"Взагалі, цей тур дав багато нового мені і змусив повірити, що все-таки є хороші люди на нашій землі", — Поки хтось нудьгує на дивані і скаржиться, що на відпустку коштів немає, марить далекими островами і курортами, на які завжди бракує засобів, — калушанин вирішив пересвідчитися, яка багата і красива Україна. Львів, Калуш, Івано-Франківськ, Суми, Кременчук, Полтава, Чернівці, Житомир, Вінниця, Запоріжжя, Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Рівне, Черкаси, Харків, Олександрія — в цих та інших містах міст Юра був особисто впродовж 34-х днів у липні-серпні цього року.
Що із того вийшло, учасники проекту та люди, не байдужі до кежуал-культури в Україні, могли побачити на власні очі у Калуші. Майже місяць напруженої роботи — і документальний фільм #KESHKATURAONTOUR готовий. Майже 50 людей з різних “точок” України приїхали на презентацію і “погуділи” на славу.
Юра погодився розповісти ”Вікнам” про деякі подробиці цього цікавого і успішного проекту, переглянути який кожен охочий користувач Інтернету може в будь-який час доби і в будь-якій частині світу.
— Юра, у твоєму списку на YouTube багато відео: “Скелі Довбуша”, “Акція Чистий Калуш”, і трейлер фільму #KESHKATURAONTOUR. Перша частина фільму зібрала понад 30 тисяч переглядів. Це вважаєш успіхом?
— Так, я займаюсь скелелазанням, ходжу в гори, люблю природу та час від часу провожу з друзями еко-акції. Адже вважаю, що наша земля — наш дім, і ми повинні шанувати нашу природу. Подорожуючи горами, я в цьому не раз пересвідчуюсь, яка гарна та могутня наша земля, тому шаную її і поважаю. Щодо вважати успіхом чи ні сам фільм, я про це не думаю. Коли їхав в тур, толком не планував навіть знімати фільм і мети щось заробити чи задовольнити когось — не мав.
— Фільм опубліковано 30 листопада 2015 року в категорії “Люди та блоги” на Youtube, і він має вже кілька сотень схвальних відгуків. Тобі ще немає тридцяти. Чи готовий ти відчувати себе відомою людиною принаймні вже у цьому віці?
— Можливо трішки більше мене знають, ніж знали до цього, але знову ж таки, мені все одно — я не ставив таких цілей перед собою. Я поїхав у свій тур, щоб розвіятися. Про це, власне, і йдеться на самому початку, “підв’язавши” до цієї подорожі те, що мені подобається і те, що є новим для нашого суспільства та цілого світу.
— Ти — успішний у створенні свого власного кежуал-стилю. Ти маєш власну справу, яка дає засоби до існування. Яка у тебе мотивація ще і до творчої роботи, такої, як над фільмом?
— Стиль не зовсім власний. Просто ще з 2000-х років носив тематичний одяг,а зараз так склалось, що цей одяг став модним. Деколи буває, щось продам в інтернеті, якщо мені не підійшло, великих коштів мені це не приносить, але жити можна (Посміхається. — Авт.). Окрім фільму, я займаюсь музикою на аматорському рівні, граю в декількох проектах, тому люблю творити щось нове, так як вийшло і з фільмом моїм. Що далі буде, не знаю, так як нічого не планую, нехай все йде, як іде.
— Який висновок зробив зі свого туру?
— Я зустрівся з багатьма людьми, і можливо, відсотків 90 цим займаються, як стилем життя. Піти на секонд, постояти у черзі, можливо, цілу ніч під секондом, подумати над тим, взяти чи не взяти якусь річ — це вже більше, ніж просто, — це стиль життя. Ти розумієш, що це вже, напевно, на все життя.
— Хто у твоїй команді? Кому хочеш подякувати за створення фільму?
— Не те щоб в команді, просто без багатьох людей нічого б не було. Без Віталіка, який поїхав в тур і допоміг зняти це все. Без людей, які мене “вписували” в себе на ніч, годували і водили містами... Взагалі, цей тур дав багато нового мені і змусив повірити, що все-таки є хороші люди на нашій землі. І, звісно, окрема і велика подяка Боді (Богдан “Фанзідон”, радіоведучий та ді-джей. — Авт.), який це все змонтував. Без нього це були б просто кадри, я йому дуже вдячний. Близько 20 безсонних ночей — і фільм готовий.
— Юра, які враження від презентації фільму в Калуші?
— Неймовірні! Адже приїхали майже всі мої друзі, які “няньчились” зі мною. Були хлопці і з Криму, і з Луганська, і з Ужгорода, і з Києва — 45 людей з різних кутків України. Це приємно дуже, таким чином, у нас тепер велика сім’я. Тепер не тільки я всіх знаю, а між собою всі познайомились і ми можемо без проблем їхати один до одного кататися в гості, спілкуватися на спільні теми. Всі згуртувалися, це дуже круто.
Я люблю футбол, дружбу чоловічу та хороший тематичний одяг — це і є культура, яка переросла зараз в моду. “Terrace Casual” — так називається цей стиль життя та одягу, який мені імпонує. Зараз же це просто модно. Люди, які носять ці речі вже давно, мають певні правильні принципи. Я особисто не вживаю алкоголь, не палю і є прибічником “Straightedge”. Є люди які випивають, але при тому слідкують за собою в фізичному та моральному плані і є дійсно людьми. Це більше, ніж мода, — це культура.
— Взагалі, ти говориш, що вирішив вийти із зони комфорту. А чи розширилася вона для тебе після подорожі?
— Однозначно, в моїй голові багато чого помінялось, я не поясню це... Треба просто поїхати, так як в мене це вийшло, — і все. Одне слово, на деякі речі дивлюся простіше, ніж диктує це нам система, більше ціную прості речі, такі, як дихати, бачити, посміхатись. Наші люди витрачають життя своє на пусті, непотрібні речі, в більшості вони є рабами системи, на мою думку.
— Чи стикався із критикою? Як ставишся до негативних відгуків на свою роботу?
— Стикався, ставлюсь адекватно, якщо критика здорова.
— Яке твоє хобі у спорті?
— Скелелазіння в основному. Щоправда, після травми вже біля року не лажу, ходжу по горах, а так барабани теж як частина спорту.
— Ти граєш у калуському проекті “Різак” вже кілька років. Гурт не раз виступав на різних музичних фестивалях, тому ж “Бандерштадті”. Яка доля цього проекту?
— Зараз він “заморожений”. Музиканти всі мають свої якісь справи. Але, я думаю, під літні фестивалі ми відживемо.
— Чи ти подорожував на схід?
— За межі України я не виїжджав ще, але в планах це зробити, може, це і буде “Кешкатур2” по Європі. Також і в РФ може поїду, але трішки пізніше.
— Чи багато часу проводиш у соцмережах?
— Багато, як-не-як. Я тут часто купую ті ж тематичні речі, які ношу і продаю.
— Чи ставиш за мету виводити свою роботу із віртуального простору?
— Не ставлю і не збираюся це робити. Мене все влаштовує.
— Розкажи про ставлення до політики. Чи, бува, не пропонували тобі балотуватися у депутати. Якщо відмовився, то чому?
— Ставлюся негативно. Хоча в час Майдану я вступив в “Правий Сектор”, так як це була дійсно сила, на мою думку. Решта всі — позери. Тому як треба щось допомогти хлопцям, я без проблем це роблю. Багато робили аукціонів в інтернеті і гроші ми спрямовували в зону АТО. Я ніколи не був русофобом і не стрибав зі словами: “Хто не скаче, той москаль”, але треба чітко поділяти для себе адекватних росіян і “ватників”.
Балотуватися не буду ніколи в житті, якщо запропонують. Політика, як і релігія, — це опіум для народу. Влада змінює людину. Я так вважаю, можливо, і помиляюсь, але сам лізти в то не хочу і не буду.
— Якщо ти вирішиш завести домашнього улюбленця, хто це буде?
— Це буде собака. В турі був чудовий песик Бєня з Запоріжжя. Це була такса. Я попросив друга, коли в Бєні будуть цуценята, то один буде моїм. Полюбив цього божевільного песика (Сміється. — Авт.)
Розмовляла Марта ГАЛКІНА, журналіст
