Майже рік, як австрійський архів оприлюднив списки усіх бойових втрат Австро-угорської імперії часів Першої світової вій Нещодавно, у пошуках цінної старовини, «чорні археологи» нишпорили лісами на Калущині й випадково металошукачем «зачепили» бляху від ременя. Коли зупинилися, щоб вивчити знахідку — побачили людські останки. Про це «Вікнам» розповів головний спеціаліст управління економіки Калуської міської ради Віктор Павлів:
"Знахідка злякала шукачів. Чоловіки накрили знайдені кістки клейонкою та повідомили анонімно до міської ради".
Він звернувся до обласного КП «Пам’ять» і фахівці цього підприємства провели ексгумацію тіла. На сьогодні, за словами директор КП «Пам’ять» Василя Тимківа, можна з упевненістю стверджувати, що загиблий — вояк австрійської армії часів Першої світової війни. При ньому не було знайдено особистого жетона, тому ідентифікувати останки, на жаль, неможливо.
Майже рік, як австрійський архів оприлюднив списки усіх бойових втрат Австро-угорської імперії часів Першої світової війни. Можна було би з’ясувати особу загиблого, але, на жаль, немає особистого жетона, — каже Василь Тимків.
Австрійський вояк загинув у бою, адже тіло було навіть не поховане, а залишене на землі. За століття останки покрилися невеликим шаром грунту. Біля останків виявили гребінець, дзеркало та військову відзнаку.
Схожу знахідку виявили і на Рожнятівщині. Проте, там біля останків знайдено особистий жетон, тому є надія, що прах — ідентифікують. Останки обох військових перепоховають на старому калуському цвинтарі, де розташовані поховання часів Першої світової війни. Розповідає Василь Тимків:
"Поховання Першої світової війни, зазвичай, є впорядкованими, бо як австрійські війська, так і війська Російської імперії хоронили своїх загиблих. Плюс до того польська влада після закінчення Першої світової війни доклала багато зусиль для впорядкування поховань: у 20-30-ті роки XX століття проводилися навіть ексгумації. До речі, в Івано-Франківську було сім поховань періоду Першої світової війни. Їх об’єднали у два поховання і таким чином впорядкували".
Знахідка поблизу Студінки — не перша у Калуші. Так, торік, на приватному обійсті у житловому мікрорайоні Підгірки провели ексгумацію останків тіла німецького військовослужбовця, який загинув у роки Другої світової війни. Понад 70 років за могилою доглядала сім’я калушанки Ірини Магас, мати якої стала свідком смерті вояка.
Ексгумацію провели фахівці КП «Пам’ять», які співпрацюють із «Німецькою народною спілкою по догляду за військовими цвинтарями».
Рештки німецького військового перепоховали на збірному військовому кладовищі на Львівщині. Туди переносять останки всіх німецьких вояк, яких було виявлено на Західній Україні. Адже німецькій стороні легше доглядати за похованнями в одному місці.
РОЗКОПКИ У КАЛУШІ…
У Калуші і його околицях у 1944 році відбувалися активні фронтові зіткнення, тому схожих поховань є чимало. КП «Пам’ять» планує продовжити розкопки у Підгірках, зазначає Василь Тимків:
"Маємо інформацію, що на території колишньої місцевої церкви у Підгірках є ще поховання шести німецьких військовослужбовців. Знаємо і про такі ж поховання у Мислові. На Городенківщині ми знайшли перепоховання двох червоноармійців. У Яремчі є… Загалом, є велика потреба у проведенні таких пошукових робіт на Прикарпатті".
КП «Пам’ять» проводить також розкопки біля Центру науково-технічної творчості у Калуші. Відомо, що у підвалах Центру науково-технічної творчості колись була розташована в’язниця, у якій проводили катування. У приміщенні нинішньої музичної школи містилися силові органи — НКВС та КДБ, працівники яких допитували ув’язнених. За свідченнями очевидців, на територію, де нині функціонує Центр науково-технічної творчості, привозили поранених та мертвих повстанців. Мертвих «складали» у кутку подвір’я, а також — на території між Центром та музичною школою. Нині фахівці «Пам’яті» разом із калуськими музейниками досліджують криницю поблизу Центру. Адже саме вона могла слугувати місцем для захоронення закатованих українців.
Також фахівці КП «Пам’ять» виявили у лісі поблизу Грабівки криївку із загиблими повстанцями:
"У криївці були останки трьох людей. Також виявили гільзи від куль не німецької і не радянської зброї. Можливо, це була зброя чеського виробництва. І це може свідчити про те, що поставці використовували різноманітну зброю, яку їм вдавалося здобути у бою. Імовірно, люди у криївці загинули не пізніше 1945-1946 років, бо з 1947-го року, якщо органи НКВС розстрілювали повстанців у криївках, то тіла забирали — чи до районного центру, чи у село".
…І В ТИСМЕНИЦІ
Фахівці КП «Пам’ять», на звернення місцевої влади та німецької спілки по догляду за військовими похованнями, розшукали ціле німецька кладовище у Тисмениці. Щоб локалізувати поховання, працівники КП «Пам’ять» поспілкувалися зі свідками подій. Зокрема, велику допомогу надали мешканці Тисмениці Роман Пішак, Неоніла Пірановська, Богдан Тарнавський та Богдан Коцький.
У 1944 році у самому центрі Тисмениці був розташований військовий німецький госпіталь. Поблизу нього здійснювалися поховання як німецьких вояків, які померли під час лікування, так і тих, кого довозили з фронту, — розповідає Василь Тимків. — Основний період поховань — весна-початок літа 1944 року. Але поховання були знищені внаслідок прокладання мереж: там шість разів прокладали підземні кабелі, двічі — газопровід, будувала каналізаційну мережу і водопровід.
За документальними свідченнями, на кладовищі було поховано 70 осіб, проте очевидці говорять про понад сотню поховань.
Коли ми копали пробні шурфи, то, фактично, до двометрової глибини натикалися на мішанину людських останків без анатомічної цілісності. Радянська влада явно не толерувала поховання німецьких вояків. Цей великий військовий цвинтар був знищений і розрізнені скелетовані останки — єдине, що від залишилося. У нас є надія знайти фрагмент уцілілого поховання. Але, щоб продовжити ці розкопки, треба робити цілий комплекс археологічних робіт. Бо нас цікавить ще ділянка самого костелу: у 1950-их роках він був розібраний радянською владою на матеріали. Але є свідчення, що з 1939 до 1941 років костел використовували структури НКВС. У момент відступу у червні 1941 року енкаведисти залишили у підвальних приміщеннях закатованих людей. Свідки вказують, що, коли розбирали костел, то у підвалах бачили людські черепи із дірками, які їм нагадували кульові поранення. Подальші роботи є комплексними й складними; розкривається факт комуністичного терору.
Так, розкопуючи німецький цвинтар, фахівці КП «Пам’ять» натрапили на більш давні поховання:
"У нижніх шарах грунту, під мережами, на глибині понад два метри, ми зафіксували поховання періоду середньовіччя. Але тут ділянку ми ще не досліджували".
