Андрій Найда із переможцями конкурсу "Найкращі" | Фото: vikna.if.ua З 2014 року на Калуському трубному заводі проводиться конкурс «Найкращий». Спеціально створена конкурсна комісія щомісяця визначає кращих працівників у п’яти номінаціях. А за підсумками року лідирують «най-най». Їх нагороджують кубком і — приємними дрібницями.
— Конкурс був задуманий як метод для заохочення працівників. Люди повинні розуміти, що їхню працю бачать і цінують, — пояснює директор Калуського трубного заводу Андрій Найда.
За підсумками минулого року найкращими стали:
— Андрій Будзан, начальник зміни, — представник у номінації «Краща зміна виробництва труб з поліетилену»;
— Тарас Сметанський, начальник складського господарства, — у номінації «Кращий керівник структурного підрозділу»;
— Любомир Бабійчук, начальник виробництва труб з полівінілхлориду, — представник у номінації «Краща зміна виробництва труб з полівінілхлориду» (зміна під керівництвом начальника зміни Василя Сербіна);
— Лілія Тереза, начальник відділу постачання, — у номінації «Кращий працівник»;
— Мирослав Шараневич, головний механік відділу головного механіка, — представник у номінації «Кращий структурний підрозділ».
У кожного номінанта — своя специфіка, дуже складна і відповідальна ланка роботи.
Андрій Будзан — один зі «старожилів» підприємства, який прийшов на виробництво з моменту його запуску. Прийшовши на виробництво, провів два місяці на стажуванні. Адже, коли створювали завод у Калуші, потрібних фахівців взагалі не було. Тому людей відправляли на стажування за кордон. Зараз, каже Андрій Будзан, уже з інших виробництв до Калуша приїжджають переймати досвід. За його словами, зміна складається з шести осіб і стала кращою у той період, коли працювала як єдиний злагоджений механізм. Пізніше відбулася ротація працівників.
— Дуже кваліфікована і досвідчена зміна, — коментує Андрій Найда. — Найкращий показник для зміни — це найменша кількість бракованої продукції, виконання нормативів пуску.
Якщо для цеху з виробництва труб показником є кількість випущеної без браку продукції, то для складського господарства — кількість відвантаженої продукції. Про це добре знає Тарас Сметанський, який уже кілька років очолює складське господарство. Він працював на «Орісіл-Калуш», а потім — на різних виробництвах. З 2012 року — працівник Калуського трубного заводу. Коло відповідальності — дуже широке.
— Це один із найважчих підрозділів на заводі — й емоційно, й фізично, — каже Андрій Найда. — Адже люди повсякчас перебувають надворі. Вони зобов’язані завантажити машину, причому — вкластися у час. У «гарячі» періоди залишаються на роботі і до пізнього вечора. І так може тривати кілька тижнів. У складському господарстві працюють і вантажники, а це — одна із найважчих і найменш оплачуваних робіт на підприємстві, тому — великий плин кадрів. Щоб завантажити машину, комірнику потрібна стабільна команда, якої — нема. А, крім того, треба дивитися «у два ока», бо номенклатура продукції — дуже велика. А машини мають виїхати і ніхто не питає — є у нас працівники чи нема. Тарас Сметанський уже двічі мені заяву ставив на стіл.
Таки розрахувався з заводу начальник зміни з виробництва труб з полівінілхлориду Василь Сербін.
— Поїхав на заробітки, — каже Любомир Бабійчук, який представляє команду переможців у номінації «Краща зміна з виробництва труб з полівінілхлориду».
Це — єдина зміна на виробництві ПВХ, якої досі зберігся «кістяк».
— У зміні працює ще машиніст екструдера Ярослав Худа та Володимир Попадюк. Вони не змінювали свого місця роботи з моменту відкриття заводу, — характеризує свою команду Любомир Бабійчук.
Він розповідає про особливості виробництва. Процес виготовлення труб з ПВХ дещо складніший, адже сировина для поліетиленових труб — уже готова, а для ПВХ-труб її треба робити власноруч. До того ж, кожна труба має свою рецептуру.
Підрозділ, де практично немає плинності, — це служба головного механіка. Середній вік працівників — 50 років.
— У нас колектив стабільний, — каже головний механік відділу головного механіка Мирослав Шараневич, — а в стабільному колективі легше виконувати завдання. Своїми силами проводимо дрібні ремонти, переналадку, підготовку обладнання до роботи, навіть — монтували лінії і будували склад. Коли нам щось доводилося робити вперше, то ми навіть не ппоказували, що не знаємо, з якого боку взятися. Завдання нам поставили — значить, маємо виконати його вчасно і якісно. Наш робочий день закінчується, коли обладнання справне, зміна може працювати і давати продукцію.
— На працівниках служби головного механіка тримається вся ремонтна база підприємства, — додає Андрій Найда. — Це — люди із золотими руками.
Кращим працівником на виробництві стала начальник відділу постачання Лілія Тереза. Жінка прийшла на виробництво секретарем, а вже за кілька місяців стала менеджером з постачання, а далі — начальником відділу.
— Усе забезпечення заводу товарно-матеріальними цінностями відбувається через мене, — каже Лілія Тереза. — Команди, як у інших, у мене нема, тому всі рішення доводиться приймати або самій, або порадившись зі керівництвом.
Жінка каже: постійно вчиться, і досі вже засвоїла багато технічної інформації.
— Принаймні, сантехнічне обладнання додому можу вибрати сама, — сміється Лілія Тереза.
РОЗВИТОК У КРИЗУ
Минулий рік видався складним для підприємства. Економічна криза поглибилася кількома хвилями мобілізації. Люди уникали офіційного працевлаштування та навіть звільнялися з роботи.
— Ми торік багатьох людей втратили, — визнає з прикрістю Андрій Найда.
Але, попри труднощі, на виробництві зуміли не тільки наростити потужності, але і — підвищити заробітну плату. Так, нині працівники Калуського трубного заводу отримують більші квартальні премії, розмір яких залежить від кількості виготовленої продукції. Це є своєрідним стимулом для цілого виробництва.
— Завдяки квартальним преміям заробітні плати на заводі відчутно зросли, — зазначає Андрій Найда. — Сподіваємося на збільшення самих посадових окладів. Адже при мінімальному збільшенні штату, ми стали випускати ледь не двічі більше продукції.
В Україні не багато виробників труб з ПВХ: хоча виробництво поліетиленових труб коштує суттєво дорожче, проте технологія виготовлення ПВХ-труб — складніша, важча і шкідливіша, адже у процесі виробництва виділяють небезпечні речовини. У цеху на Калуському трубному заводі, де виготовляють труби з ПВХ, розташовані великі витяжки для того, щоб мінімізувати вплив на працівників.
Трубу з ПВХ виготовляють ще у кількох містах України, проте Калуський трубний завод вийшов на лідерські позиції на ринку з виробництва полімерних труб. Раніше передові позиції займав Рубіжанський трубний завод, який розташований на Луганщині. Проте через військову ситуацію на Сході України левову частку навантаження з виробництва перекинули на Калуський трубний завод.
— У червні ми відвантажили 930 тисяч тонн продукції. Ми з часу запуску заводу ще стільки не виготовляли, максимум — половину цієї кількості, — каже Андрій Найда.
На заводі не тільки виготовляють труби, але й дбають про те, щоб замовники могли одразу укомплектувати замовлення. Відтак, замовляють комплектацію до труб із Швейцарії, Німеччини, Польщі, Італії.
Сировину для виготовлення труб на підприємстві завозять, в основному, з Європи. А продукція заводу, у більшості, продається в Україні і лише незначна частка потрапляє на ринки Білорусії або Молдови.
Порівняно недавно на Калуському трубному заводі почали виготовляти труби для артезіанських свердловин. Це — одна із основних специфікацій виробництва ПВХ-труб.
— У нас артезіанська труба дуже якісна, — запевняє Андрій Найда. — Багато споживачів надають їй перевагу навіть перед імпортними трубами.
За словами Андрія Найди, чимало виробників, навіть — за кордоном, «халтурять» на виробництві труб, виготовляючи їх зі сміття ПВХ.
— Наприклад, виготовляють труби із пластикових пляшок, які подрібнюють. На вигляд — гарно, але — неміцно. Або ж бачив, як в одній із калуських крамниць труба розбилася, впавши від вітру. Це означає, що при виготовленні переборщили із крейдою, — каже директор заводу. І радить калушанам, купуючи труби, питати про сертифікати якості.
На Калуському трубному заводі виготовляють трубу із якісної сировини та дають на неї гарантію мінімум 50 років. Так, перед тим, як пропонувати продукцію споживачу, її тестують в акредитованій лабораторії, яка розташована на підприємстві.
Зразки продукції, які пройшли випробування, зберігають на спеціальному складі.
— Наприклад, стався десь прорив. Ми «піднімаємо» взірець труби і ще раз перевіряємо, щоб визначити, чия вина у ситуації. За увесь час існування заводу у нас були тільки два випадки нашої помилки. Решта — вина монтажників або самих споживачів, — розповідає директор заводу.
Андрій Найда каже: великі промислові споживачі замовляють труби калуського заводу, бо упевнені у якості. Виробництво орієнтоване на співпрацю із облгазами та водоканалами. Так, наприклад, калуське КП «Водотеплосервіс» є одним із замовників на Калуському трубному заводі.
НОВЕ ЖИТТЯ ДЛЯ БОМБОСХОВИЩА
“Калуський трубний завод” функціонує на території району з 2008-го року. На базі старих недіючих корпусів створили сучасне виробництво. Територія заводу — 9 га, за які завод щомісяця сплачує до міського бюджету 112 тис. гривень орендної плати.
Більшість території підприємства «усіяна» продукцією, яку виробляє завод. На заводі — кипить робота, адже працівники відвантажують чергове замовлення. На виробництві працює 131-а людина.
На території заводу розташоване навіть бомбосховище — одне із небагатьох діючих на Калущині. За словами Андрія Найди, коли завод викупили, бомбосховище було затоплене.
— Ми змонтували нову системи відкачування води, провели освітлення і потрохи доводимо його до ладу, — зазначає директор.
