Ті, що живляться сонцем

На вулиці Долинська, не доїжджаючи до повороту на залізничний вокзал, — невеликий приватний будинок. Не новий, але примітний, бо на даху — ціла сонячна «панель». Сонячні батареї калушанин Іван Вінтонів становив влітку. Точніше, такий подарунок зробили йому діти, у яких — відповідний бізнес в Івано-Франківську.

На літній кухні у чоловіка — сонячний колектор. Усе літо сім’я Вінтонівих підігріває воду, не вкладаючи жодної копійки.

— Я встановив сонячний колектор, щоб підігріти воду, бо на це використовується багато енергії. Поставив колектор на сонячних елементах китайського виробництва і він забезпечує мене гарячою для всіх побутових потреб упродовж усього літа. Інших джерел для підігріву води не використовую —  тільки сонце. Зимою колектор працює менш ефективно, але все одно дає додаткову енергію, — розповідає Іван Вінтонів.

Чоловік каже: сонячний колектор був би неефективним, якби він не працював у парі із твердопаливним котлом, який чоловік виготовив сам.

— Я сконструював твердопаливний котел, «зав’язав» його на бойлер. Влітку він нагріває воду, її надлишки накопичуються у бойлері і гаряча вода є цілодобово. А твердопаливний котел я використовую, коли нема сонця, — ділиться Іван Вінтонів.

Впровадження альтернативних джерел енергії, як ніколи, на часі. Проте технологія — дорога: щоб встановити сонячні батареї, потрібно витратити 12-15 тис. доларів. Однак, це ті інвестиції, які у подальшому приносять тільки прибуток, впевнений Іван Вінтонів. Чоловік встановив батареї за програмою «зеленого» тарифу та продає вироблену електроенергію у загальну мережу.

—  Сонячні батареї встановлені за програмою «зеленого» тарифу. Вони підключені до загальної мережі відповідно до договору з РЕМом. Договір обумовлює, що ми споживаємо енергію із мережі, коли сонця нема. А коли сонце появляється, ми віддаємо у мережу. Для обліку встановлено спеціальний лічильник, — пояснює калушанин.

За словами Івана Вінтоніва, якщо під’єднувати систему сонячних батарей за «зеленим» тарифом, тоді невигідно її використовувати для електричного обігріву будинку.

— Краще за гроші, які держава оплачує, купити газ чи дрова. Однак, використання альтернативної енергетики у будь-якому разі вигідно, бо це дешеве джерело енергії, яке постійно приносить прибуток. Приміром, якщо купуємо автомобіль, на нього доводиться далі витрачатися, бо треба заправляти пальним, ремонтувати. А в сонячні батареї вкладаємо гроші й потім отримуємо лише прибуток. Вони не забирають з кишені, а віддають туди, — упевнений Іван Вінтонів.

Сім’я Вінтонівих практично відмовилася від газу. У побуті використовують тільки газову плиту для приготування їжі. Сусіди приглядаються до нових технологій, приходять за консультаціями. Хто заможніший — переймає практику. Відтак, підприємці, які провадять бізнес по сусідству, також встановили сонячні батареї.

«ЗЕЛЕНИЙ» ТАРИФ

«Зелений» тариф — це спеціальний тариф, за яким держава закуповує у приватних осіб електроенергію, згенеровану сонячними та вітровими електростанціями. За «зеленим» тарифом оплачується різниця між спожитою та згенерованою електроенергією. Фахівці рекомендують для підвищення доходів розташовувати сонячну електростанцію на території приватного домогосподарства, яке має невелике споживання електроенергії. За законодавством, дозволено встановлювати на дахах, фасадах або спеціальних розташованих на грунті конструкціях приватних домогосподарствах сонячні електростанції потужністю до 30 кВт. Для цього не потрібно ліцензій чи дозволів органів місцевого самоврядування, пожежних, санітарних, архітектурних та інших інстанції. Закон прямо і безумовно дозволяє  у власному домогосподарстві встановити сонячну електростанцію, виробляти електроенергію, споживати її на власні потреби, а надлишок продавати в загальну електромережу за спеціальним «зеленим» тарифом.

— Щоб заробляти на «зеленому тарифі», потрібно встановити установку потужність мінімум 10кВТ. Вартість такої установки вітчизняного або китайського виробництва — від $10 тис. Німецького виробництва коштуватиме приблизно на $3 тис. дорожче. Термін окупності технології — 5-7 років. Такі технології розраховані на фізичних осіб, які мають кошти і хочуть вигідно їх вкласти. Бо підприємці неохоче вкладають у проекти, термін окупності яких понад три роки. Проте, щоб заробляти на «зеленому» тарифі, людина має мінімізувати витрати електроенергії, — розповідає калушанин Тарас Кушлик.

Чоловік працює у сфері альтернативної енергетики відносно недовго, адже не минуло року, як повернувся з АТО. Каже, ця діяльність співпадає із його патріотичними поглядами, адже будь-яке джерело енергії російського походження робить нашу державу енергетично залежною.

— Якщо людина не планує заробляти, а хоче мінімізувати витрати на енергоспоживання, то може встановити сонячні батареї невеликої потужності. Скажімо, установка потужністю 3 кВт здатна забезпечити будинок площею 100 квадратних метрів електроенергією власного виробництва. Коштуватиме вона у межах $3-4 тис. залежно від виробника. Якщо сонячні батареї виробляють електроенергію, то сонячний колектор встановлюють для підігріву води. З його допомогою можна зекономити близько 70% коштів, які витрачаються на рік для підігріву води, — розповідає Тарас Кушлик.

А взагалі, зазначає калушанин, чим більшої потужності сонячні батареї, тим швидше вони окуповуються.

70 АЛЬТЕРНАТИВНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ

у Калуші, за даними філії Калуський РЕМ, нараховується півтори десятка домогосподарств, які обладнані сонячними батареями. Особливої популярності альтернативні технології набули впродовж двох минулих років.

Щодо Прикарпаття, то кількість альтернативних електростанцій та приватників, які встановлюють сонячні станції на своїх будинках і продають електрику за вигідним “зеленим” тарифом, також зростає. Енергетики повідомляють про 70 таких альтернативних електростанцій.

При цьому 11 електростанцій сумарною потужністю 18,5 МВт перебувають у власності підприємств, а 59 станцій потужністю близько 0,9 МВт — у власності фізичних осіб.

За популярністю на Прикарпатті лідирують сонячні електростанції, їх нині в області шість. Найбільші знаходяться у Снятинському, Богородчанському, Тисменицькому районах та мають сумарну потужність 10,9 МВт. Гідроелектростанцій на Івано-Франківщини чотири — у Снятинському, Тлумацькому, Верховинському районах — загальною потужністю 2,9 МВт. Є одна біогазова установка на заводі “Даноша” на Калущині, потужністю 1,1 МВт.

Також минулого року поблизу села Шевченкове Долинського району розпочали будівництво першої в області вітрової електростанції, тут встановлять шість вітряків. Будують також нові сонячні станції в Тисменицькому та Снятинському районах.

— Найчастіше прикарпатці встановлюють сонячні панелі на власних будинках та використовують “зелену” енергію для власних потреб, — зазначає заступник директора з технічного забезпечення продажу електроенергії ПАТ “Прикарпаттяобленерго” Віктор Гораль. — Якщо споживач не використовує виробленої альтернативним шляхом електроенергії, ми її купуємо за так званим «зеленим» тарифом. Станом на початок року ми уклали з виробниками альтернативної електроенергії 59 договорів.

Енергетики зазначають, що для того, щоб підключити свою альтернативну енергоустановку до електромережі, споживачам потрібно звернутися в обленерго, замовити відповідну послугу та оплатити її. Далі у визначений законом термін буде проведено роботи з приєднання та облаштовано точку обліку. «Зелені» тарифи встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг.

Тарифи на електроенергію, згенеровану сонячними електроустановками потужністю до 30 кВт, які вмонтовано на дахах або фасадах приватних домогосподарств, залежать від періоду введення в експлуатацію установки:

з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року – 987,44 коп/кВт•год (без ПДВ);

з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року – 888,10 коп/кВт•год (без ПДВ);

з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 551,54 коп/кВт•год (без ПДВ);

з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 523,37 коп/кВт•год (без ПДВ);

з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року – 498,17 коп/кВт•год (без ПДВ);

з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 447,76 коп/кВт•год (без ПДВ);

з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року – 398,83 коп/кВт•год (без ПДВ).