Улюблений учень сестри Соломії у школі іконопису | Фото: Архів Соломії Крушинської ”Вікна” познайомилися з художницею та іконописцем сестрою Соломією Крушинською (згромадження сестер Мироносиць).
Сестра Соломія закінчила Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Вона здебільшого працює в галузі сакрального мистецтва. Є автором багатьох ікон і картин на релігійну тематику. Її художні твори прикрашають храми Ковеля (Волинь), Іллічівська (Одещина), монастирів Яремча, Богородчан та належать до приватних колекцій Риму (Італія), Івано-Франківська, Тернополя, Львова. В 1998-1999 роках вивчала техніку грецького іконопису в отця-студита Ореста Козака.
Сестра народилася на Тернопільщині, в звичайній сім‘ї. В 1996 році відчула покликання до монашого життя і вступила до Згромадження Сестер Мироносиць. Віднедавна виконує обов’язки генеральної настоятельки. Дар малювання у сестри проявився ще в шкільному віці, але більше розвинути його вдалося вже в монастирі та згодом навчаючись в інституті мистецтв.
Цього року відбулася перша персональна виставка робіт Соломії Крушинської під назвою “Від серця Бога”, яка спочатку була представлена в Богородчанах, а з 10 грудня — у приміщенні Калуського музейно-виставкового центру на вулиці Шевченка. Виставка є своєрідним підсумком творчості останніх трьох років, які провела в монастирі в Богородчанах сестра Соломія.
”Назва виставки — “Від серця Бога” — свідчить, що роботи які представлені тут, народжені зі спілкування з Богом, зі споглядання, яке часто супроводжує людину в її житті, навіть коли вона цього до кінця не усвідомлює. Це споглядання того, що зі мною сьогодні відбувається, що я переживаю, кого зустрічаю, як це на мене впливає, що дають мені інші, і чим я ділюся з ними. Споглядання природи, іншої людини її унікальності, і також свого серця…”, — розповідає Соломія Крушинська.
На виставці представлено понад 30 робіт, серед яких будуть як ікони, так і картини на різну тематику. Кожна картина унікальна за своєю щирістю, за проникливістю та внутрішнім пережиттям краси та недоліків світу, наповнена своїм баченням та розумінням його. Роботи сестри Соломії проповідують ідеї добра, милосердя. Мовчки та емоційно передають Євангельські та теперішні події. Роботи митця наповнені світлом від серця Бога, яке творить і наповнює серце людини.
Знати Бога — це, перш за все, знати Святе Письмо, це знати, як думає Бог, як бачить Бог… Часте роздумування, розважання над Святим Письмом дає натхнення до молитви, до життя в Божій присутності, дає натхнення до малювання. Так само, зі слів сестри Соломії, в художника, окрім слова, також народжуються різні образи. Ними вона ніби показує свій внутрішній світ, ділиться ним з ближніми. Це завжди щиро. Також натхнення малювати народжується, коли спілкуєшся з якоюсь людиною, переживаєш різні, чисто людські, радісні чи болючі моменти життя.
”Мені здається, що для будь-якої, чи богопосвяченої, чи світської особи джерело натхнення є обов’язковим. Щоб намалювати образ чи картину, мусить щось відбутися в моєму житті вражаюче, що стає натхненням, я маю на увазі картини не скопійовані, але намальовані з уяви чи від серця. Своє натхнення я черпаю від серця Бога, сердець людей, яких зустрічаю на своєму шляху і “серця” природи”.
Богопосвячене життя в наш час — це не тільки молитва, споглядання та усамітнення. Сучасне монашество — це, перш за все, праця, служіння ближнім. Харизма Згромадження Сестер Мироносиць — це служіння хворим, перестарілим, немічним; допомога бідним і опущеним. Посвячуватися ділам милосердя та любові ближнього — характерна риса Згромадження.
”Головне завдання кожної черниці випливає з природи богопосвяченого життя і відповідає науці Церкви, а саме: шукати понад усе і єдино Бога; любити того, який перший полюбив нас (пор. 1 Ів.4,10), в кожних обставинах старатися плекати життя, укрите з Христом у Бозі”.
Сестра Соломія багато зустрічається з молоддю, в монастирях Згромадження Мироносиць часто проводяться реколекції для дівчат. Чого б сестра хотіла навчити молодь — це не боятися любити Бога.
”Це не соромно і не вимагає виконання багатьох приписів і законів. Більш того — це модно і пасує сучасній молодій людині. Любов прикрашає і робить нас справді сильними. І не боятися любити слабших і неповносправних, тих, які є іншими і “гіршими” за нас чи в одязі, чи у вихованні, чи в освіченості, більш того, коли ми вважаємо себе кращими то захищати їх”.
Часто сестра працювала з малими дітьми, в катехитичних школах при парафіях, в дитячих християнських таборах. Ми самі часто бачимо, як при церквах та парафіях сестри-монахині проводять навчання з дітьми та молоддю і як молодь прагне спілкування з ними. Це спілкування завжди цікаве, наповнене новими незабутніми враженнями, цікавими науками, новими іграми, розвагами.
Фотографії з літніх таборів, які проводили сестри-Мироносиці сяють усмішками, добром, радістю та благодаттю. Ми чомусь звикли думати, що монахи мають бути дуже серйозними та строгими, а при цьому забуваємо, що вони такі ж звичайні люди, які жартують, сміються, користуються мобільними телефонами, комп’ютерами. Це сучасні люди нашої епохи, але цілковито посвятили своє життя служінню Богу, служінню ближнім.
Пригадуєте, як служіння ближнім виявилося під час революції гідності, як відбулося зародження та розвиток українського волонтерського руху? Служіння богопосвячених осіб ніколи не припинялося, воно завжди було живим волонтерством. Хтось недавно гарно підкреслив, що волонтерство — це стан душі. На Майдані всі стояли і працювали пліч-о-пліч: і духовенство, і звичайні люди. Всі щось робили на благо спільної справи, на благо перемоги добра та правди. При перегляді відеороликів найгарячіших подій лютого на Майдані, попри вибухи гранат та постріли, зі сцени чути палку молитву, яку проводили сестри-монахині. Ця ж молитва ніколи не вмовкала по різних куточках світу, по різних монастирях.
Виклики нашого часу співзвучні з Євангельською проповіддю про Істину, що визволяє, але дає справжню свободу в Бозі і з Богом. На думку сестри Соломії, сучасні події є викликом для всіх українців, і є закликом до змін. Стару систему, як і “стару людину” змінювати потрібно починаючи з себе, з вузького чи ширшого кола своєї праці, родини, села, області і т. д. Зміни в кращу сторону не відбуваються безболісно і просто, бо тоді б нам не хотілося нічого міняти, але великими зусиллями і стражданнями. Коли ми хочемо щось змінити мусимо мати цю ідею перед собою, бути готовими на жертви, і терпіння, мати коло себе хоч кілька однодумців і боротися за неї. Якщо читати Євангеліє, то ми побачимо Ісуса, який прийшов зробити революцію гідності і людяності у дуже несправедливий і жорстокий час. Наприклад, Він перший як Вчитель приймав поміж своїх учнів жінок . Але Він це робив з любові і співстраждання до людства. “Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем”… Вчімося від Ісуса радикальності без жорстокості, любові без догоджування, і боротьби без ненависті. Цього сьогодні нам найбільше потрібно.
”Я хочу навчитися в своєму житті жити так, щоб не ставити собі питання: “А що би було, якщо…”.
Мистецтво для мене є запрошенням Бога до співпраці у галузі творення. Бог є Творець, і у Своєму Батьківському милосерді Він ділиться цією рисою творити щось нове з деякими людьми. Коли з таким налаштуванням приступаєш до свого дару малювати, то це як вхід у святе святих, як дотик до чогось божественного. І тому не має значення що творить художник, — пейзажі, ікони, натюрморти, чи працює в іншому жанрі, — бо усвідомлюючи дар мистецтва як Божий дар, він завжди буде проповідувати через свої роботи Бога і Його Небесне Царство.
Кожен з нас в цьому житті робить для себе якийсь вибір. Сестра Соломія вибрала для себе монаше життя, посвяту Богові. І світло, яким є Бог, немов просвітлює через неї, через її мистецтво. Неможливо сховати Божу іскру від людей, а коли нею ділитися, освітлювати “запалювати” все навколо себе, можна багато чого і кого в цьому світі змінити.
”Секрет людського вибору полягає в тому, що він даний нам в більшості один раз. Людина зазвичай схильна ставити собі такі питання, але окрім сумнівів вони не несуть з собою нічого. Я задоволена своїм вибором, не тому що він ідеальний і моє життя є безтурботним чи легким в монастирі, а тому що Бог покликав мене і я вибрала поміж різного запропонованого мені добра краще добро. Маю на увазі подружжя яке є само в собі добром але богопосвячене життя є більшим добром. Тому, думаю моє життя не змінилося б”.