На території Калущини поодиноке проростання борщівника є всюди, окрім трьох сіл: Ріп’янки, Мислова, Завою Агресивний борщівник — чужорідна рослина для флори України, природне місце його проростання — Кавказ і Туреччина. Ще у 1950-их роках “зеленого окупанта” вивели як силосну культуру. Деякий час борщівник використовували як корм для тварин, однак згодом зрозуміли: молоко у великої рогатої худоби від нього гіркне. Тож, рослину перестали культивувати. Але, як з’ясувалося, позбавитися борщівника не так і легко.
Довідка. “Борщівник Сосновського (”ведмежа лапа”, “помста Сталіна”, “окупант”) — багаторічна рослина родини зонтичних із 2-5-річним циклом розвитку. Довжина листків борщівника часто сягає двох метрів, інколи буває до 3,5 метра. Рослина хоче багато світла та вологи, тому погано переносить затінення, покривні посіви чи посуху. Вона також морозо- і холодостійка культура, непогано реагує як на приморозки,
так і на спеку.
Цінність борщівника — у високій поживності силосу з нього. Однак, через зміни соціально-економічних умов в Україні, зокрема в аграрному секторі, ця рослина уже втратила свою кормову і господарську цінності. Цікаво, що квітки борщівника мають багато пилку і нектару, отож, є добрими медоносами. На Прикарпатті навіть був випадок, коли бджоляр спеціально висівав борщівник. У будь-якому разу, шкоди від “зеленого окупанта” набагато більше, аніж користі.
На сьогодні борщівник Сосновського з полів, де його раніше вирощували, “мігрує” Україною — завітав він і на Калущину. Рослина швидко дичавіє і проникає у природні екосистеми. Особливо рясно вона поширюється смугами автомобільних та залізничних шляхів, узбіччями польових доріг, віднедавна з’являється і на сільськогосподарських угіддях, необроблюваних землях, присадибних ділянках, у населених пунктах, на берегах річок тощо. До того ж, борщівник витісняє місцеві види трав’яних і навіть деревних порід рослин. На диво, до цих пір “помсту Сталіна” так і не зарахували до бур’янів, які, згідно із законом, необхідно знищувати. Натомість, в усіх країнах Євросоюзу борщівник Мантегацці і Сосновського офіційно віднесені до так званої карантинної групи рослин. Адже для того, щоб ефективніше боротися з борщівником, необхідна державна програма і цільове фінансування, чого уже кілька років у нас не можуть добитися на державному рівні.
БОРЩІВНИКА НЕМАЄ ТІЛЬКИ В ТРЬОХ СЕЛАХ РАЙОНУ
Цілком винищити “окупанта” не так просто, але можливо. Потрібно систематично вживати заходів для боротьби з ним. На Калущині уже є позитивні результати, наприклад, у селі Верхні. Як зазначає тамтешній сільський голова Микола Філіпович, площа з борщівником у Верхні перевищує три гектари, однак наразі небезпечну рослину уже практично вдалося винищити. А все завдяки постійному скошуванню та обробці гербіцидами.
— Цього року ми вже двічі косили борщівник, хоча він і надалі проростає. Комусь могорич поставлю, з кимось перебалакаю — та й люди зголошуються помагати, — каже сільський голова. — Ми боремося з цією рослиною уже років зо п’ять. Якщо її систематично скошувати і обробляти хімікатами, які дають з району, — то ефект є. Я коли йду в ліси по гриби і бачу борщівник — сам беру і кошу його. І так раз за разом — і він пропадає. Головне — не дати насінню поширитися.
Микола Філіпович розповідає, що два роки тому жителя Верхні госпіталізували через опіки від борщівника. Зараз люди вже більш поінформовані, і знають про небезпеку.
Як зазначає провідний спеціаліст державної фітосанітарної інспекції Івано-Франківської області Оксана Ковальчук, щоб зараз підкошувати борщівник, треба брати водонепроникний одяг, бо звичайний від опіків не вбереже. За її словами, цього року офіційних випадків опіків від борщівника на Калущині не зареєстровано, але, в цілому, на Прикарпатті жертвами борщівника Сосновського вже стали понад 40 людей.
Довідка. Контакт соку борщівника з тілом людини може спричинити опіки різного ступеня. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час його прояви — від кількох годин до кількох діб. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини спершу не дає жодних неприємних відчуттів. Якщо сік борщів-ника таки потрапив на шкіру, необхідно уражену ділянку одразу промити водою з господарським милом. Якщо ж з’явилися опіки — найкраще звернутися до лікаря. В жодному разі не можна змащувати пухирці йодом.
— Наразі сільради отримали гербіциди, щоб покропити території з борщівником. Річ у тому, що часто ця рослина поширена у таких місцях, де її важко механізовано обробити: на берегах річок, фермах, господарських дворах тощо. А вручну винищувати — досить небезпечно. Тим паче зараз, коли рослина перебуває у стадії цвітіння: треба не лише косити борщівник, але й одразу спалювати його суцвіття, аби насіння надалі не переносилося, — каже Оксана Ковальчук.
На території Калущини поодиноке проростання борщівника є всюди, окрім трьох сіл: Ріп’янки, Мислова, Завою. Оксана Ковальчук зауважує, що “окупанта” на наші території завезли десь у 70-их роках у ті села, де були колгоспи. А звідти він уже почав поширюватися на решту територій.
— Стрімке розростання борщівника спостерігається з повені 2008-го року. Тоді, до прикладу, на берегах річки Чечви утворилися цілі плантації з небезпечною рослиною, особливо масово вона поширилася в Тужилові, — зазначає спеціаліст фітосанітарної інспекції. — Фактично, насіння туди занесло з Рожнятівщини, де наразі площа засмічених територій сягає понад 100 га.
ЗНИЩИТИ. МІСІЯ МОЖЛИВА
Борщівник знищити можна, але проблема в тім, що люди до боротьби з “окупантом” ставляться інертно.
— Коли вже рослина виросте у три метри завдовжки — тоді б’ють на сполох, — каже Оксана Ковальчук. — Але то запізно. Якщо ж впродовж кількох років не дати борщівнику зацвісти — він, врешті, зникне.
Колись за виведення цієї культурної рослини Дмитру Сосновському дали зірку Героя. І досі борщівник не перевели у розряд карантинних рослин чи бур’янів.
Головний агроном Калуської РДА, виконувач обов’язків начальника управління агропромислового розвитку Галина Баран розповідає, що попри вжиті заходи, з року в рік площі з борщівником збільшуються. Якщо кілька років тому “окупант” на території Калуського району зустрічався доволі рідко, то сьогодні деякі ділянки ним фактично “засіяні”.
— Ще служба захисту рослин (яку зараз реорганізували) порушувала проблему розповсюдження борщівника кілька років тому, але до неї як тоді, так і нині нікому немає діла. Наразі ми маємо протокольне доручення розробити програму щодо боротьби з борщівником. Найперше, мусимо провести інвентаризацію територій, засмічених борщівником. Також маємо визначити землекористувачів, у яких проростає ця рослина. У підсумку, ми повинні розробити комплексну програму боротьби з борщівником, виділивши кошти з бюджету вже на 2016 рік, — каже Галина Баран.
38 тисяч гривень, які виділили цього року, на Калущині використали. Зокрема, обробили частково території з борщівником у Сівці-Войнилівській, де ситуація поки що найгірша в районі. Гербіциди дали ще на вісім сіл — Верхню, Завадку, Збору, Негівці, Перевозець, Тужилів, Новицю та Студінку.
— Ще би бажання голів сільрад і самих громад — то, ймовірно, борщівник вдалося б знищити, — твердить Галина Баран. — Коли ж з сільради телефонують і кажуть, що нема кому допомогти покропити території, — то це абсурд. Треба, щоб люди самі усвідомили необхідність боротьби з борщівником і взялися за справу власноруч або хоча б підтримали ініціативу влади.
У Сівці-Войнилівській, де борщівник розповсюджений приблизно на 15 гектарах, розповідають, що борщівник частково таки вдалося знищити.
— Боремося з “окупантом” уже кілька років поспіль. Обробляємо засмічені території механізовано — за допомогою тракторів з окроплювачами. Вздовж автотраси рослину вдалося майже винищити, але оскільки трохи запізно видали гербіциди — борщівник уже встигнув зацвісти, тому боротися з ним важче, — розповідає секретар Сівко-Войнилівської сільради Надія Сеньків.
Загалом, за оцінками екологів, борщівник займає на Прикарпатті близько 500 гектарів. “Зелений окупант” захоплює дедалі більше земель, тож, зволікання у боротьбі з ним призведе до значних державних та людських збитків.
