Ґудзик на одязі французького короля важив від 50 до 100 грамів. У Калуші презентували «середньовічну» виставку

Середньовічних лицарів у Калуші стає все більше. Виставка, яку відкрили у музейно-виставковому центрі Калуша, показала, що можна вже зібрати справжній арсенал середньовічних копій зброї. Відкриття виставки побутових речей та обладунків від клубу історичної реконструкції «Нормани» зібрало повну залу поціновувачів історії.
Переглядів: 935
| Фото: Артур Єфремов

На відкриття виставки Олег Вангела запросив своїх побратимів та колег по клубу історичної реконструкції «Нормани». Тут були за експоновані,речі які позичили нам наші друзі з клубу історичної реконструкції «Чортополох”(м. Івано-Франківськ), – говорить Олег.

Олег Вангела розповів, що носили середньовічні люди, як жили та як вели побут, проте, калуські лицарі зосередилися на реконструкції способу життя саме лицарського стану. Олег Вангела розпочав відкриття півгодинною екскурсією по арт-галереї.

— Влітку носили звичайний простий одяг : шорти і  рубаху, — продовжив Олег. — Худ з фестонами, ну і звичайно, білизну, шоси. Одяг міг відрізнятися кольором. Наприклад, у Європі та Скандинавії  шоси були яскраві, а саме — малинові. На Русі обирали простий природній  колір.

Тернополянин Юрій Клічук, який не пропускає жодної події у клубі та частенько приїздить до Калуша, розповів про зброю: мечі та спис. Віталій Демидюк — наймолодший із учасників клубу, представив на виставці лук та стріли. Святослав Москалюк розповів про будову та історію шоломів Галицько-Волинського князівства.

У експозиції представлені якісні зразки середньовічної зброї, котрі застосовувались саме в той період. Заекспоновано десять металевих шоломів та дві кольчуги,  а також стьоганий одяг, поверх якого вже вдягали кольчугу або інший металевий захист. Також  тут можна побачити і повсякденне вбрання лицарів ХІІІ-ХІV століть:  худ, коттуа (туніку), штани,плащ, капелюх-«тірольку». 

З XIV ст. на ґудзики почали застібати пурпуен (стьоганку), а згодом — і весь одяг. Вони стали своєрідним атрибутом, котрі надавали особі певного статусу. Цим не гребували королі та звичайні люди: чим більше ґудзиків — тим краще, а отже — багатше. Наприклад, у французького короля на одязі могло бути декілька тисяч ґудзиків. Кожен з них важив від 50 до 100 грамів, — розповів Олег. Також були поширені фібули (застібки для плаща), на яких були зображені слова з молитви  на латині, — показує хлопець.

У арт-галереї та історико-краєзнавчому музеї Калущини того дня зібралося багато людей. Серед них багато як хлопців, так і дівчат, людей старшого віку. Найактивнішим виявився краєзнавець Микола Когут. Його зацікавили подробиці і особливості середньовічного одягу та озброєння, зокрема, скільки важив меч.

— Це міф про багатиря, який замахується на ворога 20-кілограмовим мечем. Зброя середньовічного лицаря не була настільки важкою. Меч важив півтора кілограми, — запевнив Олег.

У експозиції представлені декілька мечів, спис із наконечником, бойова сокира, лук і стріли. Цей арсенал належить не тільки калушанам. Є речі зі Львова, Івано-Франківська, адже у виставці взяли участь не тільки вже відомі читачам «Вікон» калуські «Нормани», а і лицарі із обласного клубу «Чортополох».

— Але сила удару залежить від довжини та ваги меча, — заперечив Микола Когут.

— Ну, проти фізики не підеш, — жартує Олег.

Дискусію всі охочі мали змогу продовжити у сусідній залі музею. Тут калуські лицарі організували турнір зі стрільби із лука та проводили майстер-клас для всіх охочим.

Виставка у галереї триватиме до 23 лютого. Ознайомитися з нею може кожен.

Довідка. У липні відбувся дебют клубу історичної реконструкції “Нормани”, який діє у Калуші з початку 2014 року і швидко розвивається. Перший показовий бій відбувся 11 липня в історико-краєзнавчому музеї Калущини. Вдруге хлопці показали себе на День Незалежності — на турнірі “Міць Галичини”. Тоді, не зважаючи на дощ, гостями міста стали десятки професійних лицарів із Західної України.
Ставши на ноги, калуські лицарі в повний голос заявили про себе у вузькому колі шанувальників історичної реконструкції. Тепер рух отримав своє продовження.

Калуські лицарі не лише стріляють із луків на фестивалях, які відвідують регулярно. Вони відтворюють забуту історію засобами театральної гри. Кожен із них діє за власною легендою, яка наближає їх до Середньовіччя. Олег каже, що його лицар — Роберт із міста Канн у Нормандії. За «легендою», його персонаж стежить за порядком на кордоні фортеці. Роберт — середнього достатку. Його мета — заслужити добре ім’я та почесний титул. Турнір — це не місце для зайвої похвали чи вихваляння, а для вдосконалення своєї майстерності.