За власні кишенькові гроші Тетянка купує стрічки потрібних кольорів та у вільний час плете прикраси для бійців АТО Внесок волонтерів у допомогу військовослужбовцям — колосальний. Без допомоги цих небайдужих людей сьогодні не обходиться ані спорядження хлопців у зону АТО, ані їхнє там перебування. І навіть повернення додому також часто залежить від самовідданості українців, які за покликом серця роблять усе можливе, аби зберегти життя солдатів та допомогти їм повернутися додому здоровими та неушкодженими.
Порахувати, скільки людей сьогодні присвятили себе волонтерству, практично нереально. Ще важче порахувати дітей, яким також стала небайдужою доля військових. Багато із них мають доволі ефемерне уявлення про АТО, не дуже заглиблюються у події, які відбуваються на Донбасі, але їхнє прагнення допомагати — просто вражає. Відтак, ставши учасниками шкільної акції чи долучившись до збору допомоги в інший спосіб, наймолодші волонтери починають робити дедалі більше.
Учениця 6 класу ЗОШ №4 Тетянка Розметанюк уміє плести патріотичні браслети. Дівчинка відвідує гурток моделювання іграшок, де і навчилася власноруч виготовляти різні цікаві речі. Браслетики та вироби з бісеру даються їй найкраще, а тому вона з охотою їх робить у вільний час.
За власні кишенькові гроші Тетянка купує стрічки потрібних кольорів та у вільний час плете милі прикраси. Раніше, каже дівчинка, виплітала для себе чи подружок і обирала найрізноманітніші кольори. Тепер — має кількадесят синьо-жовтих і червоно-чорних браслетів.
— Патріотичні браслети я почала плести, коли у нашій школі організовували акцію, щоб допомогти військовим, — розповіла шестикласниця. — Ми з однокласниками несли усе, що могли: малюнки, браслети, вірші і листи писали, навіть орігамі було — лебідь. Я тоді 20 браслетів віднесла до школи. Потім зробила ще, але в школі акція закінчилася і вже не приймають у мене. Я ще побачила в одному магазині, що збирають допомогу і віднесла туди трохи браслетів. У мене є станок спеціальний, я можу їх дуже швидко багато наробити, але у мене вдома вже півпакета тих браслетів стоїть, а куди їх дівати я не знаю.
Тетянка знає, що в АТО служить її сусід — Андрій Панчишин — і саме йому та його побратимам дівчинка хотіла би передати свої браслети. Каже, що можна би було їх і продати, а виручені кошти віддати комусь із поранених, кому потрібні гроші на лікування. Але такий варіант потребує чималих затрат часу і, скоріше за все, — допомоги дорослих.
— Можна мої браслети кинути в кошики, що стоять у деяких крамницях, але я боюся, що їх не передадуть в зону АТО. Звідки я буду знати, чи їх передали, чи просто викинули? Я їх безкоштовно віддам усіх, але хочу, щоб вони точно солдатам дісталися, бо їм треба допомагати, їм потрібна підтримка, — каже Тетянка.
МАЛЮНОК ДІВЧИНКИ ПОТРАПИВ ДО ЗЕМЛЯКА В АТО
У цій же школі, у четвертому класі, навчається ще одна Тетянка, яка також долучилася до акції та принесла малюнок, щоб передати військовим. Сам по собі малюнок, можливо, і не виділився б нічим серед десятків інших. Проте, шлях, який він пройшов, і те, у кого, зрештою, опинився, здається дивовижним.
Тетянка Кіндюх намалювала велике серце і розмалювала його синім та жовтим кольорами. Великими буквами написала “Слава Україні!”, а навколо серця написала з півтора десятка побажань для військових. Основний посил — повертайтеся додому живими і здоровими, бо тут вас люблять і чекають.
Дівчинка віддала свій малюнок і, фактично, забула про нього, навіть не думаючи про те, кому він дістанеться. Але через кілька тижнів малюнок нагадав про себе — телефонним дзвінком.
Телефонувала Тетянчина бабуся із Довгого Войнилова, яка розповіла, що родичі одного з військових із цього ж села просили передати від нього особисто “дякую” маленькій художниці.
— Малюнок нашої Тані доїхав аж на Луганщину і потрапив до рук солдата, із яким я росла на одній вулиці, — розповіла ”Вікнам” мама Тетянки Наталія Кіндюх. — Приємно, звичайно, що навіть попри складну ситуацію у зоні бойових дій, він знайшов спосіб переконатися, чий це малюнок, і навіть передати подяку. Мабуть, це говорить про те, що хлопці дійсно чекають цих дитячих “привітів”.
— Я спочатку навіть не знала, про який саме малюнок йдеться, — пригадує Тетянка Кіндюх. — Бо я вже кілька разів передавала малюнки солдатам. Малювала дівчину таку гарну — Україну. Думала, що то цей малюнок. А з’ясувалося, що інший. Я знаю військового, до якого потрапив мій малюнок і дуже рада, що йому сподобалося. Малюватиму ще.
Патріотичне серце, сповнене щирих побажань, потрапило до 25-річного Олега Сплавінського. Нині він перебуває у Луганській області, поблизу райцентру Новоайдар, у складі 12-го інженерного батальйону.
Про дитячі малюнки він відгукується вкрай теплими словами.
— Малюнок Тетянки Кіндюх десь 60х40 см. Я наклеїв його на стіну, — каже Олег. — Ці малюнки, листи, — їх приємно отримувати і читати. На очі сльози навертаються. Вони настільки щирі, що настрій піднімається відразу. Я старався у вільний час подякувати дітям за це все. Шукав у соцмережах. Якщо вдавалося знайти номер — телефонував. Днями дзвонив у Суми, перед тим — у Червоноград. Виглядає так, що тільки діти і волонтери за нас не забули.
Олег стверджує, що всі малюнки і листи від дітей військові бережуть і фотографують на пам’ять. Він сподівається, що, коли ситуація у державі нормалізується, всі ці витвори дитячої творчості можна буде зібрати у єдину виставку і тоді стане дійсно зрозумілим наскільки сильною була дитяча підтримка.
— Разом із малюнками нам часто образки святих присилають. І браслети передають. До речі, недавно місцеві школярі передали нам теж багато браслетів синьо-жовтих. Я був дуже здивований. Ну а червоно-чорні браслети нам лише із Прикарпаття шлють, — поділився Олег Сплавінський. — У мене цілий пакет малюнків. Уже немає місця вільного, щоб усі поклеїти. Я постараюся, щоб вони не пропали, постараюся сфотографувати якомога більше. І коли все закінчиться — десь їх показати.
За словами Олега, наразі у них доволі спокійно. Триває перемир’я. Із передової він просить передати подяку небайдужим людям і волонтерам Калущини. Їхній батальйон, зокрема, отримував допомогу від мешканців Пійла та Верхньої, за яку бійці дуже вдячні.