“Золота” кнопка від Ніно Катамадзе стала перепусткою для Наталії та її гурту в 24-ку щасливчиків, які бороти Наталія Папазоглу (батько калушанки за національністю гагауз, тому прізвище — грецьке. — Авт.) почала співати відтоді, як почула музику, себто ще з двох років. Завдяки хорошому слуху, уже в рік дівчина говорила, як доросла. Змалечку Наталія виступала для своїх рідних. Виконувала усе, що було популярним. Копіювала те, що чула. Здебільшого, у репертуарі маленької Наталії була музика 80-их.
— Пригадую, як ми збиралися удома, приходили гості. Я ставала на стільчик, одягала мамині речі — головне, аби щось довге і з підборами. Тоді я співала, виступала, уявляла себе суперзіркою.
Навчитися співати — неможливо, запевняє Наталія Папазоглу. Людина або народжується з музикою, або — ні. Просто вирішити, що ти хочеш співати, — такого не буває. Треба мати таке вміння від народження.
Більш професійні виступи почалися з участі в конкурсах. Зокрема, Наталія співпрацювала з мистецькою агенцією, директором якої був Сергій Андрущак. Молодим виконавцям писали пісні автори з Калущини. На Прикарпатті Наталія знана під псевдонімом Анджеліна.
За час співпраці з мистецькою агенцією Наталія Папазоглу здобула чимало нагород. Зокрема, на конкурсі в Калуші “Зимова імпреза” вона виграла Гран-прі. Окрім регіональних, дівчина виступала на всеукраїнських та міжнародних вокальних конкурсах: “Захід 21”, “Золотий тік”, “ВКМ — 2010”, “На хвилях Світязя”, “Нова хвиля”, “My world — Art”.
Притім, у музичну школу Наталія не ходила, бо батьки не бачили у цьому сенсу.
— Вони самі закінчили музичну школу, але їм це нічого не дало. Вони вважали, що музична професія — це несерйозно. Мама в мене, приміром, економіст. Мені теж бажали якоїсь стабільної та реальної роботи. Тож, музичної освіти я не маю.
Наталія пішла слідами своєї мами, закінчивши спершу Калуський політехнічний коледж за спеціальністю “товарознавець економічної діяльності”, а потім — вивчившись на економіста.
З часом Наталія почала співати в ресторанах і кафе — це колосальна школа життя, стверджує дівчина, через це пройшло чимало виконавців. Там співачка познайомилася з музикантом Ігорем Бандурою, з яким пропрацювала 10 років. Він дав дівчині поштовх до джазової музики.
— Потім я зрозуміла, що ні в Калуші, ні на Прикарпатті мені немає куди далі рухатися. А я хотіла йти далі. Мене запросили на кастинг в Державний академічний оркестр Олександра Фокіна як соліста-вокаліста. Я успішно пройшла цей кастинг. В оркестр хочуть потрапити дуже багато молодих виконавців, які по одному-два роки стажуються. Але мене взяли на посаду без стажування.
Чотири роки тому, у свої 28, Наталія Папазоглу зважилася на переїзд до столиці. Було трохи страшно, і півроку співачка вагалася. Однак потім зрозуміла, що коли не зробить цей крок, то потім буде жаліти. Крім того, у столицю вона їхала уже на роботу.
— Повернутися ти завжди зможеш, а от можливість спробувати досягти своєї мети — навряд чи повториться. Тому я вирішила все ж поїхати. Життя дає мало шансів.
Цікаво, що Наталію запросили до Києва, почувши її аудіозаписи в мережі. Ще — знайшли відео з конкурсу краси в Калуші, що проходив п’ять років тому і який організовувала газета “Вікна”.
Наразі дівчина також заочно вивчає сольний спів на вокальному відділенні інституту мистецтв при університеті ім. Б. Грінченка. Це було необхідно, аби потрапити в оркестр.
— Музична освіта досить важлива, тому що вона дає тобі зрозуміти, з чого все починається. Знаючи музичну грамоту, сольфеджіо, гармонію, ти можеш сам собі акомпанувати, писати музику на власні твори. Без музичної освіти я почувалася так, наче дивлюся фільм з кінця.
Зараз дівчина уже сама складає музику та текст, випускає авторські пісні українською, російською та англійською мовами. Але починалося все з народних пісень. Наталія любила колядувати й щедрувати. Потім дівчина спробувала співати естраду, та це виявилося залегко. У музиці завжди є чому вчитися, переконує Наталія Папазоглу.
— Хотілося удосконалюватись: це я вже можу, треба щось важче пробувати. Таким чином, я почала цікавитися джазом, фанком.
Джаз — гармонічно складна музика. Вона важча у вокальній техніці. Водночас, джаз — це музика свободи, тут ти маєш право на імпровізацію. Це вже твоя фантазія: як відчуваєш, так і співаєш.
Аби не втрачати навиків, необхідно удосконалювати свої вокальні дані. Якщо виконавець довго не співає, він втрачає себе. Вокал — це те саме, що спорт. Якщо спортсмен не займається, то його м’язи втрачають форму.
— Голосові зв’язки — це теж м’яз, над яким треба працювати. Є відповідні розспівки для розігріву голосу. Мені завжди цікаво шукати нові вокальні методики, які створюють співаки, що працюють над теорією. Мені цікаво слухати нових вокалістів. У кожного є свої фішки, які можна перейняти. Це стосується і українських, і зарубіжних вокалістів.
Кумирів у Наталії Папазоглу немає. Від багатьох виконавців дівчина почерпнула щось для себе. Та й в цілому, калушанка ніколи не мала наставника у музиці, вона завжди займалася сама.
На “Х-Фактор” Наталія Папазоглу прийшла зі своєм гуртом “Natalie Papazoglu band”. Взимку дівчина звільнилась з оркестру, оскільки не мала права відвідувати різноманітні кастинги. Треба було працювати і викладатись тільки в оркестрі, а це не давало розвиватися. Тож, Наталія покинула оркестр, зібрала музикантів і почала працювати над своїм, “фірмовим” репертуаром.
— Я подавала заявку онлайн. Коли мені подзвонили і запросили на телекастинг, я спершу подумала, що це хтось жартує. Потім, звісно, я погодилася. У всіх шоу, у яких я брала участь, мені не давали можливості йти далі. Цим шансом я вирішила скористатися.
Раніше Наталія Папазоглу пробувала себе у багатьох кастингах. Однак на “Фабриці зірок”, приміром, калушанка не пройшла відбір через зайву вагу. Наталя Могилевська сказала, що дівчині треба схуднути на 40-50 кг. Що Наталія Папазоглу й зробила. Це додало співачці впевненості в собі та своїх силах.
На “Х-Факторі” калушанка вразила суддів і змусила співачку Ніно Катамадзе натиснути “золоту” кнопку.
— Коли ми прийшли на кастинг, нам розповіли про “золоту” кнопку. Одну таку кнопку Ігор Кондратюк уже натиснув. Але були ще три. Почувши про це, я одразу націлилася на них. Я — людина-максималіст: мені або все, або нічого. Якщо уже перемагати, то по-великому. Звісно, це й відповідальність, адже потім треба тримати марку.
Коли Ніно Катамадзе таки натиснула кнопку, то це стало для Наталії приємною несподіванкою. Хотілося сміятися, кричати, плакати — усе на купу, пригадує співачка. Почесно й те, що Ніно Катамадзе — одна із найкращих джазових виконавиць.
На “Х-Фактор” Наталія Папазоглу виконала хіт Принца “Purple Rain Prince”. Ця пісня калушанці дуже подобається, вона добре підкреслює темперамент, вокальні дані, стан душі.
“Золота” кнопка від Ніно Катамадзе стала перепусткою для Наталії та її гурту в 24-ку щасливчиків, які боротимуться за участь у прямих ефірах. Ймовірно, ми уже в листопаді побачимо Наталію Папазоглу на телеекранах, але чи пройшла вона у фінал — наразі таємниця. Програму, яка вийшла на “СТБ”, відзняли ще у червні.
Після “Х-Фактора” до Наталії прийшло справжнє визнання — від дзвінків не було куди діватися. Чимало привітань надійшло і від калушан.
— Батьки ніяк не могли доліпити вареники — телефон просто розривався. Всі дзвонили, всі вітали. Мені теж прийшло дуже багато повідомлень. Чимало людей бажали, аби ми їх далі тішили. Багато калушан, з якими я вже давно втратила зв’язок, та й незнайомі — писали, вітали, казали, що пишаються, що ми з одного міста.
Для Наталії Калуш — це тепле місце, де все і всіх знаєш. Дівчина стверджує, що вона завжди буде вважати себе калушанкою, навіть якщо й надалі проживатиме у Києві. Утім, ритм життя у столиці Наталії більше до душі. Зараз дівчина працює над власною програмою з авторських пісень англійською та українською мовою, тому приїжджати додому нагода випадає рідко.
— Я переїхала у Київ, аби далі розвиватися музично, щоб знайти ту стежку, з якої можна дістатися Олімпу. Те, що я пройшла телекастинг, засвітилася на “Х-факторі”, уже дає шанс на хорошу творчу кар’єру.
Наталія Папазоглу радить калушанам завжди вірити у свої сили і обов’язково боротися за своє щастя.
— Треба бути дуже сильними для того, щоб чогось добитися. Якщо вже поставили ціль — йдіть до кінця, боріться за своє щастя. Шанси життя дає дуже рідко, їх треба використати.