Друзі постійно підтримували не лише Івана Баволяка — на Сході, але і його сім’ю — у Калуші. Допомагали Працівника ТОВ «Карпатнафтохім», калушанина Івана Баволяка до війська мобілізували у лютому цього року — потрапив у четверту хвилю мобілізації. Тоді на підприємстві вручили 80 повісток, а призвали — лише двох, серед них — й Івана. У калушанина за плечима — військова кафедра. Каже: вдома його всіляко відмовляли йти до війська.
— Це — адекватна реакція у всіх жінок, матерів. Зрештою, воювати ні у кого нема бажання. Але думки ухилитися від повістки — не було. У країні — війна, тому навіть розглядати таку можливість вважав неприйнятним, — каже калушанин.
Упродовж кількох місяців тривали навчання, а у травні Іван Баволяк вирушив в АТО.
Потрапив до артдивізіону 79-ї окремої аеромобільної бригади. Війну побачив не вперше, адже раніше їздив із калуськими волонтерами на Схід, зокрема, у батальйон «Донбас».
Загалом, про війну Іван Баволяк говорить неохоче. До мирного життя за кілька днів — ще не адаптувався. Каже: тепер називають героями, а за кілька років, може, й по-іншому почнуть вважати.
Іван Баволяк стверджує: міг піти у добровольчий батальйон, але чекав на «запрошення» від Збройних сил України. Бо у лавах армії відчуває, що виконує свій обов’язок перед державою. Критичних моментів упродовж кількох місяців не виділяє, бо війна — «то суцільний критичний момент».
Калушанин зауважує: якщо б держава гарантувала військовим гідний соціальний захист і — фахову реабілітацію, після демобілізації пішов би на контрактну службу. Адже українській армії бракує кваліфікованих офіцерів-артилеристів.
СІМ’Я-ФОРТЕЦЯ
Свою сім’ю Іван Баволяк вважає своєю ж фортецею. Доньці — 17 років, навчається в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї. З дружиною разом — 18 років. За час, коли Іван Баволяк на війні, друзі постійно підтримували не лише його — на Сході, але і його сім’ю — у Калуші. Допомагали, зокрема, калушани й волонтери Олег Руско, Максим Дзудзило, Олег Буряк. Великою була підтримка і від родичів. А також — від друзів та знайомих, які нині перебувають поза межами України. Іван Баволяк каже: цінна не тільки матеріальна, але, особливо, моральна підтримка.
— Іван — один із кількох моїх друзів, які воюють на Сході, — пояснює «Вікнам» волонтер Олег Руско. — Допомагаючи військовим на Сході, робимо акцент, насамперед, на калушанах. За Івана хвилююся особливо, бо знаємося і товаришуємо, практично, з дитинства.
Разом вирішили йти і до міської ради. Іван Баволяк стверджує: любить своє місто і не бачить у ньому глобальних недоліків. А вже понад вісім місяців бачить його очима Олега Руска, який переповідає всі місцеві новини. Тож, коли друзі зібралися до міської ради за списками політичної партії «УКРОП», Іван Баволяк погодився балотуватися також.
Військовий живе на Загір’ї, тому, якщо стане депутатом міської ради, планує займатися вирішенням проблем мікрорайону.
— Насамперед — це каналізація, — каже Іван Баволяк. — Загір’я — мікрорайон Калуша, тому має бути каналізований. Адже люди «спускають» нечистоти у річку Млинівка. Крім того, до Млинівки потрапляють відходи з усієї центральної частини міста, а звідси — у міське озеро, що у парку культури і відпочинку імені Івана Франка. Про це питання говорять роками, і роками — нічого не змінюється. Не думаю, що потрібно надто багато грошей, щоб вирішити проблему. Хіба, трошки більше бажання.
На думку Івана Баволяка, депутат міської ради має лобіювати не тільки свій округ, але й — турбуватися загалом про місто. Депутатський мандат, каже Іван Баволяк, дасть можливість не тільки контролювати використання бюджетних коштів, але й — визначати пріоритетність міських програм.
— Я — не підприємець, звичайний калушанин. Своїх інтересів у міській раді не маю. Йду, що підтримати товаришів і докластися до якісних змін у Калуші, — каже Іван Баволяк.