Головне в піст — не «їсти один одного»

Колись суспільне й громадське життя під час Великого посту помітно притухало. У містах і селах стихали веселі розваги, колективні забави та дійства, музика, співи. Якщо й сходилась молодь, то лише невеликими гуртами, де переважно пряли та вишивали, оскільки «Бог в цей час сорок днів у пустелі постив, а тому гріх веселитися». Богомільні люди щотижня відвідували церкву, говіли й приймали причастя. Популярним було в давнину давати обітницю до Великого посту. Старші люди добре пам’ятають ці часи, коли всі були богобоязні і трималися традицій постування.

В наш час теж помітно певну «тишу» з настанням Великого посту. Не бачимо вулицями міста весільних кортежів, немає якихось гучних святкувань. Хоч і не завжди. На ринках зменшився обсяг продажу м`яса. Особливо помітна відсутність салютів, феєрверків, які багато кого особливо дратували, з огляду на те, що на Сході України гинуть люди, що у відпустки приїжджають воїни із зони АТО, і вони мали б бути позбавленими на відпочинку залпів петард та тих же салютів.

ІНТЕРНЕТ ЧИ МОЛИТВА?

Життя сучасної людини в епоху інтернету, телебачення, мобільних телефонів суттєво відрізняється від життя наших предків Як постять сучасні християни? Чи змінилася практика посту у віруючих людей?

Не завжди піст може бути обмеженням тільки в їжі. Це своєрідне самообмеження людини в тому, що забирає найбільше її уваги. А це можуть бути і перегляди телебачення, користування інтернетом, негативне ставлення до ближніх. Словом, все, що в якийсь спосіб узалежнює людину, підлягає детальній очистці. Наприклад хтось має тютюнову залежність, і усвідомлення того, що це приносить значну шкоду здоров`ю схиляє курця до обмеження в палінні, хоча б часткового. Дехто перестає вживати алкоголь, дехто — зменшує «дозу» кави, дехто — «дозу» перегляду новин та політичних ток-шоу. Усе, від чого можна тимчасово відмовитися, щоб краще зосередитись на Богові, може вважатися постом. Пізнання Бога і себе, мабуть, і є ключовим стремлінням під час посту, що відповідно зосереджує людину на молитві, на пізнанні свого справжнього покликання, на творенні добрих справ, на самовдосконаленні, але заради Бога, навіть заради миру, а не своїх марнославних пристрастей.

Для одних піст полягає в символічному позбавленні себе чого-небудь. Для інших піст означає сумлінне дотримання правил посту, тобто вживання пісної їжі. Для когось піст може бути скромним і обмеженим, але зате послідовним і серйозним. Але все ж піст ми знаємо як приготування до чогось, в нашому випадку — Великий піст, як приготування до світлого празника Воскресіння Господа Ісуса Христа.

— Молодь Калуського Православного Молодіжного Братства (а це — хлопці та дівчата віком від 15-16 років і більше. — Авт.) старається дотримуватися всіх приписів Церкви стосовно Великого посту, — розповів «Вікнам» о. Федір Мороз. — Хтось може постити більше, хтось — менше, хто як може… В часі Великого посту молодь старається брати участь у всіх богослужіннях Великого посту, спільно читають Молитовний Псалтир в наміренні за Україну, за Мир в нашій Державі, і, ясна річ, постування посилює таку молитву. Піст — це так як би стояти на посту, на сторожі своїх почуттів, зору, слуху, а особливо мови, того, про що говоримо, тримати на сторожі уста, стримувати язика.

В Спільноті «Українська Молодь Христові» в часі Великого посту теж кожен постить по-різному. За словами о. Миколи Крушеца, піст — це приватна справа кожного зокрема. Кожен постить як може і не розголошує про свій піст.

— Ми, звісно закликаємо молодь не слухати розважальної музики, не ходити на дискотеки в часі посту. Натомість, закликаємо до читання духовної літератури. Кому не до вподоби читання, то є можливість переглянути релігійні фільми, або ж, переглянути релігійні інтернет-сайти, чи робити добрі справи. Також в часі посту цього року спільнота їде на триденні реколекції до монастиря отців Редемптористів в Івано-Франківську. Звісно, ми не закликаємо до монашого стану, але там молодь зможе побути в монастирській тиші, долучитися до ритму монашого життя й молитви, відірвавшись від шаленого ритму життя.

Проте, дотримуватися посту і роздумувати про нього вдається не всім.

— В нас троє дітей, старшій дитині 11 років, середущій — п’ять, і молодшій буде три роки, і деколи здається, що життя проходить в шаленому темпі. І не те, що нема часу і змоги постити, — не завжди є можливість піти до церкви… От коли діти подорослішають, тоді будемо більше молитися, постити, — каже калушанин Іван Гарматій.

ПОСТУВАТИ ЧИ ГОЛОДУВАТИ?

Поширені різні думки щодо постування. Дехто вважає, що дотримування обмежень в їжі, насправді, — не головне. Головне в піст — не «їсти один одного», тобто, не осуджувати когось, не бути з кимось із ближніх в поганих стосунках, не чинити лихих вчинків, одне слово, — не грішити й не створювати приводу до гріха.

Для віруючих піст — це привід бути радісним, а не сумним. Піст не має приносити страждань.

Голод — це той стан, коли ми усвідомлюємо нашу залежність від чогось, коли нам терміново, насущно потрібна їжа, — що і доводить, що немає в нас самосущного життя. Це та межа, за якою я або вмираю від голоду, або, наситивши своє тіло, усвідомлюю знову, що я живу. Іншими словами, це той момент, коли перед нами встає ультимативне питання: від чого залежить наше життя?

— Тому краще і безпечніше починати з мінімуму — тільки злегка вище наших природних можливостей — і помалу посилювати піст, ніж одразу, на початку посту піднестися занадто високо і потім розбитися, падаючи назад на землю. Піст не призначений для покарання тіла, а для концентрації на Бозі. Деякі люди не зможуть постити без їжі (наприклад, діабетики), але може тимчасово відмовитися від чогось, аби якнайбільше зосередити свою увагу на Господі. Це може бути один чи декілька продуктів з щоденного раціону або утримання від якоїсь діяльності, — радить богослов Олександр Шмеман.

Віруючі, які постять, стверджують: треба чесно оцінити свої духовні і фізичні можливості і здібності і діяти відповідно з ними, не забуваючи в той же час, що, постуючи, треба не страшитися своїх обмежених можливостей, а бачити у своєму житті божественний доказ того, що неможливе для людини — можливо Богові.

«Вікна» зичать всім, хто постить і хто не постить твердої віри, і особливо — благородства, як духовного, так і людського, а їх так нам всім бракує в наш час. Богу дякувати, в часі Майдану ми бачили проблиск такого благородства, бачили приклад жертовності. Бачили чуда Божі та силу молитви й посту віруючих, які молилися за Майдан. І нині час Великого посту — сприятливий час, час для покаяння, навернення і молитви за Мир в Україні.

Ярема СТЕЦИК, музикант, художник:

— Піст цього разу — це уважність до людей, до родини, поки що це вправляння в правді. Як виявляється, це складно. Вагітним і багатодітним не постити в Їжі — я би за, але це не звільняє нас від всяких удосконалень, які приносить час посту.

Леся ІЛЕЧКО, член “Руху назаретських родин”:

— З настанням посту, за моїми багаторічними спостереженнями, загострюються стосунки з ближніми, особливо в родині. Тому стараюся витривати в спокої, любові. Апостол Павло каже: «Радуйтеся завжди в Господі». І хоча радіти не дуже вдається, оптимізму стараюся не втрачати, хоча час дуже тривожний. Я повністю довіряю Господу і молюся. Дякую, перепрошую і прошу. В часі посту щоденно читаю псалми. Стараюся якнайчастіше перебувати на Святій Літургії, роздумувати про сенс страждань Ісуса Христа на Хресній дорозі
В часі посту бачу свої немочі: важко відмовитись від чогось смачненького. Інтернет, телевізор «з’їдають» багато часу, тож, відтягую час для підготовки до «генеральної, глибинної сповіді» і ще, і ще, і ще… Знаю, що піст — це духовна боротьба, боротьба з пристрастями, школа покори, покаяння і стриманості. Хочу навчитися розпізнавати Божу волю, і жити по Його заповідях любові. «Що Ти, Господи, хочеш мені сказати, що мені змінити в своєму житті. Підкажи, просвіти, допоможи мені, Боже!».