Комбат Віктор Тихенький | Фото: Ігор Мудрик Їхні імена знають тільки найближчі родичі, а себе вони називають позивними: комбат Віктор Тихенький та побратими: „Матвій”, „Клан”, „Святий” — з різних районів Івано-Франківщини. Вони безпосередньо брали участь в обороні аеропорту.
Разом із ними — члени „Правого сектору” Віталій Вишнюк та його побратими із Калуша.
Комбат Тихенький — родом із Івано-Франківська. Був поранений. У боях — із 6 липня. Захищав Україну на передовій — в тому числі, у Пісках та в Донецькому аеропорту.
Військовий капелан отець Микола Мединський був священиком і в мирний час. Він більше скидається на творчого вчителя, ніж на відстороненого духовного наставника. Коли почалася війна, зрозумів, що його місце — на фронті. Має медичну освіту. Здається, що він знає особисто кожного із бійців. Слова кожного з них слухає, ні на мить не відволікаючись.
У ЗОШ І ступеня №11 бійці 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу провели зустріч із наймолодшими калушанами. Учні третіх-четвертих класів зустріли бійців вигуками “Слава Україні!” та “Героям Слава!”. Зустріч тривала майже годину. Розпочалася вона зі спільної молитви, потім до учнів звернувся військовий капелан, а наприкінці діти та “кіборги” спільно виконали для бійців гімн України.
— Це своєрідний флешмоб, який ми розучили, і ми сподівалися, що „кіборгам” сподобалося, — зазначив директор школи Іван Ляхович.
Після виконання гімну учні молодших класів мали нагоду приміряти амуніцію військових. Бійці прийняли кілька десятків художніх робіт молодших школярів та передадуть їх своїм побратимам.
— Дитячі малюнки багато наших побратимів зберігають у себе в окопі, носять у кишені або беруть з собою у танк. У аеропорту всі стіни завішані дитячими малюнками, — розповів друг „Матвій”. — Ми вдячні вам, діти, за ваші твори.
ЗОШ №2: СПОГАДИ ПРО ДИТИНСТВО, НАЦІОНАЛІЗМ, ОБІЙМИ
Калушанин, учасник “Правого сектору” Юрій Сагайдак дорогою пригадує, що всі шкільні роки навчався у ЗОШ №2. Комбат Тихенький також зазначає, що коли він жив у Калуші, тут навчалася його донька. Нині — студентка одного із вишів Івано-Франківська.
“Кіборги” розміщуються в актовій залі перед сценою. Чекають капелана Миколу, який затримався. Учні приносять хлопцям стільці, яких не вистачає. Учасники зустрічі — учні 8-11-х класів та їхні вчителі.
Кожна зустріч у “кіборгів” розпочинається зі спільної молитви — і цього разу всі читають „Отче наш” та “Богородице Діво”. Капелан розповів про Добровольчий український корпус, після чого хлопці поділилися пережитим та відповіли на запитання школярів.
Ці бійці — добровольці. Їх ніхто не примушував їхати обороняти аеропорт, який в будь-який момент може перетворитися у “котел” — зголосилися добровольцями. Друг “Матвій” зазначив, що добровольці не отримують заробітної плати, але воюють вони за іншу винагороду — воюють за волю України:
— Наш перший бій — без мінометів і танків, — пригадує „Матвій”. — У нас було 29 стволів на 110 людей. Без державної підтримки, ми вижили завдяки підтримці волонтерів... Зброю ми заробляли у боях. Ішли без автоматів, поверталися — з автоматами.
Старшокласники мало запитували. Один учень поцікавився, чи страшно на передовій.
— Ми пригадуємо випадки на Майдані, коли юні хлопці ішли проти озброєних до зубів, — згадав капелан Микола.
Серед труднощів батальйону — відсутність елементарного забезпечення. Бракує озброєння. Спочатку воювали мисливською зброєю, однак завдяки мужності хлопців вдалося захопити важку техніку, навіть танки.
— Ми пішли у розвідку, маючи один танк. У сепаратистів були новіші танки. Підбили один наш танк. Вони переслідували нас. Один із їхніх танків застряг у болоті. Ми розвернули наш танк. У нього, до речі, не стріляла „пушка”. Але “сепари” того не знали! Ми навели пушку, і вони просто повистрибували із танка. Наші просто підійшли і забрали 72-ку, з якої втік екіпаж. Взяли на буксир свій підбитий танк 64-ку. А потім ще і витягнули ту 72-ку, яка застрягла у болоті. Так ми отримали два новенькі танки, — розповів друг “Клан”.
“Кіборги” Донецького аеропорту розвіяли міф про непереможність спецназу РФ, завдавши найбільшої поразки за всю історію його існування з 1950 року. Російський спецпідрозділ “Вимпел” втратив за один день стільки своїх офіцерів, скільки було втрачено за увесь період його існування з моменту створення. За всю історію спецпідрозділу “Вимпел” загинули 29 військовослужбовців. Під Донецьким аеропортом за день знищили 32-х “вимпелівців”.
Капелан Микола акцентує на єдності території України, коли настрої людей на Донеччині свідчать про підтримку української державної політики. Більше того, за його словами, — дедалі більше людей на теренах Сходу можна назвати українськими націоналістами.
— Там люди — націоналісти. Націоналізм повертається на свої терени, де він народився, — хлопці підтвердять. Місцями — російською, місцями — суржиком, але то українські націоналісти. Можливо, ще рік тому вони боялися слова “Бандера”, але на даний момент вони бачать окупанта, бандита, злочинця, який прийшов до його хати, і хоче залишити їх без хліба. Я наголошую: у нас немає гостроти відчуття. Націоналізм народився на Сході, і туди — повертається, — наголосив священик.
Підтримку “кіборгам” виказують дівчата-волонтери. Як зазначив капелан Микола, дівчата не менш мужньо проявляють себе у тилу, ніж хлопці на фронті. А багато із них їдуть на передову:
— У Івано-Франківську ми навідували у лікарні вістунок УПА. Там були дівчата з організації. Дивне відчуття. Бачиш історичне перехрестя поколінь. Жінки, які захищали свою землю в ті часи, і жінки, які відгукнулися на заклик сьогодні. Я знаю багато наших бойових подруг — волонтерки, медики, жінки-снайпери. Так, як стріляють вони, ніхто не стріляє!
Подруга Калина — родом із Івано-Франківська. Вона фотографує і знімає відео під час зустрічі з учнями. Дівчина розповіла, що сама нещодавно повернулася з Донецька, де допомагала пораненим бійцям у госпіталі.
Зустріч тривала більше одного уроку і цілу перерву. Після дзвоника до зустрічі приєдналися й учні сьомих класів. Вони обступили “кіборгів” і просили залишити їм автограф, запитували про вартість того чи іншого озброєння. Старшокласниці поспішали познайомитися із “кіборгами”, а деякі — навіть розплакалися.
— Не встигли обійнятися, — сказала одна із дівчат, відводячи подругу із двору.
Учениця школи Христина Дутчак подякувала “кіборгам”, що завітали саме у ЗОШ №2. Після закінчення зустрічі могли роздивитися озброєння “кіборгів” та навіть приміряти його. У залі були і представники учнівського парламенту, який дуже активний у ЗОШ №2. Але — чомусь мовчали.
— Восьмі класи від початку до кінця, не відриваючись, слухали виступ капелана, — звернула увагу вчителька української мови Наталія Хамуляк. — Це дуже незвична зустріч. Ми не очікували такої бурі емоцій.
ДО ТЕМИ
На “Андріївських вечорницях” молодь пакувала подарунки для бійців
Колектив Калуської ЗОШ №2 організував благодійний ярмарок, щоб зібрати кошти для потреб військових, які воюють в АТО. Всі кошти, які вдалося зібрати, перерахували пораненому калушанину Олегу Івахнюку.
— Ярмарок проходив упродовж трьох днів, — розповіла ”Вікнам” педагог-організатор Катерина Ковальчук. — Дуже багато батьків відгукнулися і спекли солодощі.
За три дні вдалося зібрати 3500 гривень, які надійшли на лікування калушанина Олега Івахнюка.
Як зазначила педагог-організатор, дівчата зі школи на уроках праці плели теплі шкарпетки для солдатів, які передали волонтерам групи Івана Качмара, що збирали теплі речі для батальйону “Донбас”.
— Спочатку ми планували, що плестимуть старшокласниці. Потім до них приєдналися і батьки, а ті школярі, які не вміють плести, купили багато теплих речей, — розповіла Катерина Ковальчук.
Також у грудні учні ЗОШ №2 приготували подарунки від Святого Миколая для армії, які передали бійцям в зоні АТО.
— Участь у акції взяла вся школа: зібрали солодощі; наймолодші школярі намалювали малюнки, старші — випікали домашню випічку. Під час Андріївських вечорниць у Будинку школяра подарунки запакували, і в кожен пакунок поклали лист, малюнок та солодощі.