Спортсменка з Калущини мріє представляти Україну на Олімпійських іграх У дитинстві Наталія Солтан намагалася встигати все й одразу: добре вчилася, займалася танцями, відвідувала комп’ютерні курси. І коли залишився ще один вільний день, дівчина вирішила піти на легку атлетику.
— Заняття бігом почала у Калуській ДЮСШ, а моїм першим тренером стала Людмила Мельник. Невдовзі я покинула танці, і у восьмому класі зосередилася суто на легкій атлетиці. Тоді виграла чемпіонат області, і мене запросили на навчання в Івано-Франківський коледж фізичного виховання. Уже з дев’ятого класу я продовжила тренування та навчання у франківському ліцеї.
Наталя зауважує, що була дуже спокійною дитиною, і чому її занесло у спорт — сама не знає. У родині професійних спортсменів немає, але дідусь та молодший брат — футболісти. Хоча це навряд чи вплинуло на рішення дівчини.
У Франківську Наталя напрочуд швидко досягнула високих результатів. Там вона і розпочала професійну кар’єру спортсмена.
— За досить короткий як для спорту час тренувань уже наприкінці дев’ятого класу я вперше поїхала на чемпіонат України, де перемогла на дистанції 800 метрів серед кадетів (спортсмени 13-15 років. — Авт.). Пробігла за першим розрядом. Через рік на першому курсі коледжу виконала норматив кандидата в майстри спорту на 1 500 метрів.
За два роки інтенсивних занять легкою атлетикою Наталя потрапила на чемпіонат світу серед юніорів. Притім, юніоркою — а це спортсмени 18-19 років — дівчина ще не була.
— Перший мій виїзд на змагання міжнародного рівня — це чемпіонат світу серед юніорів. Я не потрапляла в цю вікову категорію, але виконала норматив на високому рівні, тому і поїхала. Там бігла 1 500 метрів, де поставила особистий рекорд — 4.20.92. У фінал змагань проходило 12 спортсменів, а я стала 14-ою. Для мене як кадета це все одно стало високим досягненням.
Наступного року у фіналі чемпіонату Європи серед юніорів в Італії я посіла п’яте місце. Мій результат — 4.18.11. Особливість цього чемпіонату у тому, що більшу частину дистанції ми бігли відносно повільно, але на останніх 500 метрів ми значно прискорювалися. Це називається бігом на виграш. Перед самим чемпіонатом у мене виникли непорозуміння з тренером, тому перейшла у Тернопіль буквально за два тижні до виїзду в Італії. Це, звісно, дещо засмутило. У 2013-му я ще їхала на чемпіонат Європи з легкоатлетичного кросу в Сербію. Там мала 22-е місце серед 100 учасників.
Після закінчення третього курсу Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Наталя вступила до Тернопільського педагогічного університету на кафедру фізичного виховання. Тож, відтоді на змаганнях дівчина представляє Тернопільщину. Наступного року Наталя знову пройшла відбір на чемпіонат світу.
— У 2014 році я поїхала на чемпіонат світу серед юніорів в Штати. Перед цим мене мій тренер залишив мене і поїхав за кордон, тому було складно. Та все ж я пробігла 3 000 метрів і встановила особистий рекорд — 9.26, і, в результаті, посіла 13-те місце. У США мені дуже сподобалося. Ми перебували в місті Юджині, штат Орегон. Там розміщена штаб-квартира Nike. У цьому місті тренуються найсильніші спортсмени, які біжать на середніх і довгих дистанціях.
У тому ж році Наталя ще взяла участь в чемпіонаті Європи, який проходив у Болгарії. Там легкоатлети бігли на одному з гірськолижних курортів, а змагатись довелося на висоті 1 300 метрів. Дистанція далася нелегко, не всі дівчата фінішували. У підсумку, Наталя посіла 13-те місце на дистанції 4 000 м. Її результат став найкращим у збірній України, яку представляли 22-оє спортсменів.
— Цього року я спробувала багато нових дистанцій. На початку сезону пробігла 10 000 метрів, потім 5 000 метрів на універсіаді та на чемпіонаті України, де поставила рекорд Тернопільської області. Потім ще пробігла стіпель — 3 000 метрів з перешкодами — і посіла друге місце на чемпіонаті України серед дорослих. Хоча, знову ж таки, я не входжу в цю категорію.
Кілька днів тому Наталя Солтан повернулася з Естонії, де брала участь в молодіжному чемпіонаті Європи з легкої атлетики. Спортсменка каже, що змагання пройшли на дуже високому рівні.
— На чемпіонаті Європи я бігла в останній день змагань. Погода була гарною, тобто гарною для спортсмена: похмуро і прохолодно. У спеку бігти складно. На чемпіонаті я побила свій особистий рекорд на 17 секунд. Взагалі, змагання були дуже сильними, всі показали високий рівень. Своїм результатом я задоволена, адже це на 30 секунд вище від нормативу майстра спорту.
Щоб досягати успіхів, треба жити спортом, зауважує Наталя. Постійні збори та тренування, біг двічі на день, режим харчування — це невід’ємні складові щодення легкоатлета.
— Життя спортсмена — то життя на колесах. Ми їздимо різними містами і країнами. Поїв-поспав — буває й такий графік. Я бігаю двічі на день, сім разів на тиждень (сміється. — Авт.). Коли, наприклад, за тиждень треба набігати 130 кілометрів, то не хочеться ні гуляти, ні відпочивати — тільки бігаєш, їш, спиш. А коли не на зборах, а вдома — то вистачає часу і на театр, і на кіно тощо.
Найбільше у житті спортсмена Наталі подобається процес бігу, а ще — постійні подорожі, особливо світом. А от мотивують до нових досягнень перемоги.
— Що мене тримає в спорті? Відчуття, коли перемагаєш. Воно змушує і далі тренуватися, ставати кращою, вдосконалюватися. Також мотивують особисті рекорди.
Відпочивати спортсменці ніколи. Сезон закінчується 30 липня після чемпіонату України серед дорослих на 3 000 метрів, і після того Наталі, можливо, вдасться перепочити кілька днів. Зараз навантаження збільшуються, оскільки легкоатлетка підкорює чимраз довші дистанції.
— Я маленька і худенька, тому маю схильність до довгих дистанцій. Не всі спортсмени можуть витримати кроси. Треба бути терплячим і витривалим. Біг на довгі дистанції — це біг для зрілих спортсменів. Пік кар’єри легкоатлетів — 25-35 років. Тому моїх 20 років — то не межа, а тільки початок. Наразі найдовший крос, який я пробігла, — 25 км. Зараз потрохи беруся до довших дистанцій.
Наталя каже, що часом тренування чи обласні змагання можуть бути важчими від чемпіонатів Європи чи світу.
— До змагань готують так, щоб вони не були дуже важкими: туди ти приїжджаєш у своїй ідеальній формі. На чемпіонаті України буває важче, ніж на чемпіонаті світу. Там ти виходиш в ідеальній формі і у відмінних кондиціях, тому і показуєш свій найкращий результат.
Тільки-но повернувшись із молодіжного чемпіонату Європи, Наталя поїхала на збори у Волинську область, де перебуває і зараз.
— Нашим тренером є Олександр Степанюк. Але віднедавна ми працюємо із новим наставником — Юрієм Рикаловим, який приїхав з Луганська, живе у Києві, а працює у Тернополі. З ним у мене вже є прогрес.
У виші дівчину розуміють та підтримують, тому жодних перешкод для занять спортом у Наталі немає. Водночас, легкоатлетка працює у збірній України.
— Вдячна декану мого факультету Володимиру Омельяненку, який допомагає мені залагоджувати проблеми в університеті. Я можу собі тренуватися, їздити на збори і не хвилюватися, що пропущу навчання. Це дуже важливо. Також у нас є ШВСМ — школа вищої спортивної майстерності — де нас тренують, годують тощо. Стипендію отримую, і в збірній Україні теж, бо це моє основне місце роботи. Посада — спортсмен-інструктор.
Попри солідну скарбничку досягнень у спорті, Наталя каже, що це — тільки початок її професійної кар’єри. І це зовсім не значить, що для створення сім’ї чи народження дітей у неї не знайдеться часу.
— Ті, хто не займається спортом, думає, що мати дітей і продовжувати кар’єру, — неможливо. А, насправді, спортсмени і бігають, і сім’ю створюють, і дітей виховують. Їздять на збори з дітьми, наприклад (сміється. — Авт.). Дитина — не означає, що треба закінчувати професійну кар’єру.
Юним спортсменам майстер спорту України Наталя Солтан радить не зупинятися на досягнутому, попри все, йти — тобто бігти — до своєї мети. Важливо також вірити у свої сили. Якщо людині подобається спорт, то вона у всякому разі себе реалізує, вважає Наталя.
Наразі спортсменка з Калущини мріє представляти Україну на Олімпійських іграх.
