Ігор Хемич під час позачергової сесії Калуської міської ради з приводу припинення урядом перемовин щодо євроінтеграції У Сам Ігор Хемич наполягає, що нинішній стиль керування у місті — не найкращий. Однак, чи боротиметься у майбутньому за посаду міського голови, відмовчується. Зауважує тільки, що керував би геть по-іншому. Не приховує, що Українська партія «віджила» своє. Провокує — бо нудно.
— Не так давно минув рік, відколи міський голова Ігор Матвійчук прийшов на посаду. І Ви — єдиний голова фракції у міській раді, який відмовився коментувати. Чому ?
— Важко оцінити роботу Ігоря Матвійчука за рік як міського голови-господарника. Адже цього року у місті спланували доходи і витрати одні, а надійшло до бюджету суттєво більше. У такому випадку, звісно, втілити заплановане — не проблема. Але що на “бонуси” отримало місто?
Додаткові надходження до бюджету не є заслугою міської влади. Так, до міського бюджету Калуша, як, зрештою, і до бюджетів інших міст, надійшло на 40% більше від запланованого через децентралізацію податків. А, якщо говорити про заслуги, тоді треба порівнювати з досягненнями інших міст. І, на мою думку, сильно хвалитися немає чим. Це відчувається, зокрема, за кількістю петицій. Тому 2017 рік буде визначальним для міського голови. Зокрема, і тим, що у наступному році держава перекладає на місцеві бюджети додаткові навантаження — оплату комунальних послуг у бюджетних установах, пільговий проїзд (у Калуші і цьогоріч передбачали кошти на компенсацію пільгового проїзду. — Авт.). При цьому надходження — «урізає».
Фото з соціальної мережі
— Не можна сказати, що у Калуші нічого не роблять. У нас ремонтують дороги і замінюють комунікації, встановлюють дитячі майданчики. Тут питання пріоритетів...
— Системна заміна мереж — це ідея, яка переросла в програму ще за міського голови Ігоря Насалика. Тоді КП “Водотеплосервіс” і почало робити проекти, за якими зараз міняють мережі. А, маючи проекти і підтримку Насалика, місто змогло частину коштів залучити з державного бюджету. Шлях, яким пішло це комунальне підприємство, є найбільш правильним з усіх, адже дає можливість впорядкувати роботи і залучити кошти з інших джерел. Я не раз пропонував починати виготовляти проекти ще влітку, щоб у наступний рік вступати із готовою проектно-кошторисною документацією та запланованими роботами.
Що ж до ремонтів доріг, тут взагалі логіки не бачу: ми їздили декілька днів з депутатами мікрорайонами, визначали першочергові роботи, радилися з УЖКГ… А влада зробила все одно, як захотіла: нові дороги в приватних секторах, де кілька будинків і “50 відтінків сірого” в міжквартальних і міжбудинкових проїздах. А про старі мікрорайони взагалі забули. І пояснень для моїх виборців на окрузі в мене немає. Ремонтувати, зрозуміло, треба всюди, але за яким принципом?
Щодо дитячих майданчиків — там теж не все, як би хотілось. На малюнках нам показували одне, а по факту вийшло зовсім інше. Добре, що хоч дослухались і вирішили не встановлювати дитячі майданчики ще радянського зразка. Про наші бордюри і тротуари — взагалі окрема тема.
— Міська рада — це, зрештою, той орган місцевого самоврядування, який вирішує, як розподілити кошти. Тобто, за те, що робиться у місті, безпосередньо відповідальні і депутати Калуської міської ради.
— Депутати, звичайно, відповідальні за ті рішення, які приймають. Але… На жаль, багато з них працюють у бюджетній сфері (майже третина депутатів міської ради є працівниками бюджетної сфери. — Авт.) і пресинг там відчутний. Тому палець і тисне кнопку не завжди так, як підказує розум. Так було завжди, і наша фракція не була і не є винятком. Плюс — партійна дисципліна, депутатські прохання про фінансування на округ, приватні інтереси. Є депутати, які працюють на підприємців та впливових у місті людей, яким мати конфлікти з владою теж не з руки. Звідси — і результати голосування. Я думав буде по-іншому: прийдуть нові люди з новим баченням, новими раціональними рішеннями. А, виявляється, що всіх все влаштовує і не сильно хтось «рветься» щось змінювати. Спробували — комфортно! Тоді навіщо? І виконавча влада почувається комфортно, тому і прогресу не видно.
— Може, у Вас і зауважень до міського голови стільки через те, що вас не допускають до кола наближених осіб, як це було за міського голови Ігоря Насалика? Кажуть, що Ви входите до списку тих, хто є найбільш небажаним в оточенні Ігоря Матвійчука…
— Збирання пліток і раніше, і особливо зараз — у пріоритеті нашої влади. У нас із Ігорем Насаликом спілкування було зовсім іншим. Не таємниця, що у нас була своя компанія, яка збиралась декілька разів на тиждень. Зібравшись, ми обговорювали і подавали різні ідеї, у втілення деяких часом і самі не вірили. І мені тоді було байдуже, що хтось чиюсь ідею міг видавати за свою. Головне було, щоб місто рухалося і розвивалося. А зараз, на мою думку, місто «законсервоване». Враження таке, що лише прийшли до влади, а вже добувають свій термін, «підгодовуючи» бюджетників і, за звичкою, продовжуючи розпочаті Насаликом проекти. Практично нічого нового не відбувається. Тому і зауважень у мене стільки до міського голови.
— У чому, на вашу думку, проявляється «консервація»? Хіба стабільність — це погано?
— Скажу як член депутатської земельної комісії. Ще у 2008 році було підготовлено п’ять земельних ділянок на бульварі Незалежності до аукціону. Але на продаж їх досі не виставили. Як колись ще при Сушку і Різнику роздали землі, аби лиш були бажаючі щось на них робити, так з того часу ці землі і перепродують. Про Генплан взагалі мовчу. Хоча не буду лукавити — був період, коли при Насалику було прийняте рішення, за рахунок якого міський бюджет суттєво наповнився: тоді було вирішено земельні ділянки продавати лише з аукціону. Але, як казав один мій знайомий, “коли то ще було”.
Ще одне важливе питання: у міському бюджеті є фонд розвитку і гроші з нього мають йти на створення проектів, які в майбутньому принесуть або прибуток для міста, або економію коштів. Але на це витрачають лише 5% від усього бюджету. Тому про жоден розвиток не йдеться.
На збиранні одних податків місто не розвинемо. Тут мусять бути нові ідеї, проекти, пропозиції для інвесторів, залучення грантів, співпраця з великими підприємствами, з обласною радою і державними структурами. Плюс — повна інвентаризація наших комунальних підприємств, з яких тільки два є прибутковими. Решта — або заробляють собі на зарплату, або — декларують збитки. Для прикладу візьмемо ЖЕО.
Не секрет, що вже незабаром йтиметься про підняття квартплати. З одного боку, розумію, що квартплата не може дорівнювати вартості пляшки горілки, з іншого — важко щось пояснити людям, коли у фонді зарплати ЖЕО 60% — адміністративні й загальновиробничі витрати. Чому досі не відмовились від послуг, де ЖЕО є просто посередником? Чому якусь частину людей не перевести на госпрозрахунок, наприклад, сантехніків?
— Частина колишнього оточення Ігоря Насалика не сприйняла Ігоря Матвійчука як його наступника. І ці люди зараз себе проявляють. А до виборів варто чекати на активізацію процесів, адже у кожної підгрупи — свої амбітні інтереси. Вас також зараховую до тих, кому вибір Ігоря Насалика — не до душі. Плануєте боротися за владу у місті на наступних виборах?
— Частка істини у цьому є. Питання не в тому, чи подобається мені Матвійчук — він просто інший, ніж Насалик. Ігор Насалик — людина компромісна і харизматична. А до наступних виборів ще далеко. Йти кудись чи не йти — зараз питання не стоїть. Але впевнено можу сказати, що підхід до керування містом був би іншим. Насамперед, я би думав про розвиток і комфортне проживання для калушан.
— 14 гектарів Ви для Насалика купували?
— Продаж 14 га дав величезний дохід у бюджет міста. Це були часи, коли банки з легкістю давали кредити, гроші були. Й інвестиції у землю тоді видавались дуже вдалими. Там планувалось збудувати житловий комплекс з великим гіпермаркетом. Проект і досі лежить у мене в столі.
— Як ці гектари опинилися у декларації Насалика?
— Я не настільки багатий, щоб просто подарувати.
— Чим зараз є Українська партія? Виявляється, ця політична сила трималася на харизмі лише однієї людини, і, скидається на те, вже віджила своє.
— Якби вона віджила своє, за неї б не голосували на виборах. Так, на результаті партії позначилась недолуга виборча система. Хоча не варто приховувати, що УП себе вичерпує. Це вже більше як спогад, від якого стає тепло і який навіює ностальгію. Але за УП стоять люди і вони нікуди не ділися. Партії ще будуть, але нічого не буває вічним. Вибори показали, що люди орієнтуються на особистості. Хорошим прикладом є Оксана Шутяк і Михайло Гаврилишин. Вони йшли по одному округу і двоє пройшли, розділивши практично, всі голоси між собою. Гаврилишин йшов від «Батьківщини», Шутяк — від УП, хоч до того двоє були в УП.
Фото з соціальної мережі
— Ігор Матвійчук йшов на вибори самовисуванцем, хоча й отримав підтримку Української партії. Чи підтримує міський голова зв’язок із партією, яка його підтримала на виборах?
— Думаю, рішення Матвійчука йти самовисуванцем було неправильним. Він хотів показати, що ні від кого не залежить, але ми всі працювали на його перемогу. А хіба те, що він пройшов як самовисуванець, дає йому зараз право не рахуватись з тією політичною силою, яка найбільше доклалася до його перемоги?
— Нещодавно у міській раді стався прецедент: фракція УП зареєструвала проект рішення про підтримку Програми фонтанів у місті. У такий спосіб, виходить ,кожна фракція чи навіть будь-хто із калушан може розробляти програми і вимагати їхнього фінансування. А де системний спеціалізований підхід? Це більше скидається на перетягування ковдри.
— Не стояло завданням «перетягнути ковдру» чи пропіарити УП. Завданням було «приробити ноги» даному проекту. А найголовнішою метою було розворушити наших депутатів. Якщо помітили, після того “Самопоміч” теж подала свій проект — по вуличному освітленню. А там, дивись, і ще хтось проснеться. А далі виконавча влада задумається...
Хочу трохи розворушити і депутатів, і міського голову. Мені не хочеться, щоб місто «простоювало». Займаюся будівництвом, інвестую сюди немалі кошти, і не хочу чекати, коли місто стане комфортним для життя. Хочу сприяти цьому процесу. Треба, щоб у нас вирувало життя, втілювалися якісь нові ідеї, проекти, щоб лунало багато різних думок, щоб за рік елементарно провели хоч раз день депутата у міській раді, щоб депутати могли почути один одного. А то вони просто сидять. А мені нудно. Тому і провокую.
— Дякую за розмову!
