Хто є у Матвійчука?

Перші кадрові призначення нової міської ради і міського голови оголили цілий пласт тенденцій і проблем. Депутатська більшість виявилася немонолітною і не здатною мислити стратегічно, а міський голова не проявив дипломатичних здібностей і сили, достатньої, щоб впоратися із неоднорідною міською радою. Робота міської ради почалася із безпрецедентної конфронтації, а виконавча влада, фактично, залишилася несформованою. Чи можна було уникнути конфлікту і як зараз вийти із патової ситуації — розбиралися “Вікна”.
Переглядів: 169
Склад виконкому незабаром оновиться, як і команда нового міського голови?

На зборах депутати вирішили не голосувати за заступників, принаймні — за Галину Романко, яка “відзначилася” на Майдані, та Наталію Табачук, яка працювала  на виборах із “регіоналами”. Руслані Вайді раджу відмежувати роботу і бізнес, — таку заяву до початку сесії міської ради робить лідер калуського “Автомайдану” Володимир Павлів.

Власне, з цього моменту наростає впевненість: конфронтації на сесії — не уникнути. Саме на такій ноті розпочалося друге пленарне засідання першої сесії Калуської міської ради.

Ще тиждень тому після зустрічі міського голови Ігоря Матвійчука із головами фракцій міської ради стало відомо про його плани на кадрові призначення: діючого заступника Галину Романко він планував призначити першим заступником, Руслану Вайду залишав керувати економічною сферою, додавши їй “комуналку”. Новою людиною у команді мала стати начальник управління освіти Любов Максимович, якій Ігор Матвійчук планував доручити гуманітарну галузь. А керуючу справами Наталію Табачук планували затвердити заступником з медицини. Її місце віддали начальнику юридичного відділу виконкому Тетяні Максимець.

Перше засідання першої сесії міської ради відбулося ще 12 листопада. На ньому обмежилися формальностями, а всі кадрові рішення відклали на 2 грудня. Упродовж трьох тижнів тривали переговори. Більшість бачила на посаді секретаря міської ради кандидата від ВО “Свобода” Андрія Кравчука. Ігор Матвійчук, натомість, “вимагав”  не зазіхати на його право формувати владну команду.

Перед сесією більшість вручила міському голові подання за підписом 19-ти депутатів, у якому клопотали винести на розгляд сесії кандидатуру Андрія Кравчука на посаду секретаря. Під поданням підписалися всі депутати з п’яти політичних сил, які сформували більшість — за винятком бійця АТО Данила Семчишина, який перебуває у Києві на лікуванні.

Зі слів міського голови, за день-два до сесії депутатська більшість мала повідомити йому, чи готова підтримати кандидатури заступників. Але — не зробила цього.

— Якщо люди не підримують мої кандидатури, то чого я маю підтримати їхні? — акцентував у коментарі ”Вікнам” Ігор Матвійчук. — Усе, що стається в місті, всі плюси і мінуси, будуть міського голови. Тому дайте мені право обрати тих, з ким мені працювати!

На посаду секретаря Ігор Матвійчук подав кандидатуру голови міської організації ВО “Батьківщина”, голови Фонду комунального майна Романа Боднарчука. Такий крок, здається, не надто здивував більшість. Можливо, депутати були впевненими у результатах голосування. А, згідно із законом про місцеве самоврядування, якщо подана міським головою кандидатура на секретаря міської ради не пройде, тоді право пропонувати кандидатуру отримує більшість. Але таємним голосуванням депутати проголосували за Романа Боднарчука. І це яскраво засвідчило: більшість не є такою монолітною, якою видається, адже мінімум два її депутати проголосували за Романа Боднарчука. Що робити у такому випадку, там, вочевидь, не думали. На терміновому засідані депутати намагалися “вирахувати” ймовірних “зрадників”.

Усі намагання “реверснути” ситуацію зазнали фіаско. Депутати затверджували протокол лічильної комісії у поіменному режимі — і, звісно, достатньої кількості голосів не назбирали: результати відкритого голосування не співпали із результатами таємного.
Повторного голосування не відбулося. Фактично, навіть після завершення сесії депутати так до кінця і не зрозуміли: обрали вони секретаря чи — ні.

— Я вважаю себе законно обраним. А хто незадоволений, може подавати до суду, — зауважив “Вікнам” Роман Боднарчук.

Як повідомив у кулуарах Ігор Матвійчук, він мав розмову із кількома претендентами на посаду секретаря. Усім повідомив: назбирають голоси — отримають посаду. За інформацією “Вікон”, іншим претендентом на посаду, крім кандидатури від більшості, був депутат від БПП “Солідарність” Олег Нижник. Між “Батьківщиною” і БПП нібито навіть існувала домовленість про взаємодопомогу — залежно, на чию кандидатуру зробить ставку міський голова. Однак, вочевидь, Роман Боднарчук знайшов достатні аргументи і — достатню для затвердження кількість голосів. 

Голосування за секретаря розвіяло ефемерні надії на можливий конструктивний розвиток подій. І так не надто налаштовані голосувати за заступників, депутати голосування просто валили. Без зайвих питань депутати затвердили тільки Тетяну Максимець на посаду керуючою справами. Жоден із заступників не назбирав достатньої кількість голосів. Виходила цікава ситуація: депутати практично не пояснювали, чому не голосують — просто не піднімали рук. 

Наталії Табачук, яка мала очолити медичну галузь, закинули відсутність відповідної освіти (медичної чи економічної) та взагалі засумнівалися у потрібності “надбудови” у вигляді “медичного” заступника.

До Руслани Вайди і Любові Максимович депутати не мали особливих зауважень, проте і на посадах їх не підтримали. Галині Романко згадали Майдан, під час якого, акцентували депутати, заступник чинила тиск на підлеглих, перешкоджаючи їхній участі у акціях протесту.

При голосуванні намітилися майбутні депутатські коаліції: за провладні пропозиції голосували депутати від УП, БПП та БЮТ. Щоправда, голосування “бютівців” не було однорідним: фактично, хоча політсила і підтримувала ініціативи, проте, у деяких випадках спрацьовували, швидше за все, особисті фактори. 

Більшість взяла реванш при затвердженні депутатських комісій. Зокрема, на вимогу депутатів було змінено голів двох депутатських комісій: двох “упівців” Ігоря Хемича (комісія питань будівництва та землеустрою) та Оксану Шутяк (комісія з питань власності, житлово-комунального господарства та екології ) змінили на “укропівців” Ольгу Єланіну та Олега Руска. У такий спосіб депутати від більшості очолили всі депутатські комісії.

ЗА СЕКРЕТАРЯ

Що ж, насправді, сталося у міській раді? Фактично, на сьогодні не можна з упевненістю говорити про те, легітимним чи ні є секретар Калуської міської ради.

— У нас відбулися вибори у місті, ТВК оголосила результати і протокол комісії. Ми прийняли протокол до відома. А що, якби ми не прийняли протокол до відома, то вважалося б, що вибори у Калуші недійсні? — ілюстрував “Вікнам” Роман Боднарчук.

Справді, вибори секретаря Калуської міської ради є у своїй суті міні-виборами. Найбільший скандал у сесійній залі виник через нібито порушення процедури підрахунку голосів. Так, після того, як лічильна комісія порахувала бюлетені, її голова Віталій Джуган оголосив результат — 19 “за”. Після цього він повідомив, що комісії потрібен час, щоб оформити протокол, а міський голова Ігор Матвійчук оголосив перерву. Складно собі уявити ситуацію, коли на виборчій дільниці під час підрахунку голосів оголошують перерву. Такій виборчій комісії можуть закинути все — від некомпетенції до фальшування виборів.

— Була порушена процедура: лічильна комісія не оголосила, скільки депутатів, взяли участь у голосуванні, скільки було видано бюлетенів, скільки голосів “за”, “проти” і чи є недійсні бюлетені, — акцентував Андрій Кравчук.

Згідно із регламентом міської ради, якщо порушена процедура підрахунку голосів при голосуванні за секретаря, кожен член лічильної комісії мав би письмово висловити свою думку про проведення процедури. Натомість, усі члени лічильної комісії підписали протокол. А вже згодом, коли у поіменному режимі міська рада затверджувала протокол лічильної комісії, два члени лічильної комісії висловилися проти.

Законодавство не передбачає, що протокол лічильної комісії має затверджувати міська рада. Але міський голова виніс його на затвердження. Відтак, тепер незрозуміло, у якому статусі перебуває Роман Боднарчук? Таємним голосуванням його обрано секретарем міської ради, проте процедура підрахунку голосів порушена, що формально може дати підстави сумніватися у достовірності виборів. Крім того, міська рада не затвердила протокол лічильної комісії, тож, на якій підставі Романові Боднарчуку мають зробити запис у трудовій книжці — невідомо.

…І ПРОТИ ЗАСТУПНИКІВ

— Напередодні виборів я говорив, що команда буде частково оновлена і точно — за професійними якостями і за критерієм — кому я довіряю. А це важливо, коли ти йдеш і перед тобою стоять певні завдання, які ти повинен вирішувати, — пояснив вибір заступників Ігор Матвійчук.

Насправді, логіку його вибору зрозуміти важко. Можна говорити про такі якості підібраної команди, як вірність. Але чи про професійність? Невідомо, на кого робить ставку Ігор Матвійчук у таких стратегічно важливих для міста питаннях, як земельна сфера, планування бюджету, архітектура? Імовірно, міський голова вибиратиме авторитарний спосіб управління містом. Свого часу, у такий спосіб містом керував Ігор Насалик, одноосібно приймаючи усі стратегічно важливі рішення. Але у Насалика був Матвійчук. А хто є у Матвійчука? 

Галина Романко прийшла у команду міського голови Ігоря Насалика у 2007 році — після того, як той одним махом звільнив усіх своїх попередніх заступників. З самого початку Галина Романко курувала гуманітарну сферу. Потім — надзвичайні ситуації, соціальний захист,  ЗМІ та зв’язки із силовими структурами. З 2012 року — освіту. Галина Романко залишалася незмінним заступником міського голови упродовж майже дев’яти років. Вона перебирає на себе велику частку негативу від непопулярних рішень і, швидше за все, є добрим виконавцем. Крім того, у владній команді вона — найбільш знайома для Ігоря Матвійчука особистість. Міський голова є консерватором за характером, тому питання довіри та впевненості у людині для нього є одним із найбільших пріоритетів при формуванні команди.

Інші призначення Ігоря Матвійчука не вселяють оптимізму. Галина Романко і Любов Максимович — один типаж двох заступників. Для чого Ігореві Матвійчуку двох однотипних заступників — невідомо. Як і те, чому перший заступник має, по суті, виконувати роль “весільного генерала”, отримуючи при цьому немалу заробітну плату із міського бюджету.  І це притому, що Галина Романко — заступник-пенсіонер.  Досі, нагадаємо, сам Ігор Матвійчук працював першим заступником міського голови, “тягнучи” комуналку, а після звільнення Наталії Бабій — ще і земельну сферу.

Ігор Матвійчук не “вписав” у свою команду Василя Турчина. Чим не вгодив в. о.  заступника — невідомо. Швидше за все, Василь Турчин має всі шанси стати головою районної ради, куди він пройшов як депутат. Але чи абсолютну гарантію?

Натомість, Ігор Матвійчук бачить на посаді заступника з медицини Наталію Табачук. Вона стала керуючою справами виконкому майже рік тому — після звільнення Наталії Бабій. Свого часу Василеві Турчину часто закидали відсутність відповідної освіти (у заступника за плечима — “лісотехнічний виш”. — Авт.) на посаді заступника з медицини. Часто акцентували й на тому, що посада заступника дублює, по суті, повноваження головного лікаря.

Чи може місто обійтися без заступника з медичних питань? Або, скажімо, чи ці повноваження об’єднати із іншими у гуманітарній сфері? Депутати міської ради наполягали на зменшенні кількості заступників до двох. Хоча суттєвою поступкою було б навіть зменшення команди, принаймні, на одного заступника. Проте Ігор Матвійчук на пропозицію депкорпусу не відгукнувся.

Як буде діяти далі, також не повідомив. “Вікнам” лише зауважив: діятиме у межах чинного законодавства.

Між тим, на сьогодні точаться дискусії про те, як далі працюватиме владна команда. Ігор Матвійчук може призначити заступників в. о. — і не зважати на думку міської ради. Зрештою, Василь Турчин вже четвертий рік — у статусі в. о. Хоча законність такого статусу ставлять під сумнів навіть у міській раді. За словами Наталії Табачук, законодавець відвів два місяці — термін, на який працівник може бути призначений виконуючим обов’язки. Депутати сумніваються й у цьому. Адже, посада заступника міського голови — виборна.

У 2006 році, коли міським головою Калуша став Ігор Насалик, він не втручався у вибори секретаря й оголосив конкурс на заступників.

У 2010 році Ігор Насалик мав свою більшість у міськраді, тому без зайвих розмов сформував свою команду.

Ситуація, у яку нині потрапив Ігор Матвійчук — аналогічна до тієї, у якій був Ігор Насалик у 2006 році. Проте Ігор Матвійчук не проявив наразі ні дива дипломатії, ні — майстерності політичної гри. Свою каденцію він розпочав із жорсткої конфронтації із міською радою, і навряд чи конфлікт “розсмокчеться” сам по собі.