Законом №77-УІІІ від 28.12.2014 року внесено наступні зміни, а саме: закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції як закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Тобто, новим законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» замість наявних досі двох фондів соціального страхування, утворюється один — Фонд соціального страхування України. Утворення одного фонду відбудеться шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Новостворений Фонд буде правонаступником прав та обов’язків попередніх фондів і об’єднання жодним чином не повинно вплинути на застрахованих осіб, які мають право на соціальні послуги та матеріальне забезпечення.
З аналізу тексту нового закону можна зробити висновок про те, що в організаційному плані діяльності новоствореного Фонду соціального страхування України не має значних відмінностей в повноваженнях та принципах роботи порівняно з нормами, згідно з якими функціонують два так званих вже «старих» фонди соціального страхування. Проте два види страхування: від непрацездатності та нещасного випадку, залишаться ніби автономними, тому що містять в собі різні підходи до застрахованих осіб, страхових випадків, виплати матеріального забезпечення та соціальних послуг. Але є ряд значних змін, на яких варто зупинитись детальніше.
Порядок загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності викладено в розділі «ІУ» закону. По страхуванню в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності встановлені наступні чотири основні види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомога по вагітності та пологах;
3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм. Цей перелік є вичерпним.
Новим є те, що вводиться електронний реєстр листків непрацездатності як система накопичення, зберігання та використання інформації про видані, продовжені та обліковані листки непрацездатності. Нарахування по лікарняних листках теж змінюється і коригується в залежності від страхового стажу, а ось перелік категорій, яким лікарняні платять у 100% розмірі не залежно від стажу, залишено незмінним.
Умови загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності викладені в розділі «У» нового закону №77-УІІІ від 28.12.2014р. В цій галузі соціального страхування, на відміну від попереднього ( з тимчасової втрати працездатності), законодавець визначає понад 20 видів страхових виплат та медико-соціальних послуг.
По суті та змісту види та перелік страхових виплат на медико-соціальне обслуговування і відшкодування шкоди потерпілим не відрізняється від встановлених ст. 21 закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Наразі цей закон є діючим та повинен бути приведений у відповідність до норм нового закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Слід відзначити, що законодавець в період реформ та скрутного економічного становища в державі, обмежує ряд досі діючих соціальних виплат або взагалі їх скасовує. Наприклад, до 1 січня 2015 року, в разі настання нещасного випадку на виробництві, потерпілий після встановлення йому стійкої втрати працездатності у відсотках отримував від фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві одноразову страхову виплату, розраховану з його середньої зарплати, пропорційно встановленим відсоткам втрати працездатності, але не вище 82 824 грн. Тепер, в разі втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, потерпілому нараховуватиметься одноразова страхова виплата відповідно до ступеня втрати працездатності встановленої МСЕК, але не вище 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян, тобто — 20 706 грн.
Аналогічно зменшено розмір страхової виплати на сім’ю в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві. Замість п’яти середньорічних заробітних плат потерпілого, виплата проводитиметься в сталій сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 121 800 грн. Одноразова допомога на кожну особу, яка перебувала на утриманні в померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві, становитиме сталу суму в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму, або 24 360 грн. Повністю відмінена одноразова допомога на сім’ю та утриманців, в разі смерті потерпілого, який вже отримував страхові виплати та встановлено причинно-наслідковий зв’язок його смерті від наслідків професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві.
Нововведенням є надання права потерпілому інваліду внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, якому встановлена потреба в протезуванні автомобілем, дозволу на самостійне його придбання з подальшим відшкодуванням вартості в порядку і розмірах встановлених Кабінетом міністрів України.
Законом, що вступив в дію з 1 січня 2015 року, збережено норму щодо профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, яку буде і надалі здійснювати робочий орган Фонду соціального страхування України. Здійснення заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоровю працівників, перевірка стану профілактичної роботи та охорони праці, пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці залишатимуться основним напрямком роботи в галузі загальонообов’язкового державного соціального страхування.
Крім змін норм, що регламентують загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Верховна Рада України, законом №77-УІІІ від 28.12.2014 року внесла зміни до Кодексу законів про працю та до Кодексу України про адміністративні правопорушення. За фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий день, якщо він фактично працює повний робочий час та виплату зарплати (в конвертах) без нарахування та сплати за працівника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків, передбачено штраф в тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Тобто, на теперішній час це 36 540 грн.
Посилено також санкції за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці. При цьому, введені штрафи є фінансовими санкціями і накладатимуться незалежно від адміністративних штрафів. Відповідно, підприємствам-роботодавцям, підприємцям та представникам страхувальників, слід уважно та ретельно вивчити нові норми законодавства, щоб недопустити порушень. Адже, як відомо, незнання законодавства не звільняє порушника від відповідальності.
Нарешті, новим законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» стартує запровадження довгоочікуваного медичного страхування. Системно галузь загальнообов’язкового державного медичного страхування повинна запрацювати вже з початку 2016 року. Після прийняття відповідного закону, кілька проектів якого вже зареєстровані у Верховній Раді України, медичне страхування повинно бути втілене в життя. Реалізація засад та принципів медичного страхування також буде покладена на Фонд соціального страхування України, який є некомерційною самоврядною організацією. Бюджет Фонду буде затверджувати Кабінет міністрів України, а кошти Фонду соціального страхування не включаються до складу Державного бюджету України.
Хочеться сподіватись, що реформування соціального страхування відбудеться безболісно як для страховиків — представників фондів соціального страхування, що підлягають об’єднанню, так і для застрахованих осіб. Запровадження медичного страхування в Україні, нарешті, дозволить вирішити давню проблему кожного громадянина на належне медичне обслуговування та соціальний захист за рахунок страхових коштів, що визначено ст. 46 Конституції України.
