Вікторія виробила власний формат свого кулінарного таланту. В юності вона захоплювалася шоу Юлії Висоцької і тим, що все у шоу було “непластмасовим”. Там і навчилася давати маленькі поради і цікаві факти про ті чи інші страви і продукти, і боротися за її бездоганний зовнішній вигляд. Сьогодні в її блозі — десятки порад, як краще приготувати салати, сирники, манники, оладки та інші улюблені із дитинства страви. У Вікторії — більше 21 тисячі підписників: людей, які виявили бажання стежити за її творчістю.
У її кулінарному блозі — кілька розділів, серед яких “Низькокалорійні страви”, “Солодка випічка без яєць та дріжджів”, “Білкові страви для вегетаріанців”. Є в цьому популярному онлайн-щоденнику рекомендацї, як краще зробити заготовки на зиму. А в розділі “Неїстівне” Вікторія Шуляк розміщує відео, які не пов’язані з їжею.
— Роки студенства були дуже цікавими і насиченими, але після закінчення навчання дуже швидко зрозуміла, що робота перекладача чи таке популярне зараз тестерство в ІТ-компаніях — хоч і престижна професія, але це не для мене, — розповіла Вікторія Шуляк “Вікнам”. — Тому пішла шукати щось цікавіше. Працювала деякий час в банку, потім пробувала вчитися на психології. Експериментувала із милом і косметикою ручної роботи. Також мені непогано вдавалося бути репетитором англійської мови, але й це залишилося позаду. Тепер я зрозуміла, що моє покликання — постійно шукати і відкривати в собі нові грані, вдосконалювати свої таланти, бути опорою і підтримкою коханому чоловікові. Так я і живу — переливаюся із одного захоплення в інше, пізнаю нові відтінки цього світу і насолоджуюся кожним днем.
— Як кулінарія змінила і змінює твоє життя?
— Я постійно відкриваю для себе щось нове. І справа не тільки в нових смаках і цікавих комбінаціях продуктів. Для прикладу, я часто бачу, як спонтанно працює Всесвіт, як цікаво в житті все складається з маленьких випадковостей в ідеальну мозаїку. Для прикладу, в мене в холодильнику залишився шматочок прісного тіста, а я забула про нього. А десь в іншому закутку декілька днів лежав кефір. Мама дала мені зеленої цибулі з дачі, і вона теж лежить в холодильнику, і десь шматочок сиру “взявся”. І ось, я ненароком натрапляю на те тісто і бачу, що воно підкисло. Шкода викидати, бо воно не зіпсувалося, а “правильно” підкисло, в ньому утворилися натуральні дріжджі. Я дістаю це тісто, розводжу тим кислим кефіром, домішую ще борошна і ставлю в теплому місці.
Скільки разів я робила домашню закваску за рецептами, жодного разу вона не виходила такою хорошою, як того разу, коли тісто саме спонтанно в неї перетворилося. І ось, я вже маю чудове бездріжджове тісто на заквасці, спонтанно вирішую закрутити його рулетом, а начинка в мене — це зелена цибуля і сир, просто тому, що вони ненароком виявилися в холодильнику. І смачнішого, пухкішого і ароматнішого рулета я ще в житті не їла. І така спонтанна повсякденна магія пронизує наше життя вздовж і впоперек, варто тільки приглянутися і помітити її. Кулінарія мені в цьому допомагає.
А коли ми створили кулінарний канал на youtube, мені довелося попрацювати із власною невпевненістю, звикнути до свого зображення на відео, довелося вчитися багатьом новим для мене речам. Це постійна мотивація до самовдосконалення.
А ще, мені постійно пишуть цікавенні люди з різних куточків світу. Спілкування з різними людьми дуже збагачує!
— Твоя улюблена пора року і продукти, пов’язані із нею?
— Важко відповісти, бо в кожній порі є щось прекрасне. Якщо весною вже чекаєш не дочекаєшся, коли ж з’явиться перша зелень, і готувати нічого особливо не хочеться, хочеться просто змолоти ту свіжу кропиву з петрушкою блендером і випити свіжий зелений коктейль, насититися тими вітамінами, то восени так романтично смажити деруни з сиром, і приправляти їх гарненько чорним перцем, щоб були гарячі й ароматні… Влітку стільки всього смачненького, що тільки й встигаєш наїдатися всіма ягодами й овочами, поки сезон, і ще морозити й закручувати. А взимку печеш печенька зі спеціями, сушиш апельсинову цедру і фантазуєш, що б такого придумати для новорічного столу. Все це надихає, кожне по-своєму.
— Кому, на твою думку, це справді може бути потрібно?
— Засторога тільки одна: не варто боятися. Дуже часто люди постійно відкладають на потім те, чим би, насправді, дуже хотіли займатися. Завжди хочеться, щоб твоя робота була ідеальною, але якщо не пробувати, то навряд чи вдасться навчитися. Краще повільно, малесенькими кроками рухатися до мети, ніж просто стояти на місці і вимріювати, як одного разу ти опинишся в пункті призначення. Поки-що люди не літають, і не телепортуються, тому доводиться просто робити перший крок і йти в потрібному напрямку. Кому це може бути потрібно? В першу чергу, тим, хто відчуває потребу поділитися своїм досвідом, кому є, чим ділитися.
Так, я познайомилася з дівчатами, які теж мають кулінарні канали на youtube, маю хорошу подругу, яка веде текстовий блог про виготовлення квітів із холодної порцеляни, і з нею я теж познайомилася завдяки своєму кулінарному блогу. Взагалі, блог “притягнув” в моє життя дуже багато цікавих людей.
— Які потрібні умови роботи, щоб розпочати відеоблог?
— Тоді в нас був дуже простенький фотоапарат, ніяких додаткових пристосувань, відеосвітла, мікрофона… Комп’ютер не був дуже потужним, а програми по обробці відео потребують хорошого ресурсу. Але ми просто почали, просто спробували. Вкрутили на кухні потужнішу лампу, щоб було світліше — і зняли перше відео. Я дуже хвилювалася, але все-одно, все вийшло зняти з першої спроби. Було трохи боязко викладати, але, з іншого боку, і дуже цікаво, що ж з цього всього вийде. І все вийшло насправді чудово! Не варто боятися. Навіть, якщо нічого не вийде, краще знати, що ти спробував, і піти шукати інше заняття, яке вдасться краще.
— Скільки блог забирає часу?
— Сама зйомка забирає не так багато часу. Зазвичай, ми стараємося планувати так, щоб знімати декілька відео в один день. А ось на обробку відео, конвертування, монтаж йде набагато більше часу. Технічну частину взяв на себе мій коханий чоловік, і я йому за це дуже вдячна. Спочатку, коли він вчився все робити, це займало більше часу, зараз все на багато швидше. Але, оскільки він в мене перфекціоніст, він багато часу витрачає на “дрібниці”. Він вважає, що від малесеньких деталей залежить все. Зазвичай, коли він робить фотографію страви, він може витратити годину тільки на процес фотографування, а потім — ще два дні вибирати з двохсот майже однакових фотографій найкращу. Але дійсно, багато наших глядачів писали мені, що по фотографіях видно, що в них вкладено душу. Також, багато часу займає ведення сторінок і груп в соцмережах. Я не так багато там пишу, статті у мене з’являються тільки, коли є натхнення, але я багато спілкуюся з людьми, відповідаю на коментарі, запитання. Буває, пишуть, що якась страва не вдалася, і цікаво розібратися, які на то були причини.
Насправді, як мені здається, ніяких особливих умов для ведення блогу не потрібно. Потрібне бажання, найпростіша техніка для початку, яка зможе хоча б на мінімальному рівні задовольнити потребу в фото- і відеозйомці, простенький штатив і комп’ютер. І — хоч трошки вільного часу. Не обов’язково викладати нові відео щодня чи тричі на тиждень, але важлива регулярність. Навіть якщо ви будете видавати нове відео раз на тиждень, і воно буде містити цінну інформацію, ваш блог знайде вдячних глядачів. І під поняттям “цінна інформація” зовсім не маю на увазі щось дуже вигадливе, навпаки, — щось буденне і просте, чим користується велика кількість людей. Кожен з нас має, чим поділитися, просто треба зрозуміти, чим саме ви є багаті.
— Хто є твоїм глядачем? Чи тільки схвальні відгуки пишуть?
— Є. Багато. Зазвичай, відгуки дуже позитивні. Щодня отримую повідомлення від вдячних глядачів. Комусь вперше вдалося млинці посмажити, хтось в захопленні від сирників, хтось і не думав, що можна пекти без яєць, хтось має великий досвід в кулінарії, але із задоволенням дивиться відео і знаходить нові маленькі нюанси. Пишуть дуже різні люди: дорослі і діти, з дуже різних країн. Бувають і негативні відгуки, але я навчилася сприймати їх спокійно. Зазвичай злі коментарі пишуть люди, незадоволені життям. От приходить негативний коментар, відкриваю сторінку людини, яка його написала, і майже завжди бачу, що ця людина всім пише щось недобре. Важливо сприймати критику, щоб краще робити свою справу, але варто відрізняти критику від бажання облити когось брудом. Як не крути, кількість негативних відгуків — це крапля в океані, порівняно зі всім добром, яке несуть всі решта глядачі.
— Що є спочатку, текст чи відео?
— Відео. Потім фото, потім текст — опис до відео, ключові слова і пости про нове відео в соцмережах.
— Хто перший “дегустує” твої страви?
— Звичайно, чоловік. Ну, і мені щось перепадає спробувати. Чоловік дуже підтримує і допомагає. Можна впевнено сказати, що то наш спільний блог, тільки я, в якійсь мірі, є його “обгорткою”, а він — технічною підтримкою.
— Чи є у тебе ще якісь хобі, крім кулінарії?
— Так, я цікавлюся миловарінням, і відео на цю тему теж знімала. Трішки малюю, вірші пишу під настрій.
— Чи є в тебе кулінар, який є для тебе вчителем?
— Якщо говорити про дитинство, коли я ще нічого не тямила в кулінарії, але дуже цікавилася, мене дуже надихали передачі Юлії Висоцької. І живий, “непластмасовий” формат її кулінарного шоу, і її природна харизма, як все ладиться в її руках, її маленькі поради і цікаві факти про ті чи інші страви і продукти, і її бездоганний зовнішній вигляд. Все мені в ній подобалося! Я могла хоч з ранку до ночі дивитися її шоу. Також дечому я навчилася в своєї тітки, вона в нашій сім’ї теж завжди любила готувати. Ми завжди обмінювалися новими ідеями і рецептами, а коли вона приїздила в гості, ми з нею завжди разом все готували.
А от коли я вже стала вегетаріанкою, довелося вчитися самій, бо звичні страви хотілося навчитися готувати без яєць та інших продуктів тваринного походження. Зазвичай я шукаю натхнення і нові ідеї на кулінарних форумах. Частіше мене цікавлять не так цілі рецепти, як маленькі ідеї чи комбінації продуктів, якісь закономірності, маленькі секретики. Багато є таких, кого я дуже поважаю, як вмілих кулінарів і чудових людей, але своїм вчителем я б могла назвати власну інтуіцію. Вона часто підказує мені такі речі, до яких би сама ніяк не додумалася (Посміхається. — Авт.). Інтуіція і обставини — найкращі вчителі для мене. Це несподівано, але зазвичай найкращі нові страви в мене виходять тоді, коли швиденько треба щось приготувати із тих продуктів, які зараз є в холодильнику. Тоді з’являється якийсь живий ентузіазм, фантазія працює дуже гарно, і все трапляється ніби згідно з якимсь вищим задумом. Це справжня магія! Я сама їй постійно дивуюся!
— Кулінарія якої країни тобі найбільше подобається і чому? Чи бувала в цій країні?
— Мені дуже імпонує італійська кухня. Багато свіжих овочів, зелені, італійські сири, свіжий хліб, піца, паста, тірамісу… Італійці — справжні гурмани, їхнє бачення хорошої їжі майже повністю співпадає з моїм. Поки що в Італії я бувала тільки проїздом, але ми точно якось зберемося туди на відпочинок. З індійської кухні можна почерпнути деякі ідеї, особливо із використанням різних спецій і приправ, але в більшості своїй там дуже багато смажених, жирних страв, солодощі в них містять дуже багато цукру. Французька кухня вважається еталонною, але, як на мене, вона теж досить жирна — це не моє. Хоча, винайти більш дієтичний варіант соус “Бешамель” чи без’яєчну альтернативу майонезу — це для мене справжнє щастя.
— Чи є у тебе якісь улюблені автори, які гарно пишуть про їжу?
— Я не читаю регулярно жоден блог, тільки під настрій, але, однозначно, можу виділити Avocado Sister і Белоніку (Вероніку Бєлоцерковську). Їх обох я вважаю дуже талановитими кулінарками і авторками, бо пишуть вони так, що не відірватися, і фото їжі в них фантастичні! Я в них обох бачу багато світла і добра, і це дуже притягує.
Розмовляла
Марта ГАЛКІНА, журналіст