Побачити свого тата вдома мріють маленькі донечки Данила — семимісячна Настя та першокласниця Марічка | Фото: Пора Данило Семчишин працював на заводі “3 бетони” у Калуші. Коли почався Майдан, не міг лишатися осторонь. Повернувшись додому, вирішив і далі захищати Україну. Тож, у серпні 2014-го калушанин пішов на війну добровольцем. З листопада Данило у складі 81-ої аеромобільної бригади перебував на Донеччині. Пройшов чимало “гарячих” точок, зокрема, Опитне та Водяне, що поблизу Донецького аеропорту. Найтяжчим випробуванням для бійця стало загострення боротьби за аеропорт у грудні-січні, коли на полі бою отримували поранення, а то і гинули, його друзі. Данило товаришував, зокрема, з “кіборгом” із Калуша Станіславом Стовбаном, на якого впали уламки підірваного терміналу Донецького аеропорту, а також з бійцем зі Стрия. Станіслава вдалося витягнути, а от стриянин тоді зник безвісти. Лише нещодавно тіло хлопця впізнали рідні…
Натомість, вдома калушанина чекала приємна звістка: 13 грудня, на Андрея, у Данила народилася друга донечка — Анастасія. У той час, розповідає дружина бійця Лідія Семчишин, з чоловіком якраз не було зв’язку. Вперше новонароджену Настю Данило Семчишин побачив у лютому, коли на тиждень приїжджав у відпустку. До речі, ім’я донечці обирав саме батько. Він наполягав, аби дівчинку назвали Настею і лише Настею.
— Старшій доньці ім’я вибирала я, — зізнається дружина Лідія. — Анастасія — то чоловіків вибір.
Ще тиждень боєць провів удома в травні, тоді теж мав відпустку.
А 26-го червня під Костянтинівкою, що на Доннеччині, Данило отримав кульове поранення. Тоді боєць повертався з караулу. Один постріл поцілив одразу у дві ноги. Гірше дісталося лівій — там куля перебила артерію, що й спричинило сильну кровотечу.
Спершу пораненого бійця доставили в Артемівськ, але, коли після операції кровотеча не припинилася, командир викликав гелікоптер, яким Данила переправили у Харків. У Харківському госпіталі бійцю зробили шість операцій за два тижні. Весь цей час Данило перебував у реанімації. Тільки переведуть у відділення — кровотеча, і знову реанімація. Одна з операцій у Харкові тривала понад 10 годин. У госпіталь через тиждень після поранення Данила приїхала і мама калушанина. Місцеві волонтери зустріли її, підтримали та допомогли з житлом. Коли Данило зумів протриматися у реанімації три дні без кровотеч — його у супроводі лікарів перевезли реанімобілем до Києва.
У столиці бійця знову прооперували — вставили імплантант артерії. Однак в організм потрапила інфекція, і це ще більше ускладнило лікування. Відтоді лікарі боролися і з інфекцією, і з тим, що погано приживалися імплантанти. Медики досі не беруться прогнозувати, що буде з лівою ногою.
— У Харкові про те, що діється з чоловіком, я знала через тамтешніх “ультрасів”, — розповідає дружина калушанина. — Волонтер із Калуша Іван Качмар “підключив” місцевих волонтерів, які знайшли Данила у госпіталі. Адже, коли мого чоловіка везли в Артемівськ, хлопці зібрали йому наплічник, куди поставили телефон, планшет та одяг. Але по дорозі до шпиталю всі речі Данила зникли. Він був без тями, тож, не знає, де все поділося. Добре, що волонтери принесли телефон. Хоча у реанімацію з ним не можна, зате з лікарем вдавалося поговорити. Той брав трубку і казав: “Состояние очень тяжёлое, но стабильное”. І так постійно.
Теперішній стан Данила — середньої важкості. Головним лікарем для бійця є хіба що час. Інфекцію майже подолали, але самостійно вставати боєць не може. Хоча й робить уже перші кроки з милицями. Наразі лікарі не беруться прогнозувати стан калушанина, нічого не говорять про тривалість лікування чи реабілітацію. Зрозуміло одне: процес затягнеться надовго.
Побачити свого тата вдома мріють маленькі донечки Данила — семимісячна Настя та першокласниця Марічка. Доньки дуже сумують за татком, особливо старша. Вона — татова доця, розповідає Лідія Семчишин. Та й дружина ще не бачила свого чоловіка після поранення. Каже, що залишити маленьку Настю не може, а брати її з собою до Києва — не ризикує. Жінці вдається давати раду з двома дітьми тільки завдяки допомозі батьків, хоча вони уже доволі поважного віку. Допомагають друзі, а також мешканці мікрорайону Хотінь, де мешкає сім’я. Зокрема, люди зібрали кошти та допомогли придбати все необхідне, щоб Марічка пішла у перший клас.
Попри всі випробування, низку операцій та розлуку з родиною, Данило духом не падає. Волонтери захоплюються його стійкістю та оптимізмом. Зараз калушанин намагається якнайшвидше стати на ноги, адже йому потрібно піклуватися про донечок.
Попереду у Данила Семчишина ще тривале лікування, на яке потрібні гроші. Тож, родина бійця просить допомоги у всіх небайдужих.
Рахунок у ПриватБанку: 5168755614968259
Семчишин Лідія (дружина)
