крем з вогню. Легенько збити яйця (до них я ще додала білки, котрі залишилися від тіста). Цю масу вилити до шоколаду і швиденько вимішати до однорідної консистенції.

Чорнослив 1 хвилинку підігріти у мікрохвильовці, трішки остудити і викласти на корж.

Заливаємо корж з чорносливом шоколадним ганашем.

Випікаємо 10-15 хвилин. Остуджуємо, найкраще — на ніч поставити в холодильник, щоб добре застиг і зверху не був липким. Тарт прикрашаємо цукром-пудрою за допомогою трафарету. Його можна замінити саморобною витинанкою з паперу. На застиглий шоколад ставимо трафарет чи витинанку, поверхню пирога притрушуємо пудрою за допомогою дрібного ситка. Акуратно забираємо трафарет.

Отож — маємо надзвичайно красивий, стильний, а найголовніше смачний і мега-шоколадний тарт, який дасть фору багатьом багатоповерховим тортам.

Такий тарт печу вже втретє, вперше — з чорносливом, і скажу чесно: з сушеними сливами його смак — більш довершений та оригінальний. Наступного разу спробую додати ще й горішків.