Боротьба за міську раду

Вибори — це можливість щось змінити. Принаймні, теоретична. Тож, місцеві вибори восени цього року — це цілком реальна можливість побачити у владі нові обличчя. Однак, лише за умови, що ці нові обличчя у виборчій компанії з’являться. У Калуші наразі штиль, який загрожує бути затишшям перед бурею. Потенційні учасники виборчих перегонів зайняли вичікувальну позицію. Чого очікує Калуш від нових виборів?
Переглядів: 210
Змістивши акценти у конфігурації міської ради, можна змістити й пріоритети в управлінні містом. І за це боротьба буде за

МІСЬКИЙ ГОЛОВА

Поки що серед кандидатів на посаду міського голови Калуша — жодного нового обличчя. Ймовірно, основна боротьба традиційно розгорнеться між кандидатом від влади і — її опонентами.

Перший біг-борд із привітанням від першого заступника міського голови Ігоря Матвійчука, який з’явився цього року напередодні новорічно-різдвяних свят, став негласним стартом виборчої компанії у Калуші. Ігор Матвійчук — імовірний кандидат від влади, протеже народного депутата Ігоря Насалика, який минулого року “обезголовив” місто своєю участю у виборах до Верховної Ради.

По тому, як Ігор Насалик став нардепом, у міській раді почався переділ влади. Фракція Української партії, яка ніколи не була монолітною, ще більше проявила свою неоднорідність та амбіції. УП навіть хотіла змінити секретаря міської ради, який мав стати першою особою у місті після того, як крісло міського голови стало вакантним. Однак, зрештою, у міській раді обмежилися переділом обов’язків між першим заступником і секретарем. Ігор Матвійчук отримав в управління всі життєво важливі функції міста.

На прес-конференції Ігор Насалик офіційно оголосив, що Українська партія на виборах міського голови підтримає кандидатуру Ігоря Матвійчука. Тим самим нардеп поставив крапку у внутрішніх протистояннях усередині фракції. 

На виборах міського голови Ігор Матвійчук матиме підтримку Ігоря Насалика, який зробить усе для того, щоб не допустити зміни влади у місті. У крайньому випадку, піде на вибори сам. Як запевняє народний депутат, у нього — стійка ностальгія за містом. Крім того, Ігор Насалик не полишає надії на провадження адмінреформи: для початку — об’єднання міста із районом, а у подальшому — кількох районів в області. Проте можна із впевненістю стверджувати, що із рішенням про реєстрацію Ігор Насалик тягнутиме до останнього дня. Хоча, швидше за все, народний депутат просто “відлякує” конкурентів. І — намагається їх усунути. Наприклад, Ігоря Очкура. Так, у 2006 році, коли Ігор Насалик став міським головою, Ігор Очкур отримав другий результат, набравши на 10% голосів виборців менше. У 2010 році два Ігорі не конкурували а навіть йшли в одній “упряжці”. А нині планують змагатися знову.

Ігор Очкур є очільником міської організації “Солідарність — Блок Петра Порошенка”. А Ігор Насалик — народний депутат від Блоку Петра Порошенка. І хоча говорить про те, що нині підтримка цієї політичної сили може мати сумнівний успіх, проте, намагається позбавити такої опори конкурента.

У 2012 році Ігор Очкур працював у виборчому штабі кандидата у народні депутати Ольги Сікори. А після її перемоги — став помічником нардепа. Ольга Сікора заявляла, що не піде на вибори міського голови, натомість, підтримає кандидатуру Ігоря Очкура — в подяку за допомогу на виборах. Нині Ольга Сікора — один із претендентів на крісло очільника міста від “Батьківщини”. Вона вже була учасником мерських перегонів у 2010 році. Тоді Ольга Сікора набрала трохи більше, ніж 5%, а Ігор Насалик — понад 90%. Реванш Ольга Сікора отримала на виборах до Верховної Ради у 2012 році, маючи за плечима бренд об’єднаної опозиції. 

Бренд “УДАРу” вивів на друге місце й Олега Нижника — ще одного кандидата на посаду міського голови. На виборах до Верховної Ради у 2012 році Олег Нижник ішов від цієї політичної сили і фінішував із другим результатом. Нині Олег Нижник бере участь у відкритому праймерізі. І — перебуває у “підвішеному” стані. Адже, на всеукраїнському рівні було вирішено, що “УДАР” “злиється” із Блоком Петра Порошенка. Під прапорами президентської політичної сили піде й “Народний фронт”. І, якщо згадати, що на підтримку Блоку Петра Порошенка у місті можуть сподіватися ще двоє кандидатів, як розвиватимуться події для Олега Нижника — невідомо. Наразі свою активність він “заморозив”.

Поки що це — всі із офіційно заявлених кандидатів на посаду міського голови Калуша. Вірогідно, можуть бути й інші. Наприклад, лідер “Автомайдану Прикарпаття” Володимир Павлів уже пробував свої сили на минулорічних виборах до Верховної Ради. Й несподівано отримав вагомий результат. У місті він навіть обігнав тоді діючого народного депутата Ольгу Сікору, а в загальному заліку розташувався одразу за фаворитами виборчих перегонів. Тоді Володимира Павліва вважали несамостійною фігурою, яку до участі у виборах штовхнули інші учасники виборчих баталій. Нині Володимир Павлів може йти на вибори самостійно, заручившись підтримкою радикальних формувань і, не виключено, військових з АТО, або ж — підтримати когось із кандидатів. Найпевніше — Ігоря Очкура. 

Торік участь у виборах до Верховної Ради екс-міського голови Романа Сушка розглядали як його старт на вибори міського голови. А екс-голову РДА Василя Петріва вважали єдиним “рятівником” міста після “правління Насалика”. Щоправда, позиції Василя Петріва надто похитнулися після подій Майдану.

Очікується і на єдиного кандидата від демократичних сил Калущини. З такою ініціативою виступили активісти “Правого сектору”, “Самооборони” та “Автомайдану”. Як фактично буде втілена ця ідея — невідомо. Зрештою, Калуш уже має приклад висунення єдиного кандидата у 2006 році — коли Ігор Очкур, Олександр Челядин та Олег Романишин підписали відповідний Меморандум. Однак, ніхто з трьох так і не спромігся поступитися своїми амбіціями. А амбіційних серед демократичних — нині теж немало.

Невідомо, чи висуватиме кандидатуру на посаду міського голови молодіжне середовище (чи — підтримає когось із кандидатів. — Авт.), а також сформований нещодавно осередок партії УКРОП, який очолив відомий громадський активіст і волонтер Володимир Іваницький. За інформацією “Вікон”, Володимир Іваницький на посаду міського голови не претендуватиме.

Не виключено, буде ще кілька технічних кандидатів і навіть “парашутистів”. Але чим більшою буде розпорошеність кандидатів “опозиційних”, тим більше шансів на перемогу для провладної фігури. Зрештою, в Ігоря Матвійчука — пристойне резюме, навіть попри те, що він кілька років обіймає посаду “комунального заступника”, сформована і вже роками напрацьована команда та — адмінресурс.

Чергові місцеві вибори в Україні можуть відбутися у жовтні 2017 року. Це передбачено внесеним до Ради проектом змін до Конституції. Відтак, сформована по виборах нова владна команда не матиме достатньо часу, щоб проявити свої здібності в управлінні містом.

МІСЬКА РАДА

У 2010 році Ігор Насалик здобув понад 90% голосів виборців, а торік, на виборах до Верховної Ради, набрав понад 50% голосів виборців в окрузі. Тож, якщо захоче балотуватися зараз, можна прогнозувати результат виборів. Зрештою, і його підтримка суттєво додасть рейтингу Ігореві Матвійчуку . Тому, швидше за все, найзапекліша боротьба точитиметься за міську раду. Тим паче, що новий закон про місцеві вибори урізав кількість депутатів — з 50-ти до 36-ти.

Новий закон про вибори поставив деякі партії у невигідне становище і змусив заметушитися у пошуках виборчих схем. Скажімо, якщо раніше Ігор Насалик прогнозував блок на рівні області, куди увійде УП, то зараз партія йтиме у міську раду самостійно або “влившись” у Блок Петра Порошенка.

На виборах Калуш буде поділений на 36 округів. На кожному з них партії виставлятимуть своїх кандидатів. Окремо у бюлетені зазначатимуться політичні партії із вказаним першим номером виборчого списку. Високий рейтинг кандидата-”мажоритарника” не гарантує прохідного місця, адже, щоб кандидат зайшов у раду, “його” партія має подолати прохідний 5%-вий бар’єр.

У 2006 році Ігоря Насалика називали генералом без армії. Його партія “Еко+25” на виборах до міської ради не добрала буквально 0,06% голосів, тож, її представники до міської ради не потрапили. А Блок “Наша Україна” та Блок Юлії Тимошенко, увійшовши у раду, створили там опозицію. 2006-2010 роки можна назвати найбільш бурхливими у житті Ігоря Насалика як міського голови Калуша. Адже міська рада йому не підпорядковувалася і змушувала його проявляти дива у складанні інтриг.

Опозицію Ігор Насалик не шкодував. Як згодом визнали і самі депутати IV демократичного скликання, Ігор Насалик публічно висміював міську раду, формуючи у громади негативний образ депутатського корпусу. А на наступних виборах доклав максимум зусиль, щоб сформувати “свою” більшість у міській раді. Нинішня провладна більшість — це 29 депутатів з 50-ти від УП.

Нинішня ситуація на місцевих виборах може повторити 2006 рік.

Поки що про свою участь у виборах до міської ради заявив “Автомайдан”, Українська партія, “Самопоміч”, “УКРОП”. Йтиме і міська організація “Солідарність — Блок Петра Порошенка”, очевидно, вже об’єднаним списком. Там нині точиться боротьба за першість. Міські “рухівці”, ймовірно, йтимуть до міської ради із “Силою людей” Олександра Солонтая. Щоправда, під яким спільним знаменником — невідомо. Формує свої списки і “Батьківщина” та “Воля” Юрія Дерев’янка.

Відтак, нова міська рада може стати центром політичного життя міста. Змістивши акценти у конфігурації міської ради, можна змістити й пріоритети в управлінні містом. І за це боротьба буде запеклою.