“Металевий туризм” на Заліссі

Коли закінчується дачний сезон, з листопада перестає діяти маршрут ПТУ-Залісся . Дачники мало-помалу вивозять урожай по домівках, а свої будиночки, «тимчасівки», вагончики і все, що слугувало їм впродовж сезону укриттям чи складом інструментів, закривають на зиму. Це все + 6 соток – вагомий «кризовий достаток» середньостатистичного пенсіонера, що пропрацював чесно все своє життя, а тепер достойно доживає на 1000 грн. своє пострадянське життя, яке достойно уцінене державою.
Переглядів: 677
| Фото: Олег Тимків

В цей же час, в районі дачних ділянок процвітає «металевий туризм»,  який плідно наповнює сировиною пункти прийому металу ось вже який рік поспіль. Коли з навколишніх заводів вже нічого носити,  постійні клієнти пунктів прийому металів без роботи не залишаються. Вони змістили свої акценти на ділянки бідних пенсіонерів, які навряд чи будуть в «несезон» сторожувати свою маєтки.

Існує домовленість між власниками дачних ділянок, що в різний час вони відвідуватимуть свої ділянки, щоб бачити  чи все в порядку, чи  не добирався хтось до їх майна, і передзвонюють один одному в разі якогось негаразду.

– От так і моїм знайомим передзвонив сусід – значить щось на дачі негаразд, розповів «Вікнам» калушанин Олег Тимків. – Я мав нагоду поїхати і подивитися разом з ними, що ж відбулося. Все хотів з цікавості якось вирушити в «мертвий сезон» в район дачних ділянок, що на Заліссі. От і сталася  нагода.

Цього разу було «відкрито» 8 будинків, вагончиків і «тимчасівок». Двері деяких були вирвані з “м’ясом”, деякі відкриті ломом, деякі – просто з розбитими колодками. Зі слів постраждалих власників, у них вже нічого було красти, хіба що лопати та дачний  інструмент, виделки й ложки. Але  цього разу виявляється були «оглядини»  і  всі інструменти лежали на місцях, хіба з однієї ділянки зняли фіртку. Було враження, що сюди обов’язково повернуться «джентльмени удачі», але – вже  з транспортом.

Власники ділянок жаліються, що звернення в міліцію не дають ніякого результату. Кажуть, що якби міціліянти патрулювали в «мертвий сезон» дорогу з дач до міста, вони мали б багатий улов, бо щоразу дачники бачать якісь підозрілі автівки та мікроавтобуси, різних незнайомців, які не є дачниками. Часто тут помічають ромів, пияків і наркоманів.

– Також дачники вважають, що якби був ретельний контроль на пунктах прийому металу, легко було б з’ясувати, звідкіля сировина і який вид діяльності тих чи інших здавачів металу, – каже Олег Тимків. – Також дачники переконані, що правоохоронці і є власниками тих приймальних пунктів, або ж їх «кришують». Бо тільки-но прикласти зусиль, то можна було б вирішити проблему крадіжки металів в цілому по всій Україні. Але цього нікому не треба.


Бочку злодії не викрали, бо господарі завбачливо залили дно бетоном

Постраждалі  вже неодноразово писали заяви в міліцію, а результату – жодного. За багато років ніхто не спійманий, ніхто не покараний, пункти прийому металу живуть собі при кожній владі, зрештою, як і злодії…

– Боляче чути від людей, що їх нікому захистити. Не завжди вони пишуть заяви про пограбування, бо немає певної вартості вкраденим речам, «не дотягують» до скарг в міліцію, але шкоди злодії наносять значної, – розповідає Олег Тимків. – Адже треба після їх відвідин якось ремонтувати двері, замки, доводиться бачити на власні очі по-дикарськи перевернуті речі, які, насправді, не мають жодної цінності, крадії ж виявляються оптимістами, вони завжди вірять в те, що мусить бути щось цінне, раз вони зламали двері… Не всі постраждалі так легко переносять звістки про пограбування чи то навіть просто про виломлення дверей. Моя знайома жінка має серйозні проблеми з тиском і завжди дуже боїться дзвінків від сусіда по дачі. І такі негативи не обходяться без заспокійливих ліків, крапель. Вона боїться, що наступного пограбування чи вломлення до її будиночка вона просто не перенесе.

Дачні ділянки є не лише в районі Залісся, є в районі кар’єру, в Зеленому Ярі, Угринові – там теж ламають будиночки, роблять шкоду, виносять цінне. Якби не було так просто збути вкрадене, не було б такої кількості крадіжок. Не було б стільки проблем зі здоров ям і так вже слабких пенсіонерів, які тільки і виживають тепер за рахунок дачних дільниць і всього, що своєю непосильною працею там собі можуть виростити для прожиття і хоч якось забути про «щасливу старість» в Україні.

Кажуть, в терпіннях люди стають сильнішими. Тільки от де межа цих терпінь?