| Фото: Володимир Гарматюк — Першу зірку зробив у грудні 2013 року, — розповів «Вікнам» Володимир Гарматюк. — Тоді вчителька школи, у якій навчалася моя донька, попросила батьків допомогти організувати різдвяну виставу, хто що міг би. Треба було виготовити Різдвяну зірку, бо та, що була, вже пошарпалася і не мала святкового вигляду. Я зголосився зробити, хоча ще не знав як. Пригадую, як ще підлітком ходив у вертепі, був Іродом, а на Маланку — циганом. До нас приїхали учні зі Сходу України в гості на Різдво. То вони дуже тішилися – такого у них не було тоді, на початку 90-х. Особливо почесним вважали носити Зірку. Тож почав вдома щось мудрувати, шукав по книжках, в інтернеті, але нічого цікавого не знаходив. Крім того, зірка ж мала крутитися!
Якщо зірка має крутитися, значить, основа — кругла. Вирішив робити елементи зірки з паперу, оскільки інструменту належного, щоб обробляти дерево чи інший матеріал, не мав. Крім того, пригадує Володимир, у дитинстві часто щось клеїв, тож, і взявся «крутити» і клеїти зірку з паперу.
— Вдома був кольоровий папір, тож, з нього і зробив першу Різдвяну зірку, — каже журналіст. — Кольоровий папір був старий, дуже неяскравий, шерехатий — лежав у шафі роки. Мала його не любила, бо був дуже блідих кольорів. В діаметрі зірка мала сантиметрів 30. А блиску вже лаки-фарби декоративні додали.
Так та зірка у школі і залишилася.
Цього ж грудня Володимир вирішив зробити Різдвяну зірку собі додому, тож, почав «крутити» другу.
— За ріг завісив, шоб на вікні висіла, — згадує Володимир Гарматюк.
Вже під час роботи додав нові елементи, бо зірка мені видавалася забідною тільки з п’яти рогів.
— Другу з макулатури офісної крутив, — посміхається Володимир. — А, ще одну почав робити — для Яреми Стецика. Просто забаглося мені подарувати, бо ми товаришуємо. Так і зробив йому оту, що зараз в шопці висить. Коли я йому зірку подарував, він і його дружина Наталка відразу сказали, що вона би пасувала файно до тієї шопки. Тож, наступного дня вона вже там була.
Коли зірки були готові, Володимир Гарматюк виставив їхні світлини у соціальній мережі Facebook і жартома написав, щоб люди замовляли ще.
— І — написала одна жінка з Криворівні, — розповів «Вікнам» автор. — Вона написала, що дуже їй сподобалася та, у шопці, і чи зміг би я її повторити… до Різдва… Часу було обмаль. Але я погодився, — каже Володимир. Дружина з донькою і сім’єю зі Сходу, яку ми запросили до себе на Різдво, ліпили вареники на Святвечір, а я — крутив зірку. Словом, зробив її за дві доби. І на вечір Різдва вона вже була там, у Криворівні — її автобусом передала Галина Петросаняк. Тож, наступного дня люди вже з нею в Криворівні колядували, а потім — маланкували. Цю зірку зробив за символічну плату — щоб на матеріали і фарби вистачило.
Володимир Гарматюк каже, що робити Різдвяну зірку загалом не складно, але — пальці потім трохи болять, адже крутити треба все вручну. У середньому, на виготовлення однієї зірки потрібно до трьох днів.
— Так, щоб не сильно страждала сім’я і відпочивати, — жартує Володимир Гарматюк. — До речі, свою зірку я потім подарував на згадку друзям зі Слов’янська. Щоби мали напам’ять щось про Святвечір. У них такого немає. Вони кажуть, що є звичай тільки вже сьомого січня, на Різдво йти з кутею до хресних. А кутя у них переважно з рисом.. Взагалі то вони не із самого Слов’янська. Перебралися туди, коли терористи почали їхнє місто обстрілювати. Все кинули і поїхали. Тепер знімають житло. Кажуть, навіть у Слов’янську, який начебто звільнений, часто можна почути «кагда уже наши апять вєрнуцца», а вітання «Слава Україні» багато хто перекручує на «сала уранілі». Вони пропонують їм мінятися — кажуть, їдьте в денере, у нас там житло лишилося, а ми будемо тут жити, в Україні. Чомусь не їдуть. Словом, складно все там. Принаймні, зірка моя, яку для себе робив, тепер там, на тимчасовій квартирі у них, — каже Володимир.
Четверту свою Різдвяну зірку журналіст подарував Центру польської культури і європейського діалогу в Івано-Франківську.
На питання, чи тільки зірки крутить, Володимир посміхається і каже — ще капелюхи тестеві і тещі зробив — і показує на підтвердження світлини, — також із паперу!
— Якщо на наступне Різдво комусь треба буде зірку, то зроблю за символічну плату, — додає жартома Володимир Гарматюк. — Але замовляти треба у жовтні-листопаді — щоб без авралу.
