Про враження від роботи, співпрацю з мешканцями міста та причини раптового звільнення Михайло Тріщ відверто розповів "Вікнам".
— Із якими сподіваннями йшов в інспекцію?
— Влітку минулого року я закінчив «Одеську юридичну академія». Тож, зразу вирішив піти працювати. Це був мій перший трудовий досвід. Бажання працювати було достатньо вмотивоване: хотілося щось змінити на краще в рідному місті.
— Чи виправдала себе ця структура у Калуші?
— На мою думку, така інспекція потрібна місту, адже роботи є достатньо для того, щоб ми разом з громадою міста зробили його більш комфортним та безпечним для проживання.
— Які побачив "плюси" і "мінуси" в роботі?
— За час роботи я здобув цікавий досвід роботи з людьми. Не завжди він приносив позитивні враження, адже траплялися люди з різними моральними цінностями, амбіціями і навіть упередженим негативним ставленням до працівників інспекції. Та і біда деяких жителів в тому, що, нарікаючи на владу та благоустрій міста, вони самі є порушниками, при цьому — часто готові шукати покровителів серед посадовців та порушувати далі. Були і негативні коментарі на нашій сторінці у соцмережі Facebook. Та ми на це не зважали, радили критичніше ставитись до себе і помічати набуте разом. Траплялися і часто випадки, коли мешканці міста зверталися до нас з проблемами, вирішення яких — у компетенції поліції.
Тішить нас і те, що відгукнулося багато підприємців, депутатів та простих громадян, які запропонували нам свою підтримку та допомогу у вирішенні питань благоустрою. Нам приємно, що люди переживають за порядок в місті — це дає стимул та наснагу працювати далі.
Незважаючи ні на що, я намагався робити потрібну справу для благоустрою міста. Та ми не можемо так різко все змінити, ми можемо показати приклад і робити це правильно. Давайте почнем кожен з себе і результат буде.
— Чи достатньо для Калуша двох інспекторів із благоустрою?
— На мою думку, цілком достатньо. Нещодавно нам придбали два велосипеди, що дає змогу ефективніше працювати та швидше реагувати на звернення громадян.
— А чи достатньо в інспекторів повноважень?
— Повноважень більш ніж достатньо, але багато є обмежень, через які інспектори фізично не можуть виконати деякі завдання. До прикладу, боротьба з неправильним паркуванням машин.
— Чому тоді звільняєшся?
— У першу чергу, це — фінансовий мотив, тобто мала заробітна плата, яка не дає можливості забезпечити базові потреби. Коли я йшов на роботу, мені обіцяли, що зарплата підніметься з трьох до чотирьох з половиною тисяч гривень. При умові — що будемо добре працювати і будуть результати. З самого початку ми завзято взялися до роботи: і сторінку інспекції у соцмережі створили з власної ініціативи, робили все відкрито і прозоро. На мою думку, працювали добре і результати були, адже за місяць вже всі знали, що є така інспекція, навіть обласні ЗМІ часто писали про нас новини. Проте, заробітну плату так і не підвищили. Ще однією причиною мого звільнення стало бажання рухатися вперед і розвиватися, удосконалити на практиці знання з юриспруденції.
У мене залишаються гарні спогади про колектив, в якому панувала завжди злагоджена робота, взаєморозуміння та підтримка. А особливо хочеться відзначити підтримку командира Громадського формування Калуська "Міська варта" Михайла Бабійчука, який умів підняти наш бойовий дух у будь-якій ситуації.
— Які цікаві випадки, що стосуються роботи, пам'ятаєш?
— Одного разу, коли йшов додому на обід, в сусідньому дворі неподалік мого будинку помітив вантажний автомобіль, із якого продавали картоплю. Підійшовши до авто, я пояснив продавцю, що не можна займатися торгівлею у невстановленому для цього місці. Чоловік уважно вислухав, закрив авто і сказав, що їде торгувати на базар. Автомобіль дійсно поїхав в сторону "п'ятачка". Я пішов додому. А хвилин через 15 чую дзвінок в двері, відкриваю, а там стоїть той самий чоловік, який продавав картоплю у сусідньому дворі, і запитання: "Вам картопля не потрібна?" Думаю, можете собі уявити, яким було його здивування, коли він побачив мене у формі...
Ще був один кумедний випадок, який стався під час складання припису на начальника відділу одного з банків міста. Жінка припаркувалася на тротуарі і не бажала усунути порушення. У приміщенні банку вона бігала по залу і забороняла своїм працівникам казати нам її дані та адресу їхньої установи. Ми вперше бачили таку дивну поведінку керівника такого закладу.
— Дякую за розмову! Успіху тобі у подальшій роботі та нових кар'єрних висот!
Розмовляв Юрій Тимощук