Ілюстрація. Посадовці запевняють: не мають механізму, щоб змусити укладати договори оренди. І — покладають надії н Як з’ясувалося, не тільки гравці великого бізнесу намагаються мінімізувати податки. Різними земельними схемами користуються і чимало місцевих підприємців. А посадовці запевняють: не мають механізму, щоб змусити укладати договори оренди. І — покладають надії на новостворену комісію.
КОЛОМОЙСЬКИЙ БОРГУЄ КАЛУШУ
У червні цього року у Калуші створили комісію, яка має навести лад із землекористувачами, що користуються землею громади без відповідних документів. Функції комісії — виявляти «недобросовісних», складати відповідні акти та стягувати завдані місту збитки, зокрема, і через суд.
Комісія засідала уже кілька разів. На старті виявили боржників, які користуються великими земельними ділянками і боргують місту чималі гроші.
Нещодавно члени виконавчого комітету Калуської міськради затвердили п’ять актів новоствореної комісії. Три з них стосуються ВАТ «Укрнафта», яке пов’язане із українським олігархом Ігорем Коломойським. Підприємство заборгувало міському бюджету 841 тисячу гривень за користування земельними ділянками під АЗС.
За словами начальника земельного відділу Калуської міської ради Володимира Мельника, термін договорів оренди земельних ділянок із ВАТ «Укрнафта» закінчився у 2012-ому та 2013-ому роках. З того часу змінилася нормативно-грошова оцінка землі, а ставка орендної плати за користування землею під АЗС зросла з 3% до 10%. Проте ВАТ «Укрнафта» продовжує сплачувати за оренду землі за старими тарифами, а відтак — накопичила боргів майже на мільйон гривень.
ВікнаТБ
Ще два акти комісії стосуються діяльності ПП «Стеценко», яке орендувало у територіальної громади Калуша землю під завод баштових кранів. Йдеться про дві земельні ділянки, термін оренди яких закінчився у 2013 році. Від 2013-ого року — жодних податкових звітностей і фінансових надходжень від цього підприємства. Як результат — наріс борг ПП «Стеценко» перед містом за користування земельними ділянками. Загальна сума боргу становить 2 млн 300 тис. гривень.
— Керівники підприємств та підприємці були запрошені на засідання комісії, однак запрошення — проігнорували. За підсумками засідання були складені відповідні акти, які подані на затвердження виконкому. Далі цим суб’єктам господарської діяльності будуть направлені договори на добровільне відшкодування збитків. Якщо вони не погодяться, ми будемо змушені звертатися до суду, — акцентував Володимир Мельник.
«ТЕМНИЙ» АСФАЛЬТНИЙ
Днями на сесії міської ради депутати довго дискутували на тему законності функціонування асфальтного заводу у Калуші. Так, на розгляд сесії винесли питання про приватизацію майна територіальної громади міста Калуша на вулиці Долинська, 44 г.
— На площі майже 1,2 га знаходиться колишній асфальтний завод Калуша. І частину цієї території — 0,5 га і три об’єкти, які тут знаходяться, було приватизовано у 2009 році. Решта (два бітумні резервуари, вбиральня, кладова і ворота) є власністю міста, — пояснив голова фонду комунальної власності Калуша Олександр Челядин. — Власне, всією цією територією користується власник. Наше завдання — вжити заходів, щоб місто отримувало кошти за землю і за об’єкти, якими користується підприємець. Ми повинні або дозволити йому викуп або запропонувати це комусь іншому.
Нагадаємо, у січні 2004 року міська рада прийняла рішення про ліквідацію КП “Дорожник” і передачу в оренду всієї техніки ПП “Пімет”.
Уже за три роки нова міська влада прийняла рішення створити комунальне підприємство “Калушавтодор” для того, щоб забезпечити будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт доріг комунальної власності міста. Згідно із рішенням міської ради, новоствореному КП передали на баланс усе дорожньо-мостове господарство міста. Приватнику ж залишилася вся матеріально-технічна база. Тож, маючи власний асфальтний завод, місто змушене було закуповувати асфальт у приватних фірм, у тому числі — й у ПП “Пімет” (власник — Іван Кондрат. — Авт.), яке цей завод орендувало. У 2009 році депутати міської ради погодили “Пімету” викуп орендованого майна. Зокрема, місто продало й асфальтну установку. За словами тоді міського голови Ігоря Насалика, майно, яке приватник повернув з оренди, перебувало у такому стані, що відновити його було неможливо. Хоча, згідно зі звітом ПП за 2009 рік, стан асфальтозмішувальної установки визнано задовільним.
Станом на 2013 рік Іван Кондрат практично викупив майно колишнього “Дорожника”, сплативши близько 800 тис. гривень за нерухоме майно та автотранспорт. Асфальтна установка разом із дрібним рухомим майном мали обійтися підприємцю у 500 тис. гривень, з яких він сплатив 360 тис. гривень.
Проте, як тоді, так і зараз, мешканці вулиці Долинська активно скаржилися на викиди від асфальтної установки. Тож, у 2013 році Іван Кондрат заявляв, що викуповувати асфальтний завод... передумав, бо з ним — багато проблем.
Можливо, Іван Кондрат передумав вдруге, оскільки асфальтний завод продовжує працювати, а люди — скаржитися на нього.
— Це питання турбує нас уже чотири роки. Викидами забруднюється повітря на вулицях Долинська, Привокзальна, Козоріса, Добрівлянська. Ця установка працює без жодних фільтрів. Неможливо вийти на вулицю, діти сидять удома, бо повітря насичене газами, фенолами і пилом, які виходять з труби цього міні-заводу, — повідомила представниця вулиці, яка перебувала на сесії.
За її словами, калушани вже неодноразово зверталися до влади, Державної екологічної інспекції, управління санепідемстанції, прокуратури. Але питання залишається не вирішеним. Водночас, відомо, що установка працює без дозволу на викиди, а їхні заміри показали, що допустимі норми перевищено.
— Ми звернулися із запитом у Міністерство екології, яке видало ліцензію на цю діяльність, — зазначив міський голова Ігор Матвійчук.
Як уточнили під час сесії, завод не побудований підприємцем. Він існував з 1970-х років. Знаходиться він у промисловій зоні. Тож, заборонити його діяльність місто не може, але змусити працювати у законодавчому полі — цілком реально.
ВікнаТБ
«СОКОВИТИЙ» КОМПЛЕКС
Клаптик землі під автобусною зупинкою на «п’ятачку» та понад півгектара — під спортивно-оздоровчим комплексом «СОК». З’ясувалося, що серед тих, хто недобросовісно користується землею, — і підприємець Микола Полицький.
Так, у 2000 році Калуська міська рада уклала договір із підприємцем Миколою Полицьким на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою площею 0,0085 га на вулиці Б. Хмельницького, 19а. Земельна ділянка була надана в оренду на 10 років для будівництва автобусної зупинки із вбудованими торговими приміщеннями.
З 2010 року і до кінця квітня 2016 року додаткові угоди до договору із Миколою Полицьким не укладались.
І лише цього року Микола Полицький звернувся до міської ради за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення і надання в оренду цієї земельної ділянки для обслуговування автобусної зупинки із вбудованими торговими приміщеннями. Ніхто з депутатів не зацікавився питанням, чому усі ці роки у підприємця не було договору оренди землі. І чи сплачував він, зрештою, орендну плату.
У Калуській ОДПі «Вікнам» повідомили: підставою для сплати орендної плати за землю є договір оренди. Якого, нагадаємо, з 2010 року і до квітня цього року — не було.
Договору оренди не мав, але за землю — платив, — запевняє Микола Полицький. За словами підприємця, він сплачував за земельну ділянку до 2013 року. Як доказ підприємець демонструє платіжку за сплату земельного податку на суму 50 гривень за 2013 рік. З якої, проте, неможливо ідентифікувати адресу земельної ділянки.
З 2014 року, каже Микола Полицький, за землю не платив, бо мав на це право:
— Я є платником єдиного податку. І, за законом, якщо сам як підприємець використовую надану земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, то маю бути звільнений від сплати земельного податку. А підприємницьку діяльність я здійснюю персонально сам — як у магазині фототоварів «САКО», так і в крамниці дружини «Богемія», які розташовані у вбудованих комерційних приміщеннях на автобусній зупинці.
За законодавством, суб’єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками низки зборів і платежів, зокрема, плати за землю. Платник єдиного податку звільняється від плати за землю лише за ділянки, які надані в установленому чинним законодавством порядку і використовуються для здійснення підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. Але чи можна земельну ділянку під автобусною зупинкою на «п’ятачку» вважати такою, яка надана «в установленому законодавством порядку», якщо з кінця 2010 року підприємець користувався нею, фактично, безпідставно?
— А хто до мене звертався про переукладення договору? Хто насамперед має бути зацікавлений у цьому? Земельний відділ міської ради. Вони не зверталися, а до мене претензії — чому я не прийшов і не переуклав? Так, винен, що не впильнував, коли закінчився договір. Але плату за землю — платив, — запевняє підприємець.
На підставі чого підприємець вираховував і сплачував плату за землю? Каже: платив, як це було прописано у договорі. Хоча з 2010 року кілька разів змінювалася грошова оцінка землі і надходження до бюджету за земельну ділянку мали б бути зовсім іншими. Як, зрештою, у випадку із земельними ділянками, які орендує ВАТ «Укрнафта».
У земельному відділі Калуша стверджують: законодавство не передбачає механізму, щоб змусити підприємця укласти договір оренди земельної ділянки.
— Ми пробували позиватися до суду в аналогічних ситуаціях. Однак, справа доходить максимум до судів апеляційної інстанції, — каже Володимир Мельник.
Чому Микола Полицький вирішив звернутися до міської ради за розробленням проекту землеустрою та відведенням земельної ділянки в оренду? За словами підприємця, мотивація у нього одна — зробити місто кращим:
— Мені не подобається, як зараз виглядає зупинка. Плануємо її реконструкцію, щоб зробити місто кращим.
Між тим, автобусна зупинка розташована у Калуші на «п’ятачку», буквально за кілька метрів від дороги. Це — капітальна споруда, якої не мало би бути у зоні так званих червоних ліній.
Так, червоні лінії визначаються містобудівною документацією. Тобто, мали б бути передбачені у Генеральному плані міста. Генплан Калуша датується 1978 роком. Згідно із цим документом, тільки три вулиці Калуша мають чітко зазначені зони червоних ліній: проспект Лесі Українки, бульвар Незалежності та вулиця Степана Бандери.
— Генплан Калуша не передбачає зони червоних ліній на вул. Б. Хмельницького, адже на момент створення документації у цьому мікрорайоні існував масив забудови, — пояснює головний архітектор Калуша Роман Кузик.
У 2009 році сестра Миколи Полицького — підприємець Оксана Левицька викупила приміщення колишнього міжшкільного комбінату на вул. Б. Хмельницького, 31. Нині тут розташований, зокрема, і спортивно-оздоровчий комплекс «СОК», одним із засновників якого у публікаціях ЗМІ значиться Микола Полицький.
— Повідомляємо, що документів, які би підтверджували право користування земельною ділянкою на вул. Б. Хмельницького, 31 підприємцями Полицьким чи Левицькою, в земельному відділі Калуської міської ради немає, — йдеться у відповіді земельного відділу на інформаційний запит.
Підприємець таки звертався за оформленням документів на землю, пояснив Володимир Мельник. Однак, для обслуговування будівлі просив лише буквально кілька метрів землі. Клопотання — відхилили. За інформацією від посадовця, для обслуговування приміщень колишнього міжшкільного комбінату передбачена земельна ділянка, площею понад півгектара.
— Оксана Левицька, наскільки пам’ятаю, просила для обслуговування приміщення з однієї сторони метр, з іншої — п’ять. І заїзд. Подала свої пропозиції до міської ради й отримала відмову, — пояснив Микола Полицький.
Підприємець каже: на території, яку міська рада пропонувала взяти в оренду і платити за це кошти, є «море інвентарю й об’єктів, які належать місту».
— І павільйони, і котельня, яку орендує Левицька, і паркан, — уточняє Микола Полицький.
Підприємець каже: простіше закрити «СОК», ніж платити орендну плату за півгектара землі.
— Там торговий центр може й витримає, але точно не соціальний проект, який там планувався, — переконує Микола Полицький. — Зараз там спортивно-оздоровчий комплекс, який Оксана Левицька час від часу фінансово підтримує, щоб він міг існувати.
Чому ж тоді одні підприємці у Калуші сплачують податки — успішним чи ні є їхній бізнес, а інші шукають «шпарин»? Як приклад можна згадати голову фракції УП у міській раді, підприємця Ігоря Хемича, якого міська рада практикувала майже щорічно звільняти від орендної плати за басейн ЗОШ №3. Або ж — наступного орендаря цього басейну — ТОВ «Акваторія Калуш», одним із співзасновників якої є екс-заступник міністра оборони В’ячеслав Кредісов і якого депутати також звільняли від орендної плати. Усі ці підприємці мали об’єднуючий фактор — наближеність до попереднього міського голови Калуша Ігоря Насалика. Міський голова, до речі, — бронзовий призер чемпіонату України із бодібілдингу, фітнесу та атлетизму у 2013 році. У Калуші для тренувань обирав тренажерну залу спортивно-оздоровчого комплексу «СОК».
