Оксана Кравчук: “Відчувши, що таке валяне взуття, вже практично неможливо перейти на інше”

Оксана Кравчук, економіст із Калуша, виготовляє натуральні валянки із овечої шерсті. Хоча це заняття не так легко опанувати, жінка не зупинилася перед труднощами, і навчилася сама робити якісне взуття. Оксана розповіла “Вікнам”, з чого все почалося, та як вона відродила у Калуші вже забуті навички наших предків. З простого інтересу до екологічно чистого взуття , яке виникло у неї під час декретної відпустки, мокре валяння стало для жінки серйозною справою.
На вулиці — холодно, а в ноги — тепло, м’яко і зручно. Це мрія багатьох жінок в осінньо-зимовий сезон

Сьогодні вона рідко коли робить іграшки або речі для забави. Здебільшого — виконує замовлення. Але обов’язково находить час і для творчості. Зокрема, два тижні тому провела майстер-клас у Студії “Мрій та Дій”. А ще — багато працює зі своїми трьома дітьми.

Оксана Кравчук народилася і виросла в Калуші. Навчалася у школі №1. Закінчила з відзнакою Калуський хіміко-технологічний технікум. Після закінчення вступила до Тернопільської академії народного господарства, де отримала вищу освіту і спеціальність — економіст.

Ставши щасливою дружиною і мамою, Оксана вирішила всю себе присвятити сім’ї. Виховує двох синочків, Миколку і Віктора 10 і 8 років і донечку Мартусю, якій 5 рочків. А що сидіти склавши руки не любить, то змалку вдавалася до рукоділля. І ось чотири роки тому освоїла нову для себе справу — мокре валяння.

— За спеціальністю ніколи не працювала. З дитинства мама навчила мене вишивати, в’язати спицями, гачком, вмію трішки шити, так як закінчила швейні курси. Виробами з вовни і валянням захопилася давно, але це було швидше хобі, як і в’язання, вишивання. Робила з вовни квіточки, брошки, буси, трішки займалася фелтінгом — це сухе валяння.

Фелтінг — заняття не з дешевих, так як вовна дорого коштує, та і в Калуші її ніде було купити. Довелося шукати все через інтернет. І тут мені на допомогу прийшла моя однокласниця, яка теж займалася валянням, але живе вона в Києві. Вона мені підказала сайт, де можна купити вовну.

Довго валяння залишалося для мене лише приємним хобі, але все змінилося тоді, коли побачила, що з вовни можна робити не лише прикраси та іграшки, а й одяг, а саме взуття.

Не так давно дізналася, що у нас в Калуші є студія “Мрій та Дій”, яка організовує майстер-класи для діток. Нещодавно проводила в студії перше своє заняття з виготовлення зайчиків— брелків із вовни. Все пройшло добре. Діти, як на мене, залишились задоволені.

Сьогодні — ні дня не минає без нової роботи.

— На виготовлення пари чобіт потрібно 10 днів. Робота йде по етапах: розкладка, валяння, сушка, приклеювання підошви, пришивання підошви, і повторна увалка на підошві і знову сушка. Якщо є паралельно два-три замовлення,  можна зробити за 10 днів і кілька пар, але я стараюся не перевтомлюватися. Це ж все таки важка  ручна робота, та й дітям треба увагу приділити.

А чотири роки тому Оксана вперше набрала в інтернеті у пошуку — “Мокре валяння”. І — почалося… Вчилася валяти із шерсті Оксана заочно. Продивилася чимало відеоуроків, яких багато можна знайти у всесвітній мережі. А згодом виготовила свої перші роботи.


За словами Оксани кравчук (крайня зліва), взуття, виготовлене мокрим валянням, є дуже комфортним, незалежно від сезону

— Першою моєю роботою були мої домашні тапочки, які я робила три дні, — розповіла Оксана. —  Технологія була не зовсім правильною, адже вчилася я по інтернету, а там інформації хоча і багато, але не вся , але все таки доробила. Далі були тапочки діткам, вже ліпші, ніж перші.

Згодом Оксана почала виготовляти навіть складне взуття із підошвою.

— Після тапочок, я вирішила попробувати зробити свої перші валянки. Це були дитячі валяні черевички на підошві. Валянки вдалися, але проблеми були з підошвою. Дитячу підошву я шукала 4 місяці. Коли знайшла і доробила черевички, радості моїй не було меж. Хоча вони були ще зовсім недосконалі.

Для вдосконалення Оксана поїхала навчатися до столиці.

— Зробивши три пари дитячих валянок, мені хотілося розвиватися і вчитися далі, але дорослі валянки я не ризикнула робити сама, і наважилася поїхати на живий майстер-клас в Київ. Моїм вчителем була Марина Климчук, — пригадала калушанка. — Там і з’явилися мої перші жіночі валянки. Тепер без валяння я не проводжу жодного дня. Воно мене просто затягнуло, весь свій вільний час проводжу в майстерні. Мої діти також просять, щоб дати їм щось поваляти.

Свого першого покупця жінка пригадує і досі. Першим покупцем була її сусідка, яка, побачивши роботи Оксани, замовила собі черевички, якими залишилася задоволена.

— Найбільшою мотивацією до самовдосконалення є відгуки моїх покупців, — зізнається калушанка.

На вулиці — холодно, а в ноги — тепло, м’яко і зручно. Це мрія багатьох жінок в осінньо-зимовий сезон. Як для себе, так і для своїх дітей. Саме цього вдається добитися власникам натурального взуття із валяної шерсті.

—  Взуття, виготовлене мокрим валянням, є дуже комфортним, незалежно від сезону, — розповідає майстриня. — Влітку у взутті з чистої вовни ноги відпочивають так само, як і взимку. Крім того, що це здорове і красиве взуття, воно ще й дуже зручне. За ним легко доглядати — прати руками. Тапочки, черевики, валянки дуже добре переносять цю процедуру і не змінюють своєї форми, кольору тощо. Відчувши на собі, що таке валяне взуття, вже практично неможливо перейти на інше взуття, незважаючи домашнє це взуття або для вулиці.

ДІТЯМ — КОРИСНО, ДОРОСЛИМ — СПОКІЙНО

Отож, восени у калуської майстрині роботи — хоч відбавляй. Замовлень побільшало у жовтні, тож і дня не минає без нової пари взуття. Адже це взуття — не тільки красиве, зручне і тепле, а ще і — профілактика простуд!

— Одягаючи тапочки, чоботи, черевики на босу ніжку, крім приємних емоцій, ви ще отримаєте і оздоровчий ефект. Валянки для дітей — по-справжньому незамінна річ. Всередині у них зберігається ефект сухого тепла завдяки натуральній овечій вовні, — веде далі Оксана Кравчук. — Саме сухе тепло всередині валянка попереджує багато простудних захворювань.

Найбільше Оксана виготовляє дитячих речей. Оскільки вона сама — тричі мама, їй найбільше подобається працювати для дітей.

— Овеча шерсть не тільки зігріває ніжку дитини, а й ефективно вбирає і випаровує вологу, при цьому сама залишається сухою. Крім таких “дихаючих” властивостей, овеча вовна створює ще й масажний ефект, а це поліпшує приплив крові, — розповідає Оксана. — Цей натуральний, традиційно зимовий матеріал краще хутра утримує тепло і вбирає надлишки вологи всередині самого взуття. Однією з найбільш чудових якостей валянок є те, що, перебуваючи в приміщенні, ноги вашого малюка не будуть пітніти. Натуральні волокна забезпечують циркуляцію повітря всередині взуття.

Саме таким повинно бути дитяче зимове взуття: зберігати тепло на вулиці і не давати ногам пітніти в приміщенні.

— Валянки ручної роботи мають ряд незаперечних переваг перед звичайними (битими) валянками. Вони м’які, не натирають ногу, але в той же час дуже теплі. Їхній внутрішній простір повністю повторює розміри і форму стопи, тому нозі не потрібно буде звикати до нового взуття, приминати валянок “під себе”, як це відбувається із звичайним взуттям. Це найправильніше зимове взуття! — запевняє Оксана Кравчук.

Взуття, створене за індивідуальним замовленням, завжди відрізняється сміливістю втілення ідей і ідеальною посадкою.

Всі замовлення для майстрині однаково цікаві, які б вони не були: дитячі, дорослі валянки, іграшки чи брошки. Оксана завжди старається, щоб були задоволеними усі, в першу чергу — клієнт. За підтримки друзів і близьких відкрила свій маленький інтернет-магазин. Хоча її захоплення перейшло у серйозну справу, Оксана знаходить час і для творчості.

— З настанням холодів виготовляє взуття тільки під замовлення. Влітку, коли замовлень не було або було мало, зробила кілька пар для асортименту, — ділиться Оксана. — А два тижні тому провела майстер-клас для діток у студії “Мрій і Дій”.

Тепер валянки Оксани Кравчук замовляють не тільки земляки, а й кияни, і навіть з-за кордону.


ДО ТЕМИ
Валянки — з Золотої Орди

Прообразом валянок були традиційні повстяні чоботи кочівників Євразії (”піми”), історія яких налічує більше 1,5 тисячі років. На територію Росії валянки потрапили в період Золотої Орди через тюркські і монгольські племена, взуття яких називалося “піма”. У Росії валянки набули широкого поширення лише в першій половині XIX століття, коли їх почали виготовляти промисловим способом. До цього вони були досить дорогими і їх могли собі дозволити тільки дуже заможні люди.