ВІКНА 22 роки поруч!

«Останній москаль»: не бачив, але засуджую

Українці уже давно зачекалися на телевізійний продукт власного виробництва. Останні кінокартини наших режисерів здобули неабияку підтримку та розголос: ще торік у листопаді за касовими зборами лідирував «Поводир», а нещодавно всі з нетерпінням очікували на «Незламну». Наявність цих фільмів уже може свідчити про якусь певну традицію, але от на серіали ми ще не розжилися. Довелося «споживати» чужі — російсько-ментівські, турецько-сльозливі, американсько-відверті. Тому поява «файного патріотичного серіалу «Останній москаль» викликала неабияке пожвавлення у суспільстві, а ще — купу дискусій. Прем’єра комедії відбулася 14 квітня, а 23 квітня на телеекранах уже завершився показ «москаля». Тепер хтось з нетерпінням чекає другого сезону, хтось — полегшено зітхає. «Вікна» збирали факти і думки про перший український серіал.
Переглядів: 2170
Заради "Останнього москаля" Юрій Горбунов набрав кілька кілограмів | Фото: tv.ua

«Останній москаль» виробництва «1+1 продакшн» став найпопулярнішим телепродуктом останніх років на українському телебаченні. Ще за перші п’ять днів комедія зібрала на сайті і YouТube-каналі «1+1» понад 3 млн. переглядів. Українці жваво відреагували на новинку: дивилися, коментували, критикували і хвалили.

Як зазначають автори серіалу, «Останній москаль» — комедія про людські стосунки. У центрі сюжету — історія юнака «не в своїй тарілці», а об’єктом сатири в проекті є культурні стереотипи. Режисером комедії став Семен Горов. «Головними гуцулами» стали актор і ведучий «1+1» Юрій Горбунов, Назар Задніпровський, Володимир Горянський, Галина Безрук, а москаля зіграв Ігор Скрипко.

Постійна реклама та патріотичній тізер фільму зробили свою справу. Про прем’єру серіалу в Україні не знав хіба той, хто ніколи не вмикає телевізор. Однак очікування багатьох українців невдовзі змінилися розчаруванням, а подекуди — обуренням.

Претензії до серіалу в підсумку зводяться до такого. По-перше, творцям «москаля» дорікають, що гуцули в комедії і зовсім не гуцули: говорять літературною українською, та ще й з елементами суржику. По-друге, гуцулка Ксеня навряд би переходила в розмовах із москалем на російську. І по-третє, що є найбільш важливим, — весь серіал, запевняють невдоволені, є демонстрацією імбецильності українців та їхнього рабського плазування перед «великою російською нацією».


Фото: kp.ua

Зокрема, відомий український письменник Юрій Винничук цілком розкритикував авторів серіалу “Останній москаль”, а сам фільм назвав лайном. За таке, вважає митець, слід у Чорнобильську зону років на три вислати.

— Ці дебіли бодай раз у Карпатах були? Бодай раз чули, як гуцули балакають? Бодай раз бачили гуцулку в очіпку? — обурився Винничук. — А ці кличні форми СтефкО, Дзюня, Бодя… А оті щьо-чьому-чього?..

Радник голови СБУ Маркіян Лубківський також відзначив, що автори серіалу пішли ризикованою стежкою глузування над братами-гуцулами, «поняття зеленого не маючи про їхні традиції, звички, історію і, зрештою, сьогодення».

— Порожня робота, даремно витрачені кошти, — вважає Лубківський.

Ще більш фахово розкритикував «москаля» директор-засновник Українського кіноклубу Колумбійського університету в Нью-Йорку Юрій Шевчук. За його словами популярний медіапродукт представляє погляд на українців, “типово притаманний носіям російського расистського менталітету”:

— Комедійність і гумор тут теж типово імперський. Все українське смішне за визначенням: мова, одяг, поведінка, – все, бо сама ідея українця для російського расиста – це сміхота. Україну й українців як таких серйозно не можна сприймати, – це від початку і до кінця смішно. У фільмі українці зображені як мужики, вуйки, рагулі, тому жодна людина зі здоровим глуздом не може хотіти бути такими, — написав американський експерт.


НЕ БАЧИВ, НЕ ЗНАЮ І НЕ ХОЧУ?

«Вікна» звернулися за коментарями до прикарпатських митців, та ніхто з них серіалу не бачив і дивитися не збирався.

— Навіщо говорити про те, з чим давно все зрозуміло і сказано стільки, що додати щось своє від себе не можливо?.. Краще би наше суспільство, — люди, громадськість тощо, - так само інтенсивно зайнялися питанням розвитку українського кіно, — зауважив режисер Олег Ущенко.

— Не бачив ні кадру, і, очевидно, не буду бачити, бо від людей, яким в естетичних моментах довіряю, чув/читав надто багато поганого, — каже фотограф Ростислав Шпук.

— Не бачив, не знаю, вперше чую, — відписав Юрій Іздрик. Він телевізор взагалі не дивиться.

— «Останній москаль» —фільм, який, мабуть, чекало багато. Український серіал, заявлені українські відомі характерні яскраві актори, зокрема Горянський, Вітовська, Горбунов. Шикарні локації Гуцулії. Ну, і, головне, сама тема – москаль і гуцули. Тізери, якими пакували канал 1+1, продюсер і виробник фільму, давали надію на старт вдячної теми, яка, ще одна, може зробити Україну модною. Як колись Кустуріца зробив шалено популярним все балканське завдяки своїм фільмам. Однак, не сталось. Вийшла тупа, півсвідома калька з москальських ситкомів. Халтурний сценарій убив чергову можливість хоч якогось прориву. Не помогли ні місця, ні актори, ні гуцули. Хоча гуцулів і Гуцулії там власне не було. Таке собі Пирогово для туристів. Руских, — вважає Олег Гнатів, Мох (famlia PERKALABA), уродженець Гуцульщини.

Тим часом, творці та актори серіалу вважають, що українці повинні ставитися до себе і до себе з гумором, а ця картина — комедійний гротеск культурних стереотипів.

Зокрема, автор ідеї та сценарист проекту, франківчанин Микола Куцик в інтерв’ю ”Фіртці” каже, що комедія не перетендує на зображення реалій гуцульського життя:

— Комедійний серіал — це не документальне кіно за матеріалами етнографічної експедиції, не драма, де є можливість відтворити автентичну особливість гуцульського села. Це — сучасний всеукраїнський комедійний відео-комікс про пригоди москаля в Карпатах.

«Останнього москаля» сценарист вважає своєрідною рекламою Прикарпаття та розвінчуванням міфів про «злого западенця»:

— Щоб виконати це, потрібно було мінімізувати наявність справжніх діалектів, тому, що це кіно не тільки для Галичини, а й для всієї України. Мало було придумати жарт, а й підібрати слова так, щоб його було зрозуміло.

Натомість, українська актриса Ольга Сумська зазначає, що мова героїв все ж недостатньо колоритна:

— Мені трошки не вистачило цього діалекту, на якому говорять на Гуцульщині от саме такі вуйки. Я розумію, що це більше “збірний образ” і творці серіалу хотіли донести це так, щоб це універсально звучало, щоб усі це розуміли. Але мені здається, що комедійно ще можна додати і приперчити дуже гарно. Це якраз найсмішніше і те, що мені подобається.

Зрештою, російську мову гуцулки Ксені (Галина Безрук) у розмові з Валєрою необов’язково трактувати як плазування перед «старшим братом». Власне, це демонстує освіченість молодої вчительки та її готовність до діалогу.

Та, мабуть, український глядач звикнув до українського поетичного кіно, де гуцули мальовничо вдягнені в автентичні кептарі й постоли, де на полонині романтично доять овечок, а на дозвіллі розігрують шекспірівські пристрасті на тему вічного кохання. Це все потужно показав Сергій Параджанов у «Тінях забутих предків».

Не слід забувати, що «Останній москаль» — аж ніяк не парафраз Параджанова. Судити телепродукт для масової аудиторії слід за іншими законами. Водночас, пригадаймо, що мова героїв «Тіней..» теж не була стерильно національною та колоритною, адже у фільмі знімалися не україномовні актори.

Цікава ремарка: вуйко Іван (Юрій Горбунов) доводиться своєму московському племіннику-мажору (Ігор Скрипко) не вуйком, а стрийком (брат батька, а вуйко — це брат матері).  Але автори фільму на такі тонкощі увагу не звернули. Та й чи потрібно це?  «Останній москаль» є зразком масового жанру, а тому має бути зрозумілим для всіх.

Впродовж десяти серій «Останнього москаля» «Вікна» старалася знайти бодай якусь зневагу в зображенні гуцулів, не кажучи вже про їхню поголовну імбецильність. Однак — не знайшли.

Серіал суголосний теперішнім реаліям, у ньому абсолютно відсутній переспів класики українського кіно: тут тобі й віче на сільському майдані, і листівка з закликом боротися з лихоманкою Ебола і «камінг-аут» Стефка (Назар Задніпровський), буцімто він бісексуал, аби привернути увагу до себе в крамничці.

А от на телевізор із діагоналлю 82 дюйми через його непотрібність (бо найближче село з телебаченням за 100 км. — Авт.) сільський голова Петрович (Володимир Горянський) пропонує... начепити портрет Тараса Шевченка. Тут цікаво обіграно кульурні стереотипи українців.

Можна розглядати «Останнього москаля» по-різному, але не слід від комедії вимагати документалізму, а від маскульту — високоінтелектуальності. Так, це перша проба власних сил українців у виробництві серіалі. Може, надто примітна, трохи недолуга чи для когось образлива, але не варто судити її за завищеними мірками.

— Українське кіно можна порівняти з дитиною — з етапом, коли дитина вчиться сидіти. На животі і на спині ми вже полежали кілька років і, мабуть, минулого року навчилися перевертатися. Зараз ми помалу вчимося сидіти. Щоб ставати на ноги і ходити, нам треба ще деякий час попрацювати, — погоджуються «Вікна» з українським продюсером Володимиром Філіпповим.