На фото Світлана - молода й усміхнена | Фото: "Вікна" Трагедія сталася у суботу, 8 серпня, на проспекті Лесі Українки. Чоловік убив свою 41-річну дружину. Можливо, не усвідомлюючи незворотності заподіяного, намагався відлити її водою, а коли жінка не подавала ознак життя, викликав «швидку».
Трагедія сталася на проспекті Лесі Українки
Згідно із офіційною версією, яку «Вікнам» озвучив помічник начальника Калуського міськвідділу міліції з питань зв’язків із громадськістю, лейтенант міліції Ігор Гурак, чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, раптово відчув сильну неприязнь до дружини та вдарив її ногою в обличчя. Жінка в цей момент також була напідпитку. Вона упала, вдарилася головою до батареї і померла. Вбивати дружину чоловік не мав наміру, — каже Ігор Гурак.
Нині зловмисник — під домашнім арештом і чекає на рішення суду. Свою вину — визнав. Йому інкримінують ч. 1 ст. 119 — вбивство з необережності. Карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно із висновками експертів, причиною смерті жінки став набряк головного мозку, закрита черепно-мозкова травма, крововилив у мозок.
Б’Є, ОТЖЕ, ЛЮБИТЬ?
На столі у квартирі на вулиці Пушкіна — світлина молодої жінки і запалена свічка. Світлана на фото — молода й усміхнена, красива жінка, різкий контраст із тим, у що, за словами родичів, в останні місяці перетворилася.
— Ми гріб відкрили лише у день похорону, інакше — не витримали б, — каже сестра померлої Наталія. — Тіло — суцільний синець. За останні місяці він її спотворив до непізнаваності.
Він — це чоловік Світлани — Сергій. Разом подружжя прожило близько шести років.
— Сестра мала ательє у нашому будинку. Вона працювала у Польщі, шила дублянки, а потім відкрила свій бізнес, купила професійні швейні машинки, оверлоги. А він приходив сюди: тут була чи то зала ігрових автоматів, чи щось інше.
Познайомилися зі Світланою та почали зустрічатися. Минуло небагато часу і сестра переїхала до Сергія. У нього — чотирикімнатна квартира на проспекті Лесі Українки, буквально у сусідньому будинку. Ми його з першого разу незлюбили. Але не могли нічого зробити, Світлана — доросла людина. Згодом він почав її бити. Вона спочатку сліди побоїв приховувала, як могла. А потім — то вже лупив нещадно, — розповідає Наталя.
— Я її не раз просила. Усі ми просили. Я її постійно питала: «Мамо, за що ти терпиш?». Хотіла, щоб вона повернулася. А він постійно її від нас забирав: вижене, а потім — дзвонить і вона біжить до нього. Казала мені, що я нічого не розумію, а зрозумію, як підросту. А вона без нього пропаде, — розповідає 22-річна донька Оля.
Оля каже, що не бачила маму з минулого року. Не часто з нею говорила, бо мама лише вряди-годи піднімала слухавку. Дівчина навчається у двох столичних вишах. Батьки Олі розлучилися, коли їй було шість років.
— Я говорила мамі, що тато її так не бив. Але вона не любила тата, — каже Оля.
Саме кохання і погубило Світлану. Рідні кажуть: скільки б не лупцював її Сергій, вона ніколи не скаржилася — ні рідні, ні міліції. І навіть, коли на сімейні чвари приїжджали правоохоронці, Світлана завжди вигороджувала чоловіка: мовляв, вдарилася сама, а до нього претензій не має.
— Вона його любила, а він її убив, — каже Наталя. — Він спотворив їй череп, перебив ніс. Ніхто в останні місяці Світлану не впізнавав, а вона до останнього дня їздила на роботу — працювала швеєю у Старому Лисці. Мусила приносити гроші додому, Сергій ніде не працював.
У день вбивства сусіди чули сімейний скандал приблизно від десятої години ранку. А родичі про трагедію дізналися ближче до опівночі — на той момент у квартирі працювали слідчі й експерти.
— Сестра була вже геть холодна, хоча на дворі — спека неймовірна. З вух — кров, ніс — перебитий, голова — побита, живого місця не було на ній. А у нього — подряпане обличчя. Дивно, але, попри серйозні травми, крові на сестрі майже не було, — дивується Наталя і припускає, що винуватець намагався «змити» сліди.
Напередодні трагедії, 7 серпня, Світлана ночувала у Наталі, бо чоловік вдома «розійшовся». Він телефонував їй кілька разів уночі.
— Коли я встала зранку, її вже не було — пішла. Пішла на свою смерть, — каже Наталя.
Рідні переймаються, що чоловікові заподіяне може зійти з рук, адже вбивцю відпустили під домашній арешт.
— Якось я питала у міліції: він її так б’є, невже не можна його ніяк покарати? А вони мені: «Хіба він її уб’є, бо вона ніколи не має до нього претензій». Тепер він її убив. А покарати його, виходить, знову не можна? — нарікає Наталя.
