Фашисти привезли українців під будинок синагоги і зробили "показовий" суд. Перед стратою руки в’язнів пр Володимир Хроменко і Мирослав Штуняк були друзями. Молоді, освічені, патріотичні, вони зналися по сусідству у Надвірні. Обоє щиро любили Україну.
— Вони були серед тих 27 юнаків, яких розстріляли у Станіславові, — розповіла Лідія Іваницька, чия родина родом із Надвірни. — Я була маленька, але пам’ятаю, хресного. Він дуже любив Україну, співав пісень. Від бабусі Емілії я знаю, що Володимир Хроменко працював в поліції комендантом, працював на УПА. Мені розповідали, що коли німці про те дізналися, його гризли німецькі пси. Хресний був чоловіком татової сестри, Марусі.
Очевидно, Володимир опинився у німецькій в’язниці, і його, як і інших затриманих хлопців, жорстоко катували. Там же опинився і дядько Лідії Романівни, купець Мирослав Штуняк. Їх тяжко побили. Про страшенний біль дійшла звістка від знайомого Мирослава Штуняка Ілька Кочержука. Відчуваючи, що може померти, Мирослав просив передати останній привіт його дружині. Це привіт було передано. Тепер ми розуміємо, що дружиною була Євгенія Штуняк. На той момент у неї на руках було двоє маленьких донечок, Тетяна і Іванна. Іванна Штуняк мала всього два місяці, і саме вона опублікувала матеріали про свою родинну історію, які передала читачам “Вікон” Лідія Іваницька.
Мирослав Штуняк
Мирослав Штуняк з сестрою Наталею (зліва) та дружиною Євгенією
Мало хто знає ту історію. 11 листопада 1943 року німецьке гестапо оточило місто Надвірну, і розпочало арешти українців у місті. Приводом до цього стало вбивство Грегожа Андржейовіча і його матері, які жили в місті. Грегож був подвійним агентом: служив і німцям, і УПА. Відповідальність за смерть цих людей гестапо приписувало українському підпіллю ОУН. За “вчинки” підпільників покарали українське населення міста.
З арештованих гестапівці вибрали 25 осіб і вивезли їх далі від Станіслава. Серед цих людей були майже всі люди, які чимось володіли у місті Надвірні або займали якусь посаду і були українцями. 17 листопада вони загинули страшною смертю у Станіславі. Фашисти привезли їх під будинок синагоги і зробили “показовий” суд. Перед стратою руки в’язнів прив’язали до стовпів.
Ось що розповідає історик Ярослав Коретчук:
— Мадярське військо зігнало тисячі людей на показовий суд, щоб показати, що відбувається з тими хто хоче незалежності України. На тротуарі біля божниці (синагоги) були зняті гранітні плити і вкопано 10 соснових стовпів, створена команда з 20 гестапівців для розстрілу в’язнів. На балконі театру стояли керівники гестапо Станіславського, Калуського, Коломийського комітету: Бранд, Ассман та інші невідомі чиновники. Балкон обладнали мікрофонами. З малих дверей театру виводили попід руки смертників – українських патріотів. Гестапівці прив’язували їх колючим дротом до стовпів. За наказом з балкону “фаєр” 20 гестапівців вистрелили, команда повторювалась ще і ще. Тих хто ще залишався живим есесівці добивали з пістолета. Мертвих відв’язували й вивозили вантажною машиною, виводили і прив’язували другу десятку, а пізніше за третім разом – 7 чоловік. Кров на тротуарі посипали піском і змили водою з пожежної машини. Понівечені тіла вивезли за околицю міста.
У архіві Лідії Іваницької зберігається розповідь про її сестру по татові, Тетяну Штуняк, яка стала співачкою у Римі. Співачка з роду українських патріотів не забуває свою рідну землю. Вона після страти батька емігрувала разом із тіткою, яка стала їй матір’ю. Вперше Тетяна Штуняк навідалася на землю батьків у 1991 році. Тоді вона плакала, торкалася руками дерева, ходила босоніж по батьківській хаті у Надвірні, пригадуєїї сестра Іванна Штуняк, яка живе у Надвірні.
— Моя сестра живе у Римі, — розповіла “Вікнам” Лідія Іваницька. — Дуже приємно, що вона своїм чарівним голосом чарувала багатьох людей на планеті.
Страчені в Станіславі:
1. Андрійович Михайло Дмитрович — 1914 р. н., купець з Надвірної.
2. Бибик Михайло — 1914 р. н., кравець з Дубівець, член ОУН, жив сиротою у родичів в с. Побережжя Тисменецького р-ну, там закінчив школу, організатор підпільної друкарні. Дружив з Василем Бандерою.
3. Білогубка — з Богородчан.
4. Бобрецький Василь — член ОУН, поштовий урядник з Надвірни, відповідав за озброєння та боєприпаси на відтинку Ворохта – Делятин.
5. Бойко Дмитро — з с. Вовчинець, вчитель с. Микитинці.
6. Варига Василь — член ОУН.
7. Гаврищук Дмитро — з с. Пасічна.
8. Гречківський Іван — член ОУН з 1936 р., директор повітового Союзу кооператив з Надвірни, організатор збройних загонів УПА Карпатського краю.
9. Гундзяк Микола — 1885 р. н., районний керівник підпілля ОУН, війт громади Микуличина
10. Гоцуляк Іван — з Делятина.
11. Дем’янчук Стефан Васильович — 1926 р. н., учень з Надвірни.
12. Дідоха Йосип — з с. Струтин Рожнятівського району, член ОУН.
13. Долішній Іван — 1920 р. н., з Нижнева Тлумацького району, повітовий військовий референт Станіславського окружного проводу ОУН.
14. Дунець Володимир Іванович — 1911 р. н., екзекутор з Надвірної.
15. Ємець — кушнір зі Станіславова.
16. Лепкий Дмитро “Богдан” — директор ресторану, повітовий керівник з Галича крайового проводу ОУН.
17. Йосипенко Василь — купець з Надвірни.
18. Йосипенко Юрій — книгар з Надвірни.
19. Кардавський Степан — з Станіславова
20. Кацуляк.
21. Лупипсів Михайло — родом з с.Дубівець, проживав в Нижневі, Військовий референт Снятинського райпроводу ОУН.
22. Маланюк Олекса Олексійович — 15.02.1919 р. н., вчитель з с. Микитинці, член ОУН.
23. Нагнибіда Іван — робітник з Єзуполя.
24. Наливайко Василь — лісничий з Надвірни.
25. Смеречук Федір — с. Хом’яківка Тисменицького району, член ОУН.
26. Штуняк Мирослав — купець з Надвірни, власник явочної квартири, залишив дружину з двомісячною дочкою.
27. Хроменко Володимир — комендант української поліції з Надвірни.
