Вихованки Коломийського будинку-інтернату фотографуються зі своїми вихователями | Фото: Оксани Пілянської П’ятниця, 19 грудня, — Миколая. Цього дня усі чемні дітки, і навіть — дорослі знаходять під подушками «миколайчиків». Діти ж, позбавлені батьківської любові та піклування, чекають на диво. Для когось це диво — у вигляді давно омріяної іграшки, а хтось — просить у Миколая… маму.
— Минулого року ми їздили в інтернат. Діти влаштували нам свято. І там була така маленька дівчинка — 4 роки, яка до інтернату потрапила із неблагополучної сім’ї. Питаємо дитину: чого ти найбільше хочеш від Миколая? Іграшку, цукерки? А вона так затиснула кулачки і каже: «Нічого мені не треба. Хочу маму», — розповідає керівник Коломийського підрозділу ТМ «Гостинний Дім» Лілія Марцинюк.
19 грудня працівники ТМ «Гостинний Дім» вирішили не тільки святкувати, але хоча б на мить дати відчути смак свята тим, хто має особливі потреби у цьому житті.
— «Передачу» для дітей-сиріт зібрали за три дні, — розповідає «Вікнам» начальник економічно-планового відділу фірми «Стиль» (партнери компанії «Гостинний Дім». — Авт.) Соломія Гудак. — Ми дізналися про те, що фірма планує навідатися до сиротинців із подарунками і вирішили: фірма — це одне, але кожен з нас вирішив долучитися до доброї справи від себе особисто.
Упродовж трьох днів працівники ТМ «Гостинний Дім» збирали для дітей-сиріт речі, іграшки, купували дитячу білизну. Торгова мережа виділила гроші і продукти. Окремого гостинця для сиріт передав власник ТМ «Гостинний Дім» Сергій Барна. Для придбання продуктів використали й кошти, вийняті зі скриньок для благодійних пожертв ГО «Правозахисна організація сиріт «Віра у майбутнє», які розташовані у крамницях «Гостинний дім».
У супроводі волонтера «Віри у майбутнє» Романа Мойсина Соломія Гудак та керівник департаменту розвитку ТМ «Гостинний Дім» Зіновій Когутяк вирушають до дітей з особливими потребами.
МАЛЮНКИ... ЗУБАМИ
Перший на маршруті — Залучанський будинок-інтернат для інвалідів. Він розташований на Снятинщині. Ще на під’їзді до сиротинця попереджають: побачене — не для слабодухих. Бо інтернат — IV профілю — для дітей із найважчими фізичними вадами. Будинок, де розташовується інтернат, колись було маєтком польського пана. Установа для дітей із особливими потребами базується тут ще зсередини минулого століття. Сьогодні тут — 134 вихованці віком до 35-ти років. Тих, які можуть самостійно пересуватися, — 36.
— Ми підготували привітання від Миколая для діток, — пояснює Роман Мойсин.
Біля інтернату розвантажують продукти та речі. Відразу ж напаковують «Святому Миколаю» цілий мішок подарунків: іграшки, канцелярію, набори для творчості, солодощі. За Миколая сьогодні — провідний майстер сцени Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка Віктор Вітушинський.
Чоловік весело вітає зі святами працівників дитячого будинку, та, схоже, навіть він губиться, зайшовши до зали, де його із нетерпінням чекають хворі діти. Викручені частини тіла, напружені, як струни, м’язи, недорозвинуті кінцівки, складні діагнози, які несумісні із нормальним життям, — усе це не заважає дітям щиро, із неприхованою цікавістю прислухатися до слів «Миколая». Один хлопчик, швидко плазуючи, навіть намагається схопити «Миколая» за поділ одежі. Іншого — медсестра піднімає із імпровізованого ліжка на підлозі — хлопчик хоче краще розгледіти «Святого», однак, надто малий і безпомічний, щоб дати собі ради самому. Звідусюди до «Миколая» тягнуться руки — кожна дитина прагне якнайшвидше отримати подарунок. Двоє хлопців-підлітків радісно оглядають іграшкові автомобілі і навіть пробують їх «осідлати» — тут більшість вихованців назавжди «оселилися» у дитинстві.
— Там ще є три палати із «лежачими», — підказує працівниця сиротинця.
«Лежачі» — це ті, які не змогли самотужки прийти. Тож, «Святий» вирушає до них. У кімнатах — високі металеві і звичайні ліжка. У них — діти різного віку. Деякі самотужки не можуть підняти голову, інші — навіть повернутися. Підгузки і спеціальні пеленки — актуальні щоденні потреби сиротинця.
— Якщо б кожна аптека в області щомісячно благодійно виділяла 5-10 підгузків, такі заклади не мали б потреби у цих товарах, — рахує вголос Соломія Гудак.
Після короткого імпровізованого привітання від Миколая вихованці розходяться по кімнатах. Хто — своїми ногами, а для когось здорові ноги — недосяжна розкіш. Навіть, попри це, діти умудрилися вигадати способи пересування, тож, можуть впоратися без допомоги вихователів.
Вихователі сиротинця не тільки нарікають на потреби, але й — гордяться здобутками своїх вихованців. «Вікна» ведуть у кімнату вихователів — мабуть, одну із найулюбленіших у цих дітлахів. Шафи у кімнаті заставлені різноманітними сувенірами, картинками, виготовленими із бісеру, технікою квілінгу, «вишиті» нитками, намальовані фарбами. «Зірка» інтернату — 22-річна Уляна Белей. Дівчина малює картини, тримаючи пензлик… зубами.
— Улянка починала малювати олівцями і фломастерами. Потім перейшла до фарб. Пробувала і пастелями, але вони їй незручні у роботі, — розповідає вихователь Зореслава Гоян.
Для своїх малюнків Уляна використовує акварельні і медові фарби. А ще — любить декламувати вірші. «Вікнам» Уляна розповідає вірш про людей із особливими потребами. Та свій малюнок дарує Зіновію Когутяку.
— Уляна охоче дарує свої малюнки, — коментують вихователі.
Її малюнки побували на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, нині є у Чикаго та Нью-Йорку.
Діти навперебій намагаються привернути увагу. А Зореслава Гоян знаходить теплі слова про кожного. У кожної дитини є якійсь здібності, — упевнена вихователька. От тільки працювати із такими дітками — нелегко. Насамкінець вихованці інтернату колядують для благодійників.
Після відвідувань сиротинця усі повертаються до авто пригніченими. Усі матеріальні цінності, проблеми, які досі здавалися мега-важливими, якось бліднуть перед щойно побаченим. Адже, ці діти не тільки терпляче переносять усі випробування, але ще й нічого не вимагають. Нічого, крім крихти уваги й любові.
— Хочу почути свого малюка — може, полегшає, — Соломія Гудак телефонує до свого 5-річного сина.
Наступний пункт подорожі — Снятинський інтернат для хлопчиків із розумовими вадами розвитку. На вході зустрічають вихованці. Впізнають Романа Мойсика. Говорять про щось своє, очевидно, недоказане під час минулого приїзду. Тут швиденько розвантажуємо гостинці і їдемо далі.
Кінцевий пункт призначення — Коломийський сиротинець для дівчат із розумовими вадами розвитку. Біля автомобіля вихованок більшає на очах. Дівчата щиро радіють обновкам й одразу ж беруться їх приміряти. Допомагають носити пакунки на склад. І відірватися не можуть від фотоапарата: навперебій просять фотографувати у різноманітних ракурсах, і ніяк не хочуть відпускати: те, що для інших дітей є нормою і буденним життям, для цих дітей із особливими потребами — радість, яка буває раз у ніколи.
БЛАГОДІЙНИЦТВО — ПІД КОНТРОЛЬ
Така поїздка сиротинцями для працівників ТМ «Гостинний Дім» — перша. Але, і це вже вирішено, — не остання. І, з огляду на те, наскільки діти-сироти прагнуть уваги та тішаться гостям, вирішили, що щоразу обиратимуть лише один будинок-інтернат, проте, вділятимуть на його відвідини більше часу.
— Мережа «Гостинний Дім» була ініціатором багатьох благодійних проектів, — констатує Зіновій Когутяк. — Останнім часом особливий акцент — на допомозі військовим. А, разом із тим, продовжуємо реагувати на інші соціальні потреби.
Зараз ТМ «Гостинний Дім» вирішила систематизувати власну благодійність. Співпраця — лише із перевіреним благодійними фондами, адже, йдеться про фінансові ресурси не лише торгової мережі, але — й калушан.
Зіновій Когутяк каже: прискіпливо проаналізували діяльність усіх благодійних організацій, які останнім часом зверталися про співпрацю, й обрали ГО «Віра у майбутнє».
— Хлопці із «Віри у майбутнє» знають про сирітське життя не з чужих розповідей, — констатує Зіновій Когутяк
Скриньки для благодійних пожертв цієї організації стоятимуть на касах крамниці. У планах — облаштування візків на кшталт тих, у які збирають продукти для АТО. Тож, уже незабаром калушани зможуть у такі кошики покласти гостинці для дітей із особливими потребами.
Із благодійною організацією укладуть угоду. Гроші зі скриньок вийматимуть у присутності охоронців магазину. А благодійна організація періодично звітуватиме за використання коштів.
— Благодійність має ґрунтуватися на довірі, — вважає Зіновій Когутяк. — Ми не можемо змінити світ, але у наших силах зробити його трохи кращим. Ми щодня поспішаємо, обділяємо увагою рідних, вирішуємо десятки «надважливих» справ, скаржимося на нестачу грошей, шкодуємо за тим, чого не можемо собі дозволити купити і ніколи не замислюємося про те, що насправді є дуже щасливими — бо — здорові, маємо дім, біля нас — наші рідні. Тож, маємо допомогти тим, хто цим усім обділений.
Наступну поїздку працівники ТМ «Гостинний Дім» планують здійснити до Різдвяних свят. Тож, калушани також можуть доєднатися до допомоги дітям-сиротам із особливими потребами.
ДО ТЕМИ
Миколай роздавав подарунки дітям у крамницях «Гостинного Дому»
19 грудня святий Миколай завітав до усіх крамниць торгової мережі «Гостинний Дім». Тож, кожна дитина, яка потішила «старого» гарним віршиком чи, навіть, пісенькою, отримала від Миколая солодкий подаруночок.
Минулого року засновники ТМ «Гостинний Дім» зробили пробний проект, «оселивши» святого Миколая на один день у деяких крамницях торгової мережі. Й — ініціатива знайшла широку підтримку серед найменших відвідувачів.
— Зараз у країні дуже важка ситуація, а у людей — пригнічений настрій, — каже директор департаменту розвитку ТМ «Гостинний Дім» Зіновій Когутяк. — Тож, ми вирішили докласти усіх зусиль, щоб хоч на якусь коротку мить створити для наших маленьких відвідувачів казку.
Кожна дитина, яка прийшла у п’ятницю, 19 грудня, до крамниці «Гостинний Дім» і розповіла Миколаєві віршик чи заспівала пісеньку, отримала солодощі.
Не минув Миколай і працівників «Гостинного Дому». Як відомо, у компанії велику увагу вділяють розвитку та підтримці командного духу. Тож у «Гостинному Домі» провели невелике жеребкування, яке визначило «пару»-Миколая кожному працівнику ТМ. 19 січня пари обмінялися подарунками, відтак, у кожного робочий день розпочався зі святкового настрою.
