Юлія Тимків любила малювати і співати | Фото: із архіву Іванни Яковини 16-річна Юля Тимків із Калуша зникла 10 жовтня цього року. Упродовж двох днів рідні не могли встановити з нею зв’язок. Через два дні тіло дівчини знайшли рибалки у Бурштинському водосховищі.
ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЇ
— Я щоразу по хвилинах відтворюю останні миті спілкування з донькою, — розповідає мати Юлії Тимків — Іванна Яковина.
У понеділок, 10 жовтня, 16-річна Юля Тимків вирушила на навчання до Бурштинського торгівельно-економічного коледжу. Мама провела її на автобус, а потім отримала телефонний дзвінок від доньки про те, що та вдало добралася і поспішає на пари.
Приблизно за дві години Юля відправила матері смс із проханням перетелефонувати. Однак, ні за дві години, ні навіть до вечора матері так і не вдалося сконтактувати з донькою: Юля спочатку «скидала» дзвінки (бо, ймовірно, була на парах. — Авт.), а потім просто не піднімала слухавки.
— А коли близько 21.00 телефон доньки вимкнувся, до мене прийшло розуміння: це — все, — каже Іванна Яковина.
Жінка запевняє: донька ніколи не зникала з поля зору і постійно телефонувала, щоб мама не хвилювалася.
— Я цілу ніч не спала, а зранку поїхала до Бурштина, — розповідає калушанка. — Директор коледжу і сусідка по кімнаті у гуртожитку розповідали, що нібито бачили Юлю того вечора близько 20.00 у крамниці, що неподалік, у компанії старших дівчат. Однак після похорону всі свідки ніби у рот води набрали.
Тіло доньки, каже Іванна Яковина, знайшли через два дні — 12 жовтня. Воно було вкрите синцями: на ліктях, грудній клітці, на обличчі — синці, на голові — гематома, руки — подряпані. Проте, у поліції розглядають версію самогубства.
ВБИВСТВО ЧИ САМОГУБСТВО?
Іванна Яковина розкладає фотографії доньки. Найбільше фото у неї — із випускного альбому доньки. Зі світлин посміхається красива дівчина із розкішним білявим волоссям. Іванна каже: донька чудово малювала і співала. Проте професію вибрала не пов’язану із творчістю — вступила на державну форму навчання до Бурштинського коледжу за спеціалізацією «Готельно-ресторанна справа».
— Вивчу іноземну мову, буду старанно вчитися та досягати своєї мети. Хочу стати красивою, впевненою у собі, успішною, турботливою мамою та жінкою, хорошою господинею, — такий лист знайшла Іванна Яковина вже після смерті доньки.
Його Юля написала у лікарні. Дівчина переймалася невлаштованим особистим життям. Через депресію потрапила до лікарні.
— Донька дуже боялася смерті. Коли мала депресію, сама просила викликати їй «швидку». Вона не могла накласти на себе руки, — розповідає Іванна Яковина.
Жінка каже: за кілька місяців до смерті доньки почали коїтися дивні речі. Почалося з того, що зі стіни впав портрет Юлі.
— А потім я почала просинатися вночі — щоразу приблизно в один і той же час, щоразу — ніби від поштовху. І засинала не інакше, як молячись, — розповідає Іванна Яковина.
10 жовтня, вирушивши до Бурштина, Юля мала при собі мобільний телефон вартістю майже 6 000 гривень та ще кількасот гривень. Саме мобільний, на переконання Іванни Яковини, міг когось спокусити. Адже, коли Юлю знайшли, при ній не було ні сумки, ні телефону. За версією слідства, сумка та мобільний просто потонули.
— Телефон донька у мене попросила, коли успішно склала вступні іспити до Бурштинського коледжу на державну форму навчання. Юлі вже нема, а я продовжую сплачувати кредит за її телефон, — розповідає Іванна Яковина.
Калушанка каже: 10 жовтня увечері йшов сильний дощ. Від коледжу до Бурштинського водосховища, де знайшли тіло Юлі, — неблизько. Тож, жінка не вірить, що її донька вночі у негоду вирушила у таку далеку дорогу.
— Після похорону я впродовж сорока днів просто фізично відчувала присутність доньки. Вона мені часто сниться. У снах мене постійно переконує, що самогубства не скоювала. Пише мені: «Це не я!», — розповідає Іванна Яковина.
Розслідуванням справи займається Галицький відділ Національної поліції ГУ в Івано-Франківській області. За словами заступника начальника слідчого відділу Романа Дзеньківа, було відкрито кримінальну справу за ст. 115 ч.1 Кримінального Кодексу України (умисне вбивство).
— У подібних випадках ми завжди відкриваємо справу за цією статтею, — каже «Вікнам» Роман Дзеньків. — А рішення приймаємо після отримання результатів судово-медичної експертизи.
Результати експертизи працівники поліції отримують упродовж місяця. Але наразі минуло два з половиною, проте результатів — немає. За словами Романа Дзеньківа, судмедексперт надіслала повідомлення про те, що через надмірне навантаження результати експертизи не можуть бути надіслані вчасно.
— Без висновків судмедексперта рішення у справі не може бути прийняте. Проте, за попередніми даними, підстав вважати, що сталося вбивство, немає, — каже Роман Дзеньків. — Синці, про які говорять родичі, — це посмертна специфіка тіла.
Іванна Яковина чекає на доньку щодня. Чекає і 12-річний брат Юлі — Леонід, якого дівчина, фактично, виняньчила. Жінка каже: ще й досі не може повірити, що доньки — немає. А Леонід чекає, що сестра приходитиме до нього «хоча би у думках та допомагатиме робити домашні завдання».
— У нас із донькою був дуже тісний емоційний й енергетичний зв’язок. Навіть часто вгадували поганий настрій чи пригнічений стан одна одної на відстані і — телефонували одночасно. Вона мені постійно сниться: щось у мене хоче, щось мені доводить. Я точно знаю, що моя дитина не могла собі заподіяти смерть. А той, хто це зробив, досі ходить на волі, — впевнена Іванна Яковина.
