Такаші Хірано запропонував міській владі висадити у Калуші алею сакур Такаші Хірано народився у маленькому місті Йонаго, яке розташоване на заході Японії. Тут нечасто можна було побачити іноземців.
— Мій батько був вчителем географії у школі і в його робочій шафі було повно книжок про різні країни. Я обожнював їх читати. І читання збагачувало моє бачення про інший світ. Одного разу я знайшов книжку про країни колишнього Радянського Союзу. Серед них прочитав і про Україну. Я серйозно зацікавився країною, про яку до того моменту нічого не чув. Яскраво пам’ятаю, що там було написано про українські кухню, традиції, історію, мову… І про борщ. Мої тодішнє відчуття можна було порівнювати із тим, що я наче знайшов коштовний камінь, якого інші люди просто не бачили. Я намагався розказати всім про Україну, але ніхто не цікавився моїм захопленням. Ну, і ясна річ, тоді ще, 15 років тому, по телебаченню не говорили стільки про Україну, як зараз.
Такаші Хірано почав шукати будь-яку інформацію про Україну. Знайшов у Японії університет, де була можливість вивчати українську мову як факультативну і вступив до нього. Хоча, відзначає чоловік, досі в Японії немає жодного університету, де можна вивчати українську як основну.
— У мене була цікавість до всієї Європи, але якогось холоднішого в ній місця. Так само приваблювали мене Німеччина і Росія. Пригадую тільки, що Росію я перестав любити через початок війни у Чечні. Тоді в Японії з’явилось багато негативних новин про дії російської армії. А коли я спілкувався в Інтернеті з росіянами, то вони говорили про ворожість чеченців і це було схоже на вплив пропаганди. Через вік я не міг ще робити своїх власних об’єктивних висновків. Водночас, для мене було дуже цікавим те, як Україна відновила свою культуру і мову після здобуття незалежності, — розповів «24 каналу» Такаші Хірано.
У 2002 році, подорожуючи, він приїхав до України. Відвідав Київ, Львів, Івано-Франківськ та Дніпропетовськ. Хоча, зізнається, з тієї подорожі мало що запам’ятав.
— Здобувши вищу освіту, я не знайшов вдома жодної роботи, пов’язаної з Україною. Тодішні міжнародні відносини Японії й України були набагато слабшими, ніж зараз. Тому вирішив працювати у зовсім іншій сфері і якось випадково знайшов оголошення про вакансію на посаду викладача японської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Уже у Львові закінчив магістратуру.
Ще вдома Такаші Хірано почав працювати фотографом. Про його фотографії почали схвально відгукуватися не лише друзі, але й професійні фотографи. В Україні він продовжив займатися фотографією і навіть влаштував у Львові виставку.
— На виставці були мої роботи з Японії — фотосесія однієї дівчини, — розповідав Такаші Хірано. — Це була серія про приватне життя звичайних людей, також з роботами в жанрі ню. Ми подорожували разом різними країнами і так виникали нові фотороботи. Тобто це було повсякденне життя, подорожі і приватне життя. За п’ять років в Україні я теж багато нафотографував, але ці роботи, переважно, не були об’єднані темою. Зараз я потрохи переглядаю їх, кращі відкладаю в папки і, можливо, уже в Японії вдасться видати їх окремим альбомом.
Виставка викликала неоднозначне сприйняття. Так, одного вечора Такаші Хірано зателефонували і сказали, що з наступного дня йому заборонено приходити до університету. Проти такого рішення запротестувати студенти, які зібралися на акцію під деканатом. Наступного дня студенти прийшли вже з батьками, а в університеті відзначили, що такого ще не було в історії факультету і чоловіку дозволили працювати далі.
— Люди в Японії більш відкриті до сприйняття різних проявів мистецтва. Навіть до порнографії японці ставляться досить нейтрально. Я фотографував ню ще в студентські роки, показував роботи своїм викладачам і вони абсолютно нормально до цього ставились. Цілком можливо, що тут ще має значення питання релігії. Через релігійну культуру в Україні люди більш строгі у своїх висновках, — розмірковує Такаші Хірано.
Україна стала для японця рідною впродовж багатьох років. Він не приховує: його бабуся і досі мріє, щоб онук повернувся додому. А от батьки вже звикли, і, можливо, цьогоріч навіть відвідають країну, яку «обожнює» їхній син. На питання, за що обожнює, адже, в Україні — високий рівень корупції і низький рівень життя, Такаші Хірано відповідає: за милозвучну мову і чудові традиції.
— Наше посольство активно розказує в Японії, що борщ — це не російська, а українська національна страва, — сміється політичний аташе.
Він зазначає, що в Україні йому найбільше смакують українські супи. У супермаркетах, каже Такаші Хірано, завжди шукає калуське пиво, якому надає перевагу. А цього тижня аташе зміг особисто відвідати калуську пивоварню.
ЯПОНІЯ Й УКРАЇНА
Коли в Україні почалася Революція Гідності, Такаші Хірано перейшов на роботу до посольства Японії в Україні.
— Відтоді, впродовж трьох років, ситуація залишається дуже напруженою. Ми, дипломати, докладаємо максимальних зусиль для вирішення проблем в Україні, — розповів політичний аташе під час зустрічі у Калуші.
Сама зустріч відбулася у рамках відзначення року Японії в Україні, який оголосив Президент України Петро Порошенко, підписавши відповідний указ.
— За останні три роки відносини між Японією й Україною досягли найвищого рівня розвитку. Японія не визнає Крим російською територією та наклала санкції на Росію через її дії у Криму та на Донбасі. Японія підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. Японсько-українські відносини розвиваються динамічно, як це не парадоксально, через ситуацією із російською агресією. Японія також розуміє складність ситуації України, бо має територіальні претензії до Росії.
Так, Японія і Росія мають напружені стосунки через наявність територіальної проблеми довкола південних Курильських островів. Питання про приналежність Курил є перешкодою на шляху підписання між Японією і Росією мирного договору. Токіо вважає себе вправі претендувати на ці території, посилаючись на російсько-японський Трактат про торгівлю і кордони 1855 року. Росія, у свою чергу, називаючи себе правонаступницею Радянського Союзу, вказує на те, що перераховані острови увійшли до складу СРСР за підсумками Другої світової війни.
Упродовж трьох років Японія надала Україні фінансову допомогу у розмірі $1,86 млрд. Зокрема, каже Такаші Хірано, було профінансовано проекти з модернізації Бортницької станції аерації, розмінування на Сході України, допомога внутрішньо переміщеним особам, придбання медичного обладнання. На японські гроші було придбано й апарат УЗД для лікарні в Рогатині.
Цього року подавати заявку до посольства Японії в Україні на придбання медичного обладнання планує і Калуш. За словами начальника управління економічного розвитку Калуської міської ради Юрія Соколовського, Калуш проситиме кошти на придбання обладнання для дитячої поліклініки.
Загалом на зустрічі із Такаші Хірано звучало чимало пропозицій. Зокрема, що стосується співпраці між містами-побратимами, інвестування коштів у розвиток виробництв, використання туристичного потенціалу Калуша. Політичного аташе запросили на відзначення «дня народження» Калуша, яке святкуватимуть у травні, а також — на спортивний турнір з дзюдо, який відбудеться вже цього тижня.
— Ми б дуже хотіли, щоб рік Японії в Україні відзначали не тільки у Києві, але й в інших містах України, — акцентував Такаші Хірано.
Відтак, він запропонував міській владі висадити у Калуші алею сакур.
