Вода у криниці Володимира з Пійла — забруднена, тож він пропонує її спробувати тільки для жарту | Фото: "Вікн Сірувато-жовтава вода бадьоро стікає у підставлений господарем банячок. На смак — солонувата.
— Ніби солі у неї сипнули, — підтверджує мешканець Пійла Володимир.
Вода у криниці у чоловіка — забруднена, тож він пропонує її спробувати тільки для жарту. Сам із сім’єю для пиття та приготування їжі не вживає.
По сусідству із Володимиром — будинок депутата районної ради двох скликань, підприємця Ярослава Сербіна. Хата — перша від лісу, із великим озером, кованими воротами, брукованим подвір’ям та красивими клумбами А питної води — нема.
— Коли дали ці площі під забудову, ми найперше загнали сюди машину, забурили, взяли проби води на аналіз. Все було у нормі. Коли вже закінчували будову — у 1996-1997 роках, питної води уже не було, — розповідає Ярослав Сербін.
Ярослав Сербін (крайній справа) із сусідом Володимиром та сільським головою Пійла Миколою Семанівим
Сім’я депутата також не п’є колодязної води — їздять за водою чи-то до батьків, чи — до сусіднього села. А от для побутових потреб — використовують. Щоправда, розповідає чоловік, прання можливе лише за умови використання спецзасобів, інакше на білизні залишаються жовті плями.
— Давав депутатський запит у 2006 році. Санстанція взяла аналізи. У нас було у сім разів перевищення по хлоридах. Подекуди — у 2,5 рази. У межах норми було лише в одній криниці на новобудові, хоче це ще було з десяток років тому. Тоді дали категоричну рекомендацію — не пити воду з криниці, — каже Ярослав Сербін.
Джерел забруднення водоносного горизонту у Пійлі — цілий спектр. Так, ще у 2007 році спеціалісти Державної екологічної інспекції, ДНДІ галургії та ДП «Калійний завод» провели перевірку.
— Джерелами забруднення водоносного горизонту солевмісними сполуками є хвостосховища №№1 і 2, шламонакопичувач, акумулюючи ємності та зовнішні відвали Домбровського кар’єру, — вважають науковці.
Ще майже 10 років тому фахівці констатували: ареал забруднення підземних вод сягає дороги Калуш-Долина. Площа забруднення — близько 900 га.
— Ситуація ускладнюється тим, що є тенденція до поширення ареалу забруднення у напрямку річки Лімниця, де розташований міський водозабір, — йдеться у результатах перевірки.
— У 2010 році Калуш визнали містом екологічного лиха. Тоді наше село до уваги не взяли. Хоча, думаю, що найближчим часом Калуш також залишиться без води, бо ця вся зараза рухається до річки Лімниці, на якій розташований міський водозабір, — каже Ярослав Сербін.
Депутат переконаний, що «зараза» — це не тільки розсоли, а — дещо значно гірше, яке сукупно утворює вибухову суміш.
— Думаю, що ГХБ також тут є. Бо на відвалі №4 свого часу ГХБ захороню вали безконтрольно: в ніч екскаватор виривав ями, БіЛАзи приїжджали і висипали отруту. На полігоні ж ГХБ був нормально захоронений, бо коли я працював директором цегельного заводу, у мене брали глину, щоб робити захоронення. А тепер розрили те все і так лишили.
Так, питання вивезення, захоронення ГХБ, а нині — рекультивація розритого полігону вважається найважчою екологічною проблемою Калуша. Не врятувало місто і понад 1,3 млрд гривень бюджетних коштів, які були виділені на захоронення отрути.
Адже уже після вилучення нібито левової частки ГХБ із полігону, перевищення цієї речовини у грунтах продовжує «зашкалювати».
— Екологи бачать єдиний вихід для нас — будівництво центрального водопроводу, — каже Ярослав Сербін.
У Пійлі — 557 дворів, з яких не цілі 4% мають проблему із водопостачанням. Це — невеликий стимул для місцевої влади, щоб задуматися над централізованою подачею води.
— У Вістовій будують водогін, то по кошторисах там йдеться про 5-6 млн. гривень. Сільська рада самотужки неспроможна це профінансувати. І то там Лімниця близько, а тут треба трохи тягнути, — акцентує сільський голова Пійла Микола Семанів.
— Закордонна організація виконує роботи із водопостачання Вістови, яка взагалі не має проблеми з водою. З водою мають проблеми Верхня, Пійло, Новиця. Але чомусь включили у програму Вістову — чи комусь там план дали для будівництва… — припускає Ярослав Сербін.
Так, нині Вістова — на завершальному етапі втілення проекту із водопостачання, який реалізується завдяки швейцарсько-українському проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO. Крім Вістови, учасником цього проекту є Верхнянська ОТГ. І для того, щоб стати учасником проекту, потрібно було, як мінімум, докласти зусиль та подати відповідну документацію.
При тому, що Пійло має проблеми із водопостачанням, на території сільської ради розміщений водозабір, з якого живиться увесь Калуш. Щоправда, водозабір збудований за межами населеного пункту, а відтак, каже Михайло Семанів, це стало причиною недоотримання до сільського бюджету мільйонних податків.
— Бо місто платить не орендну плату, а — податок за землю, — каже сільський голова. — Це досить мало — у межах 130 тис. гривень на рік. А якби платити орендну плату, то виходило б 2-3 млн гривень на рік. Міська рада не уклала договір оренди, бо це землі за межами населеного пункту. Тобто, розпорядником земель є не сільська рада, а — обласне управління Держкомзему.
Сільський голова досить туманно говорить про те, чому міська влада не уклала договір. Каже: не його компетенція, відтак і важелів впливу немає. Проте, сподівається, що цьогоріч це питання вирішиться. Микола Семанів говорить і про політичний підтекст стосунків із містом. І не тільки у питанні землі, але й — щодо вивезення сміття.
Так, район не має свого санкціонованого сміттєзвалища, а місто, каже Микола Семанів, не йде на укладення угоди на вивезення сміття на полігон ТПВ. Адже, у стосунках між містом та районом — багато підводних каменів.
— Йдеться про об’єднання громад, — уточняє Микола Семанів.
Як повідомляли «Вікна», Пійлівська сільська рада прийняла рішення про входження до Голинської ОТГ, проте частина села виступає за об’єднання із Калушем. Після публічних протестів аж до перекриття дороги, у селі провели опитування та відмінили рішення сільської ради. Питання децентралізації — пригальмувало.
18 грудня у семи об’єднаних територіальних громадах Прикарпаття відбудуться вибори, проте Калущина у цьому плані пасе задніх.
РІЧКА «ПІДБИРАЄТЬСЯ» ДО КЛАДОВИЩА
Село Пійло розташоване всього за кілометр на південний захід від Калуша, між двома річками — Лімницею та Чечвою. До Пійлівської сільської ради, крім Пійла, входить село Довге Калуське.
У 2008 році села постраждали від масштабної повені. Микола Семанів показує на міст через річку Чечву, пофарбований у жовто-блакитні кольори, які вже від часу трохи полупалися.
З одного боку моста берег укріплений великими кам’яними глибами, з іншого — ні. Тут берегоукріплювальні роботи, а також роботи із відновлення дорожньої інфраструктури проводило ТзОВ «Будучність» депутата обласної ради від БПП Романа Павліва.
— У 2009 році було виділено кошти, але їх не вистачило, щоб повністю зробити берегоукріплення. Згідно із проектом від 2009 року, потрібно 1,8 млн. гривень, щоб завершити роботи, — каже Микола Семанів.
Сільський голова розповідає: під час берегоукріплення нагорнули гравійної суміші, яку «забрала» повінь 2010 року. Спеціальна комісія визнала, що причиною збитків стала нестача кошів — саме це не дозволило завершити берегоукріплювальні роботи, тобто — по гравію викласти габаритне каміння.
Тож, попри те, що частка коштів на берегоукріплювальні роботи були освоєні, під час повеней ріка продовжує затоплювати частину села. А в Довгому Калуському ріка ще й посягає на кладовище. Упродовж чотирьох років річка забрала з 200 метрів берега і продовжує наближатися до сільського кладовища.
Ортофотоплан з карти Держкадастру. Зміна вигину річки позначена зеленим. Фото: varianty.lviv.ua
— Жодних берегоукріплень чи вирівнювання русла річки не проводять, адже на це потрібні кошти, — каже Микола Семанів.
Відео: varianty.lviv.ua
Схожа ситуація — і в сусідньому селі Тужилів: там річка Чечва наближається до кладовища, на якому поховані померлі від епідемії черевного тифу. Тужилову великої катастрофи це б не принесло, але вода з Лімниці, в яку впадає Чечва, тече у калуський водозабір. І, якщо берег у Тужилові хоча б частково укріпили бетонними брилами, то перенести діюче кладовище у Довгому Калуському немає змоги.
Відео: varianty.lviv.ua
Між тим, сподіватися на кошти на проведення берегоукріплення наразі не доводиться. Так, обласна рада скасувала своє ж рішення “Про порядок проведення руслоочисних та руслорегулювальних робіт на річках області”. Ще в 2011 році обласна рада прийняла порядок, який не лише суперечить законодавству, але й “узаконює” незаконний видобуток піщано-гравійної суміші.
Через рішення обласної ради не можна буде видавати нові дозволи на ці роботи. Однак на 45 об’єктах, де погоджені дозволи, роботи продовжаться. За рішенням обласних депутатів, ОДА разом з обласним управлінням водних ресурсів має упродовж двох місяців розробити механізм регулювання відносин у сфері руслоочистки та руслорегулювання.
— Зараз можна виконувати тільки ті роботи, які включені у план заходів облводгоспу, — повідомив «Вікнам» головний спеціаліст з надзвичайних ситуацій сектору житлово-комунального господарства та будівництва РДА Роман Кравець. — Тобто, спочатку має бути розроблений проект, тоді включений у план заходів на наступний рік, тоді — під цей проект треба просити фінансування.
Попри це, можна виконувати гідротехнічні роботи, які затверджені і фінансуються згідно програми руслоочисних та протипаводкових робіт.
— Приміром, зараз у Вістовій біля моста ставлять габіони, бо вода «забирає» дорогу на Бабин Зарічний, — каже Роман Кравець.
