Продавець новорічних прикрас Андрій Верцімаха: «Коли є сім’я, тоді є свято»

Можна сперечатися, варто чи не варто продовжувати новорічні традиції минулої доби. Наприклад, запрошувати на Новорічне свято традиційних діда Мороза і Снігурку, які є символами радянської доби, переглядати чи ні «Іронію долі». Але встановити у домівці новорічну ялинку, бодай штучну, не кожен. Отож, і новорічна ялинкова іграшка не зникла. Однак, у продажу сьогодні здебільшого пластмасові кульки китайського виробництва.
Переглядів: 1358
Ялинкові іграшки, які створювали на Теребовлянській фабриці ялинкових прикрас, — це класика Нового року | Фото: М

В них є свої «плюси» і свої «мінуси». Дешеві і міцні, такі прикраси не створюють особливої святкової аури. У сім’ях, де дбайливо зберігають  свою атмосферу, перед новим роком дістають все ті ж старі колекції скляних іграшок. А от купити їх сьогодні — дедалі складніше. Однак — можна.

Четвер. Базарний день. Торг на «п’ятачку» триває цілий день. Андрій Верцімаха — калушанин, який приїхав до міста із Тернопільської області, міста Теребовля. Там і досі живе його мама, Марія Верцімаха.

До чоловіка підходить молода жінка із подругою. Довго розглядають великий ялинкові прикраси.

— Ці іграшки виготовляє Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас, — каже продавець. — А розписані вони вручну. Котрі ви хочете?

— Та я нічого не буду брати. Важко нести, — сумнівається покупниця.

— Ці віддам за тридцять гривень.  А ці, зі змією, за 25. Вони залишилися з минулого року.

— Дві пачки серветок — і вже є іграшка. Оця із «Машою» твоїй малій точно сподобається, — підтримує продавця подруга. На іграшках зображений сюжет із популярного мультфільму «Маша і Ведмідь».


Така іграшка коштує 30 гривень

Жінка задає багато запитань. Гладить іграшку. Пробує на дотик.

Андрій продає іграшки фактично, із рук. Приносить їх у великій клітчастій сумці. Каже, що у Теребовлі багато майстрів, які працюють на фабриці ялинкових іграшок, розписують вже готові прикраси вручну.

У Теребовлі, на фабриці, як і колись, ці кульки і «сосульки» виготовляють професійні склодуви — кожна кулька містить у собі тепло людського подиху.

— Мама розписує іграшки вручну. Має спеціальну дошку, на яку кріпить кульки, — розповідає Андрій.

Розповідає, що мама Марія Верцімаха — ветеран Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас. Всілякі кульки, «шишки» і інші прикраси виготовляла ще в радянському союзі.

— Я пригадую, що в дитинстві в нас улюбленою розвагою було взяти металеві трубки, якими склодуви видувають іграшки. У Теребовлі ми з однокласниками могли гратися ними. Наприклад, лупити по горобцях горохом чи вишневими кісточками. Звичайно, потім від мами був «нагоняй», — сміється. — Діти то є діти. Ви це не пишіть.

Марія Верцімаха доглядає за старенькою мамою. До того ж, тримає господарство. Має дві корови, кормить гусей і качок.

— Одну іграшку розписує довго. Залежно від складності, робота може зайняти від двох днів до кількох тижнів. Як є час.

Андрій продає тут іграшки щодня. У будь-яку погоду торгує від 9.00 до 17.00 години.

— Іграшками торгую давно, вже роками. Раніше їздив перед новорічними святами до Києва. Стояв там у переході метрополітену станції метро «Святошин». Цього року не поїду. Там дорого потрібно заплатити за місце.

Пригадує, що знав і майстрів, які торгували ремісничими виробами в Києві на Андріївському узвозі. Тепер цього торгу — вже не знайдеш. Після реконструкції узвозу близько п’яти років тому майстрам більше немає місця для торгівлі. А торгувати в переході метро зовсім не вигідно, побори чималі.

Та в Андрія справа навіть не в тому. Він каже, що не хоче залишати на Новий рік самих дружину і дітей. До чоловіка «на п’ятачок» саме підходить молода жінка. Це дружина Андрія, Оксана. У них два синочки, Максим і Артур, 4 і 5 років. Дружина зізнається, що в Києві торгувати було важко. Вона їздила туди із чоловіком.

— Пригадуєш, як про нас сюжет знімали? — каже Андрій. Говорить, що сюжет показували по телебаченню, але він його не проглядав. Не бачила і дружина.

На прохання «Вікон» Андрій та Оксана кажуть своє побажання до Нового року калушанам.

— Коли є сім’я, тоді є свято, — каже Андрій. — Коли вам із чоловіком добре. Щоб здоров’я було і розум.

— Людина, коли малює, вкладає у виріб своє свято, яке є в неї в душі, — каже Оксана.

— Ну, звичайно, треба і в малюванні щось «шурупати», — жартує Андрій.— Мама 27 років «відтарабанила», вона знає, як.

Розповідають, що в сім’ї у них демократія. Оксана займається доглядом синочків. Водять їх у дитячий садок. Стараються дотримуватися українських зимових традицій. На Різдво обов’язково святкують коляду, готують дванадцять страв, які мусять бути на столі у родини Верцімах щороку.

Мама Андрія Марія живе у Теребовлі, а родина сина постійно мешкає  у Калуші. Тут працює впродовж багатьох років. Виконує замовлення по ремонту будинків.

Ялинкові іграшки,  які створювали на Теребовлянській фабриці ялинкових прикрас, — це класика Нового року, яким пам’ятає його ще із дитинства багато українців.

— Заграничне всьо величне, — каже Андрій. — Наш народ не цінує того, що має свого. 

В інтернеті свої іграшки він не продає. Каже що в нього вдома немає всесвітньої мережі.

Про покупців має багато власних спостережень.

— Молодьож найбільше вибирають на подарунки перед самим Новим роком. Найбільше «Машу» (з мультика «Маша і Ведмідь») розхапують, беруть ангеликів. У Києві багато купували от такі кульки,  — показує на іграшку, де зображений будинок,  — це втілює «сімейне вогнище». Ще полюбляють «сосульки». Старші жінки думають, що то свічки і їх можна запалити…

Багатьох покупців Андрій запам’ятовує і навіть знайомиться з ними.

Продаж іграшок — то в Україні не прибуткова справа. Ще ділиться спостереженнями за покупцями.

— Часто приходять багаті люди. Пальці — у перстенях.  Дивляться на іграшки, але коли чують ціну — тридцять чи двадцять п’ять гривень, не купують. В той час бідніші люди — беруть.


Довідка: Теребовля — місто, менше від Калуша. Однак у радянські часи місто так, як і наше, славилося своєю промисловістю. Зокрема, у післявоєнні роки була збудована Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас. Вона вважалася однією з кращих в СРСР. В даний час на фабриці працює 106 працівників. Дехто каже, що підприємство близьке до банкрутства.