Олег Руско: “Якщо нема переконливої більшості, буде тверда меншість”

Більше тижня імпровізована депутатська комісія "інспектує" навчальні заклади міста і готує своє бачення використання бюджетних коштів, передбачених цьогоріч на проведення капітальних ремонтів. І питання — не у довірі до виконавчої влади, каже голова депутатської комісії із земельних питань, голова фракції “УКРОП” Олег Руско. Адже, тільки заглибившись у проблему зсередини, можна знайти ефективний спосіб її вирішення.
Переглядів: 514
"Якщо ми почнемо, а наступні каденції депутатів — завершать, тоді Калуш матиме своє історичне обличчя",

Про хитку більшість, яка може трансформуватися у тверду меншість, про “клеймування” як спосіб перекласти провину на плечі депутатів, про розподіл земельних ділянок для бійців АТО, їхню реабілітацію та проблему застосування зброї на мирній території ”Вікна” розмовляли із Олегом Руском.

— Олеже, з минулого тижня депутати “інспектують” міські школи і дитячі садки, вивчаючи проблеми і потреби. Водночас, на попередній сесії міської ради депутати не затвердили фінансування капітальних ремонтів за рахунок бюджету розвитку. Не довіряєте міській владі?
— Питання — не у довірі. Хочемо розібратися, бо проекти рішень міської ради отримали лише за два дні до сесії. А йдеться про немалу суму коштів: так, бюджет розвитку на цей рік становить близько 12 млн гривень, які мають бути витрачені на капітальні ремонти. Міському голові не подобається, що ми відкладаємо прийняття рішень. Він вважає це некомпетентністю. А я вважаю, що приймати рішення необдумано — неприпустимо. Тому ми відклали це питання до наступної сесії. Думаю, що від того нічого суттєво не зміниться — головне потім швидко виготовити кошториси й оперативно приступити до виконання робіт. Зате ми достеменно вивчимо проблеми освітніх, культурних, медичних закладів. Більше того: на основі здобутої інформації зможемо готувати перспективний план капітальних ремонтів. Наприклад, на якусь школу у міському бюджеті передбачено 200 тис. гривень, а їй потрібно 700. Можливо, цього року ми не зможемо профінансувати повну суму. Але виготовимо кошторис і будемо знати, що зараз почали, на наступний рік — завершимо. А, загалом, варто закласти кошти та виготовити проектно-кошторисні документації по всіх об’єктах, які потребують капремонту. Це не тільки структуризує процес, але і мобілізує роботу міської влади у разі, якщо потрібно буде підготувати документи для входження у державні чи грантові програми.

За тих кілька днів, що їздимо по школах, побачили чимало проблемних зон. Скажімо, ЗОШ №1 вкрилася тріщинами, які, проте, вже кілька років не збільшуються. Як варіант, розглядали, що будівля могла потріскатися ще під час капітального ремонту вулиці Європейської. Проте, тріщини є і на міській раді. Який сенс вкладати кошти у ремонти, якщо підземні процеси можуть усе звести нанівець? Тому ми будемо пропонувати передбачити у бюджеті кошти на відповідні дослідження. Йдеться не тільки про першу школу чи міську раду, але, і, скажімо, район коледжу культури, Височанки. Кошти потрібні не надто великі — за попередніми прогнозами, близько 100 тис. гривень. Але маємо знати, на чому, у буквальному сенсі слова, стоїмо. Зрештою, цілісною метою наших “інспекцій” є створення узагальненої стратегії використання бюджетних коштів, яку плануємо надати міському голові. Ну і, звісно, ніхто краще не знає проблем, ніж люди, які працюють “на місцях”. Ми вирішили тільки де-не-де підказати своє бачення.

За кілька днів, що їздимо по школах, побачили, що у ЗОШ №4 проблема зі спортзалом — він дуже “сирий”; у ЗОШ №5 — протікає покрівля над їдальнею, а в Центрі науково-технічної творчості — маленькі кабінети для занять дітей та старий підвал, у якому облаштований Меморіальний музей визвольного руху “Калуська в’язниця”. Можливо, якщо це приміщення несе історичне “навантаження” та свідчить про трагічні сторінки нашого міста, було б доцільно переселити звідти дітей, а саме приміщення віддати повністю під музей? При цьому діти могли б займатися у приміщенні колишнього КРУ, що поряд, на вулиці Шевченка.

Але, загалом, за підсумками поїздки були приємно вражені: кричущих проблем в міських освітніх закладах немає.

— Питання збереження і відновлення історичної частини міста піднімали нещодавно громадські активісти на зустрічі із міським головою. Але це — немалі кошти. Скидається на те, що зараз потрібно обирати: або історія, або — сучасні реалії. На все грошей не вистачить…
— Не вистачить — якщо не планувати, а “проїдати”. Питання відновлення історичного обличчя міста — це питання не одного року. Якщо ми почнемо, а наступні каденції депутатів — завершать, тоді Калуш матиме своє історичне обличчя. У нас також була ідея, щоб центр міста перетворити в адміністративний центр, тобто переселити усі служби ближче до міської ради. Скажімо, для цих цілей можна використати навіть міську друкарню, попередньо її відремонтувавши. Тоді калушанам буде простіше і легше спілкуватися з різноманітними міськими службами, отримувати довідки.

— Депутати міської ради проголосували за зменшення ставки податку на нерухоме майно для юридичних осіб. Для міського бюджету це — втрата близько двох мільйонів гривень. Міський голова Ігор Матвійчук натякнув на лобіювання інтересів великих підприємств депутатами від більшості. І сенс у цьому є: так, депутат від фракції “Свобода” Андрій Найда є директором трубного заводу, а вас якоюсь мірою можна вважати представником нафтохімічного підприємства. Чому особистий інтерес переважив суспільний?
— А в чому тут особистий інтерес? Чиї ж ці підприємства? Не калуські? Хіба на них не калушани працюють, а податки вони сплачують не до місцевого бюджету? Калуш, як і будь-яке місто, зацікавлене, щоб бізнес працював і розвивався. І, насамперед, — великі підприємства, які є бюджетоформуючими для міста. А цьогоріч у Калуші суттєво зростає плата за землю, що також є додатковим навантаженням на бізнес. Зрештою, ми не зменшили ставки податку, а залишили його на рівні минулого року. І у цьому, насправді, проглядається не лобізм: депутати, знову ж таки, отримали проекти рішень за два дні до сесії. У проекті, де йшлося про місцеві податки й збори, були зазначені лише ставки, проте відсутній аналіз впливу від прийняття рішення. Не маючи порівняльного аналізу, депутати вирішили залишити все як є.

Зрештою, міська влада також зацікавлена у тому, щоб залучити до міського бюджету якомога більше коштів. Якщо передбачали такий розвиток подій, то могли б підготувати порівняльні дані, озвучити прогнозовані надходження та можливі втрати від прийняття депутатами рішення. А так виглядає, що частину своєї вини переклали на депутатський корпус. Ще й вигідно “приліпили” клеймо.

— Ви очолили депутатську комісію із земельних питань. Чи можете відзначити тенденції, які склалися у земельній сфері міста? Чому у Калуші не проводять земельних аукціонів?
— Поки що ми із колегами-депутатами, можна сказати, напрацьовуємо базу даних. Намагаємося виїжджати практично на кожне звернення, вивчаємо всі документи — аж до первинних. Маємо нерозуміння щодо цього з боку міського голови, який вважає, що міська рада некомпетентна. Але, з іншого боку, ми перебираємо на себе частину роботи міської влади.

За кілька місяців ми виявили земельні ділянки, які можуть бути комерційно привабливими або ж де можна планувати забудову. Їх — не багато, але, вважаю, потрібно складати перелік таких земельних ділянок.

Щодо земельних аукціонів — так, вони у Калуші не проводяться вже кілька років. Ймовірно, далася взнаки й економічна ситуація. Зрештою, і раніше земельних аукціонів було проведено не так і багато. Сподіваємося, що продаж землі на конкурентних засадах у Калуші таки відбудеться. Наразі ж, швидше, варто очікувати на пожвавлення підприємців щодо викупу землі — через те, що зростає плата за землю.

— Торік розподілили перший земельний масив між учасниками АТО. При цьому було багато нарікань і зауважень щодо несправедливого розподілу, адже землі отримали правоохоронці, які у зоні АТО були по кілька тижнів. Водночас, деякі військовослужбовці, які відслужили рік і більше, землі не отримали. Зараз готується наступний земельний масив на вулиці Львівська. Чи не повториться ситуація?
— Так, торік земельні ділянки отримали, зокрема, й люди, які були у зоні АТО, може, менше, ніж я. Можливо, справа у схемі, яку застосувала до розподілу землі спеціально створена громадська комісія. Її учасники акцентували на тому, що важко визначити, хто — “більший атовець, а хто — менший”. А тому формували список за “часовим” критерієм: хто швидше із учасників бойових дій подав заяву, той швидше земельну ділянку й отримав. У такий спосіб чимало “даівців” і міліціонерів отримали землю, а хлопці, які воювали понад рік, — ні.

Зараз у комісії відбулися деякі зміни. Побачимо, як далі розвиватимуться події. Крім масиву на вулиці Львівська, у місті шукають й інші варіанти, щоб забезпечити учасників АТО земельними ділянками. Зокрема, нещодавно міська рада проголосувала за “зняття меліорації” на земельній ділянці, що на вулиці Івано-Франківська.

— У Калуші створили реабілітаційний Центр для учасників АТО. Для втілення ідеї використовують приміщення на вулиці Сівецька, 2 — де раніше розташовувалися Комітет боротьби з диктатурою та Громадський Координаційний Центр. Виходить конфлікт інтересів…
— Спочатку про реабілітацію. Яка реабілітація потрібна учасникам АТО? Їм потрібне надійне медичне обслуговування і — робота. Тільки постійна зайнятість, а не щоденні роздуми про те, як забезпечити сім’ю та спогади про війну можуть сприяти адаптації “атовців” у мирному житті. Військовим треба надати нормальний соціальний пакет. І роботу.

У Калуші соціальне забезпечення учасників АТО — на високому рівні. Проте міська влада могла б, до прикладу, лояльніше ставитися чи передбачити пільги як засіб для стимулювання для тих підприємств і організацій, які приймають на роботу учасників АТО.

Щодо приміщення — Громадський Координаційний Центр і ГО учасників АТО не є різнополюсними організаціями. Думаю, вони знайдуть компромісний варіант.

— Днями відбувся суд над учасником АТО, калуським художником Володимиром Безруким. Він вирішував конфлікт із застосуванням зброї. Як вважаєте, чи виправдано це?
— У інформації, яка висвітлювалася про Володю, багато сказано безпосередньо про нього, його дії і провину, проте нічого не сказано про інший бік конфлікту — трьох весільних музикантів, поведінка яких була, м’яко кажучи, провокативною. Загострене почуття справедливості — це проблема не тільки Безрукого. І треба бути готовими, що такі випадки можуть повторитися. Маємо це пережити — як, зрештою, пережили Афганістан і Чорнобиль. І — допомогти хлопцям, які повертаються з АТО.

— Скидається на те, що більшість, утворена у міській раді, “тріщить по швах”. Про це свідчить, зокрема, останнє голосування по заступниках, коли “Самопоміч” віддала свої голоси в унісон із провладними депутатами. Також представник від “Самопомочі” — єдиний від більшості, якого міський голова пропонував включити до складу виконкому. Чи є ще більшість у міській раді?
— Якщо немає переконливої більшості, буде тверда меншість — це також багато важить. Зараз триває природній процес відбору, у результаті якого відсіються всі, хто має відсіятись. А з тими, хто залишиться, не страшно буде “і в розвідку сходити”. 

— Дякую за розмову.

Розмовляла Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст