Як відомо, у місті і районі ніяк не можуть зійтися на сумі фінансування спільної медицини. Калуська РДА пропонувала передати ЦРЛ 7,2 млн гривень. Місто наполягало, що ця сума — замала, і просило виділити 9,3 млн гривень, як було торік. Після дискусії, яка триває вже кілька місяців, питання знову повернулося на стадію обговорення.
Із якими пропозиціями та аргументами до районної влади звертатиметься місто вже цього тижня та скільки грошей брати мешканцям району, збираючись до ЦРЛ, «Вікна» розпитували у заступника міського голови Калуша Наталії Табачук.
— Наталіє Титівно, після того, як у районній раді на початку лютого було проведено рейтингове опитування щодо суми медичної субвенції, здавалося, що питання можна буде “закрити”, а місто отримає 9,3 млн гривень. Втім, минулого тижня районні депутати думку змінили і гроші знову не виділили. Чи було готове місто до такого повороту подій?
— Епопея ця справді триває дуже давно. За законодавством, укладання таких договорів мало би відбуватися не пізніше, як 1 серпня. Це пов’язано з тим, що на рівні держави формуються бюджети, і ми мали би укласти відповідний договір і повідомити про це Міністерство фінансів. Знаючи це, я особисто з липня минулого року щомісяця надсилала відповідні листи до районної ради та райдержадміністрації з пропозиціями провести перемовини і визначитися з відповідною сумою субвенції для фінансування нашого спільного закладу — Калуської ЦРЛ. До грудня жодної відповіді ми так і не отримали.
Далі ми зіткнулися з тим, що районна рада в своєму проекті бюджету не передбачила жодної копійки на відповідний трансферт. Тож, ми знову пропонували зустріч на рівні керівників міста і району і тих людей, які відповідають за цю ділянку роботи. І тільки наприкінці минулого року була створена робоча група. Провели дві зустрічі, але результату не досягли.
Не домовилися ми тому, що з району звучала одна цифра — 7,2 млн гривень. Аргументували, що більше немає коштів. Ми ж, у свою чергу, намагалися пояснити, що треба брати до уваги фактичні витрати, враховувати, що на 60% виросла заробітна плата тощо. Наведу конкретні цифри: минулорічні наші витрати на мешканців району були в межах 16 млн гривень, тоді як субвенція з району складала 9,3 млн гривень.
— Хто мав розробити проект Угоди між міською та районною радою щодо фінансування спільної медицини? Такий документ узагалі існує?
— Після того, як у районній раді було проведено рейтингове опитування й абсолютна більшість депутатів підтримала пропозицію щодо виділення 9,3 млн гривень медичної субвенції, до нас надійшов лист за підписом голови районної ради Михайла Срібняка. У ньому власне запропоновано нам підготувати та підписати відповідну Угоду.
«Після отримання від Вас тексту Угоди зазначеної вище, на третє пленарне засідання сьомої сесії Калуської районної ради буде винесене питання про внесення відповідних змін до районного бюджету на 2017 рік та затвердження її тексту», — йшлося у документі.
Ми у той же день надіслали проект Угоди, в якій зазначили пропозиції міського голови. Зокрема, у документі було передбачено надання медичної допомоги мешканцям району без жодних додаткових внесків і забезпечення їх всіма витратними матеріалами для оперативного втручання, які є наявні у лікарні. А це, до речі, — приблизно тисяча гривень на одного мешканця.
Отож, ми подали Угоду і чекали сесії. Яким чином районна рада змінила свою точку зору і чим вона аргументувала своє рішення, для мене залишається великою загадкою. Очевидно, що, дбаючи про те, щоб забезпечити всіх працівників медичної сфери району зарплатою, про людей, які будуть звертатися до лікарні, вирішили не думати.
— Щодо забезпеченості зарплатою: під час сесійного засідання звучали одразу кілька різних версій того, на скільки вистачить коштів на оплату праці медиків як району, так і міста. Зрозуміло, що грошей не вистачає й одним, й іншим. Але Калуський район є дотаційним і, в принципі, може сподіватися на додаткову субвенцію з Державного бюджету. Місто ж, очевидно, ні?
— Хочу зауважити, що незабезпеченість зарплатою медиків є по всій області. Маю довідку з департаменту фінансів ОДА, з якої чітко видно, що незабезпеченість по Калуському району становить 0,1 місячного фонду, тоді як по інших районах складає у межах 2-4-х місячних фондів. Калуський район забезпечив себе зарплатнею саме за рахунок того, що не виділив субвенцію Калуській ЦРЛ. Але навіть, якби вони показали незабезпеченість, то могли би сподіватися на додаткову дотацію. Місто — ні. Торік, для прикладу, район отримав два мільйони, коли йшов перерозподіл медичної субвенції. Місто отримало 160 тисяч, і то — на переселенців. Район, справді, у кращому становищі, бо йому додадуть апріорі, а місту — ні.
Ми, до речі, зверталися і до Міністерства охорони здоров’я, і в ОДА, щоб з’ясувати, який відсоток субвенції мав би передаватися на первинний і вторинний рівень. Але проблема в тому, що цей відсоток досі не визначено. Щоправда, МОЗ рекомендує — за аналогією з ОТГ, тобто 40% на первинний рівень а 60% — на вторинний.
Якщо порівнювати з попередніми роками, то нижче 30% на спільний заклад район ніколи не передавав. Минулого року було близько 32% і ще два мільйони гривень місто залишило, щоб “перекрити” борги за теплопостачання лікарні на вулиці Каракая. Якщо рахувати те, що нам пропонують цього року, тобто 7,2 млн гривень із районного бюджету та 2,8 млн гривень із Верхнянської ОТГ, то виходить в цілому 24,5%, а з району — 19%. Навіть, якщо вони нам 9,3 млн. гривень передали б, то загальний відсоток становитиме лише 27. Місто йде на поступки, хоча серед пацієнтів лікарні приблизно 42% — це мешканці району і Верхнянської ОТГ.
У нас також є незабезпеченість зарплатнею. Якщо нам передадуть 9,3 млн, то матимемо незабезпеченість на рівні одного місячного фонду, що становить 5,5 млн гривень. Ці кошти потрібно буде додатково нам зекономити. Прості математичні дії показують, що рівнозначна одномісячна (2,3-2,4 млн грн.) незабезпеченість в такому випадку буде й по району. Тобто, всі опиняються в рівних умовах.
— Чи збільшила, порівняно з минулим роком, суму субвенції Верхнянська ОТГ? Чи були окремі перемовини з представниками громади і як загалом йде співпраця з ОТГ?
— Верхнянська ОТГ торік виділила 2 млн. гривень, а цьогоріч збільшила суму і прийняла рішення про передачу 2,868 млн. гривень. Натомість, район ми просимо не збільшувати, а бодай зберегти те, що було торік.
— З огляду на все це, у Калуській ЦРЛ і далі буде поділ міських і сільських жителів. Місто лікуватиметься безкоштовно, а всі інші — платитимуть благодійні внески і самостійно купуватимуть ліки. Така практика буде поширена на всіх мешканців району, у тому числі — і на жителів ОТГ? Скільки коштів у середньому витрачатиме не-міський пацієнт при поступленні у лікарню?
— На жаль, через бездіяльність Калуської районної ради значно здорожчає здоров’я для мешканців району. Два мільйони гривень, через які йде дискусія, це дві тисячі важких операцій, які ми могли б провести і за які не платили б пацієнти.
Якщо нам виділять 7,2 млн гривень субвенції, то вихід справді буде лише один: жителі району вимушені будуть частково компенсувати вартість свого перебування в лікарні, відшкодовувати витратні матеріали на оперативні втручання. Не виключено, що частину хворих ми будемо спрямовувати у районну лікарню.
Для ЦРЛ увесь цей процес також не буде «безболісним». Обсяг виділених коштів субвенції може привести до суттєвого скорочення ліжок і відповідно – медперсоналу. Якщо ми до цього дійдемо — то це фактично буде знищенням ідеально розбудованої лікарні, яка за своїми функціями розрахована на обслуговування міста і району.
— В Україні розпочалася медична реформа, в контексті якої говорять зокрема про перепрофілювання деяких лікарень. Калуш у перспективі має стати центром госпітального округу, до якого мали би ввійти Долинський і Рожнятівський райони, а також місто Болехів. Як рухається реформа? Чи створена вже госпітальна рада і чи відомо, як фінансуватиметься галузь після створення госпітального округу?
— Наразі ще жодної конкретики з цього приводу немає. Єдине, в чому ми впевнені, це те, що на базі Калуської ЦРЛ буде центр госпітального округу, бо такої лікарні ( і це всі визнають) на рівні області більше немає. Госпітальні ради ще не утворені, бо наразі лише визначено межі госпітальних округів, які подали на доопрацювання.
Щодо фінансування, то передбачається, що воно буде прямим на лікарню. Але у мене є великий страх, що субвенцію кілька районів, які входитимуть до округу, знову ділитимуть на договірних засадах. І якщо це буде так, то матимемо щось на кшталт того, що є тепер з районом. Домовитися буде ще важче.
— Що буде чи мало би бути з районною лікарнею, що на вулиці Каракая? Її нерідко називають «зайвою», дублюючою… Проте, вона надає послуги мешканцям і міста, і району. Чи може внаслідок реформи вона бути закритою чи перепрофільованою?
— При госпітальному окрузі лікарню не заберуть і ніхто її нікуди не перенесе. Зараз районна лікарня справді є зайвим закладом на території Калуша. Що з нею робити, треба думати вже. Коломия, скажімо, схожу лікарню переводить у паліативну. На базі нашої райлікарні міг би також бути хоспіс, на який фінансування йшло б уже через Міністерство соцполітики, а, отже, частково було б знято навантаження на медичну субвенцію.
— У Калуші були плани «переселити» у районну лікарню дитячу поліклініку. Торік на це у бюджеті навіть фінансування закладали. Чому цього не відбулося?
— По дитячій поліклініці район фактично втратив інвестора. Міська рада торік майже мільйон гривень виділити була готова, аби перенести дитячу поліклініку і зняти проблему, яка там зараз є. У лікарні на вулиці Каракая є приміщення, які пустують. І якби ми переселили туди дитячу поліклініку, то не лише зробили б там ремонт, а і забрали на себе 15-20% витрат на енергоносії. Фактично відшкодування по цій статті йшло б на рівні 300-400 тисяч на рік. Крім того, були б створені всі належні умови для дітей, які зараз змушені тиснутися у вузьких коридорах та кабінетах.
— На часі також — реформа первинної ланки медицини. Коли калушани зможуть підписати перші контракти з сімейними лікарями?
— Ну, мабуть, ще не дуже скоро. Щодо цього, то питань зараз значно більше, аніж відповідей. Відомо тільки, що до липня місяця кожен повинен обрати собі сімейного лікаря. Але ця система не запрацює без введення електронної бази даних чи реєстру. Лише вони зможуть стати запорукою того, що окрема людина, скажімо, не підпише кілька контрактів із різними лікарями. Має бути єдина система електронна. Можливо, місцева. Наразі цього немає. Але, за попередніми підрахунками, для розроблення такої бази, написання відповідних програм, зрештою — комп’ютеризації закладів охорони здоров’я, потрібно близько двох мільйонів гривень. Де за півроку взяти такі кошти, думаю, наразі не знає ніхто.
— Дякую за розмову.
