На площі Героїв писанки писали дорослі і малі | Фото: Оксана Пілянська По обіді у понеділок, 6 квітня, на площі Героїв розкинулися два намети. В одному — «музейники» розписували писанки, в іншому — бібліотекарі вирізали листівки на Великодню тематику. Великодній майстер-клас організувало управління культури Калуської міської ради, а реалізували — працівники центральної міської бібліотеки та — музейно-виставкого комплексу.
Відео Наталії Курдюкової
У наметі встановили електричну плитку, на якій розігрівали віск. Він повинен бути достатньо гарячим, розповіла «Вікнам» директор виставкової зали Калуського музейно-виставкового комплексу Галина Турчик, інакше лінії малюнку на яйці вийдуть «рваними».
Галина Турчик для розписування яєць використовує воскову свічку, адже, каже, парафін не має такої пластичності, як віск, тому — «не «триматиметься» яйця. Але перед тим, як взятися до роботи, яйце треба протерти оцтом — тоді фарба краще лягатиме на поверхню.
У лотку у Галини Турчик — десяток яєць, частина яких уже покрита візерунками з воску. Це — «заготівки» для найменших, яким виводити складні малюнки на яйці — важко і незвично. Для дітей спростили і саму процедуру розписування яйця: якщо дорослі пишуть писанки писачком, то діти — звичайними малярськими пензликами. «Пензликові» лінії виходять товстішими та не такими зграбними, однак, орудувати пензликами — легше. І для початківців — саме те. Адже, писачки, до всього, ще й дорогі. Хоча їх, звісно, можна виготовити і самотужки. Якщо вміти. Бо, розповідає Галина Турчик, вона купила собі писачок, яким малювала, може, кілька разів — незручний.
ЯКЕ ЖИТТЯ У ВАРЕНОМУ ЯЙЦІ?
Яйця, за традицією, мають бути сирими. Можна, звісно, розписувати і варені, але це вже, швидше, адаптація до сьогодення, а не — традиція. Адже, за традицією, сире яйце — це символ початку нового життя.
— Яке життя у вареному яйці? — риторично запитує Галина Турчик.
Історія писанки пов’язана з ритуалом весняного відродження на землі. У такий спосіб жінки з року в рік «оновлювали світ». Адже писання писанок вважалося суто жіночою справою і жоден чоловік колись не брався за неї.
Яйця Галина Турчик не видуває, а розписує цілими. За якийсь час яйце зсередини «висихає», зрештою, воно ще підсушується у процесі виготовлення писанки. За традиціями, таке яйце мало зберігатися впродовж усього року. А добрі газди закопували писанки на Зелені свята у землю. І якщо восени після збору урожаю викопували цілими, то могли сподіватися на щастя та удачу.
Колись, коли до традиції розписування писанки ставилися з благоговінням, для цієї справи використовували й символічні предмети: непочату воду, непочатий вогонь, нові горщики, нову полотняну серветку, бджолиний віск, свічки, фарби, розламану надвоє кісточку-вилку, узяту з півнячих грудок.
Зараз — усе значно простіше: харчові барвники — замість натуральних, електричні печі для розігрівання воску, і духовки — для того, щоб зняти віск із яйця. Хоча, каже Галина Турчик, хто має час і натхнення «бавитися», може «варити» і натуральні барвники. Такі фарби — якісніші і тримаються на писанці роками. Приміром, червоно-коричневий барвник можна отримати із відвару лушпиння цибулі, рожевий — із соку буряка, світло-синій — із ягід чорниці, жовтий — із куркуми, листя берези і квітів календули, зелений — із кропиви, пагонів молодого жита і листя барвінку.
Галина Турчик розписує яйце, а за нею — до потенційних писанок тягнуться не тільки діти, але й дорослі. Проте, «заготівок» навіть найменші брати не хочуть — діти виводять на яйці узори, витворені власною уявою.
— Яйце потрібно розділити лініями по вертикалі або по горизонталі, — каже Галина Турчик.
За давніми традиціями, поділ писанки на дві частини передавав уявлення про два світи. На три ділили, найчастіше, по вертикалі — так позначали три небесні сфери. При поділі на чотири утворюється хрест, що означає чотири сторони світу. За іншими уявленнями, світ ділився і на шість сторін. Таку просторову орієнтацію передає шестикутна зірка.
Дуже цікавий поділ на сорок частин, так звані сорококлинці. Кожен клинець позначав якийсь вид людської діяльності або явище природи, а в християнському баченні — сорок днів посту.
Третьокласник Юрко писанки розмальовує вдруге у своєму житті. Вперше спробував торік — під час такого ж майстер-класу, який також проводився на площі Героїв. У хлопця виходить геометричний малюнок. Юрко зосереджено виписує воскові лінії на яйці й неуважно відповідає на запитання.
Між тим, Галина Турчик пояснює: кожний символ на писанці у давнину мав своє значення. За писанковими орнаментами колись можна було навіть визначити, у якому селі на Гуцульщині малювали писанку, адже, кожне намагалося вирізнити свій особливий стиль.
— Лемківські писанки, наприклад, розписували не писачками, а спеціальними шпильками і вони вирізнялися рослинними орнаментами. Взагалі, на писанках дуже часто зображували сонце, землю, дощ, адже, звичай писати писанки виник ще у дохристиянські часи, — розповідає Галина Турчик.
У давнину Великдень був одним з традиційних свят вшанування сонця. Люди вважали, що небесне світило — то Боже око. А сонячне світло — символ єдності, впорядкованості світу.
Сонце зображали на писанках різними спеціальними знаками — у вигляді кола, восьмираменної зірки, хреста, тринога, свасті. Хрест також вважають стародавнім символом сонця, вогню і душі. В орнаменті його називають «божим знаком» і пов’язують з Деревом Життя. Для християнина хрест є початком і кінцем життя, символом відкуплення від гріха і смерті.
Квіти і зірки в українських традиціях символізують душі людей, а образ квітів більше пов’язаний із дітьми. За традицією, жінкам, які довго не мають дітей, радять розмальовувати писанки квітами і дарувати їх дітям.
КРАШАНКА «НА ЗАМІЖЖЯ»
І це — не єдина традиція, пов’язана із природою жінки до продовження року. У виставковій залі, у той час, як яйця щедро купаються у барвнику, зберігач фондів музейно-виставкового комплексу Артур Єфремов розповідає про звичаї, пов’язані із крашанками, які є різновидом писанок. Саме крашанки використовували дівчата «на виданні» у замовляннях «на заміжжя».
Між тим, писання писанок — хоч і не надто складний, однак, тривалий процес, у якому головне не тільки дотримуватися технології, але й — відчути «атмосферу».
Фарбувати писанки слід від світлішого до темнішого кольору. Першим воском треба замалювати той візерунок, який має залишитися на писанці білим. Потім — фарбувати, починаючи з найсвітлішого кольору. Яйце у фарбу треба опускати обережно, щоб воно не розбилося і, водночас, не торкалося боками до посудини. Інакше у цих місцях будуть світліші плями. Через кілька хвилин яйце дістаємо з посудини та висушуємо. Після цього — замальовуємо воском ту частину візерунка, яка повинна залишитися кольору першої фарби. Опісля яйце повільно опускаємо у фарбу наступного кольору. Кожний наступний колір, у який опускатимемо писанку, повинен бути темнішим за попередній.
Коли яйце висохло, “змиваємо” віск. Для цього треба піднести яйце з восковим “візерунком” збоку до свічки та стерти розтоплений віск ганчіркою. Однак, можна «засунути» писанку у гарячу духовку — тоді не тільки розтопиться віск, але й сама писанка набуде «благородного» блиску.
Хоча на майстер-клас на площу Героїв прийшло дуже небагато охочих, проте, калуські музейники цим не журяться. По-перше, тому, що впевнені: на шнурку нікого не приведеш, а, по-друге, через те, що багато дітей вчаться розписувати писанки у школах. Однак, музейники не обмежуються одним майстер-класом, а обіцяють навчати охочих впродовж усього Страстного тижня. І навіть — по Великодню. Щоправда, на майстер-класи запрошують не на площу Героїв, а — до виставкової зали.
