Калушани дали концерт на кораблику, що плив Віслою | Фото: Стефанія Вістовська Місто приймало і забезпечило житлом та повноцінним смачним харчуванням 550 учасників та супроводжуючих їх осіб. Чіткий план проведення концертів розподілили учасників фестивалю по визначних частинах та околицях міста. Тут ще до того, як Пулави дістали (лише в 1916 році. — Авт.) статус міста, були чудові архітектурні споруди та парки резиденції князів Чарторийських, дбайливо збережені до сьогодні. Сюди приїжджають на відпочинок жителі Варшави та європейські туристи. Отже, вдячної публіки не бракувало.
Вже в день приїзду наші колективи: оркестр «Золоті сурми» (керівник — диригент Іван Шалата) та ансамбль мажореток «Сузір´я» ( керівник — Ольга Квецко) вперше виступили з концертом на відкритій площадці в пулавському парку. Зібралася чимала кількість глядачів, що з захопленням сприймали виступ калушан, який був заключним в той день на цьому місці (перед ними вже п’ять інших оркестрів відіграли свої програми. — Авт.).
Наступного дня погода піднесла всім не дуже приємний сюрприз – похолоднішало майже на 20 градусів. А костюми для виступу у наших дітей – літній варіант. Однак, забіжу вперед, ніхто не застудився. Музика, позитивні емоції глядачів і самих учасників перемогли холод. Того дня о 10:30 калушани розпочали концерт на прогулянковому судні, яке відправилося в рейс з Казімєжа Дольного. Вісла в тому місці нагадувала нам Дністер в його нижній течії – спокійна, величава. Порослі деревами береги, на схилах замки з оглядовими площадками.
Кораблик заповнили туристи – група з Швейцарії. Було хмарно, вітряно. Але всі гості, серед них було немало літніх людей, коли оркестр розпочав грати, залишили затишний зал у трюмі і вийшли на палубу. Учасники концерту розмістилися на кормі. На жаль, для виступу мажореток було замало місця. Швейцарці були в захопленні. Знаючи німецьку мову, я могла зрозуміти, про що вони між собою перемовлялись, а також поспілкуватися з ними. Вони розпитували про Україну, склад оркестру, дивувалися, як чудово грають діти, на їхню думку, на таких «незграбних» інструментах. До речі, коли ми були на фестивалі-конкурсі в Німеччині, не змогли не звернути увагу, що європейські оркестри були «оснащені» комплектами дорогих інструментів. Я пояснила, що у нас закупити такі інструменти для оркестру немає змоги, але з усієї України тільки в Калуші, завдяки голові міста і його команді, діти здобувають музичну освіту безкоштовно, а грають вони кожен на своєму власному інструменті.
Чим довше звучала музика і глядачі вражалися, особливо мелодіями українських народних пісень, вже ніхто не помічав, на яких інструментах грають оркестранти і як «легко» в такий холодний день вони одягнені. Всі бачили тільки елегантного диригента та не менш елегантних музикантів, і, що від їхньої гри навіть хмари піднялися вище, здавалось — от-от вигляне сонце. Прогулянка закінчилась під вдячні оплески швейцарців і публіки, яка зібралася на пристані.
Того ж дня пополудні в Пулавах відбувся марш оркестрів від палацу Чарторийських Королівською алеєю, що пересікає центральну частину міста, на площу імені Фредеріка Шопена. Тут наш оркестр разом з мажоретками продемонстрував свою програму «дефіле».
А у вечорі для учасників фестивалю була влаштована дискотека, на якій наші діти мали змогу відпочити та познайомитись з іншими учасниками фестивалю.
Заключний день фестивалю. О 14:30 – марш-парад оркестрів та спільне виконання двох маршів. Заключний концерт всіх учасників цього музичного свята, який через дощову погоду, був перенесений з стадіону у великий глядацький зал Будинку хіміка (Пулави, як і Калуш, — місто «хімії». — Авт.). Приміщення, більше, ніж наш палац культури «Юність», не вміщало всіх бажаючих почути виступи музикантів. Люди сиділи на підлозі та на східцях, що вели на балкон.
«Золоті сурми» та «Сузір´я» виступали зі своєю програмою сьомими. Всі шість попередніх учасників дуже тепло приймалися глядацькою аудиторією, особливо, коли звучали відомі польські мелодії. Час для виступу кожного оркестру був обмежений 15-хвилинним регламентом. За цей час «Золоті сурми» виконали п´ять творів, з них чотири — української тематики. Про те, як сприймали виступ наших оркестрантів разом з мажоретками, можна було б описувати словами найвищої ступені похвали. Аплодисменти, схвальні вигуки не вщухали, а на заключній пісні виступу «Україна» у виконанні Олександра Гука, подібно як в Демброві Ґурнічій, увесь зал встав, багато людей витирали сльози. Енергетичний посил виступаючих був таким потужно-позитивним, що присутні в залі не могли заспокоїтися. Ведучій довелося втихомирювати глядачів поясненнями, що виконання на «біс» не передбачені правилами фестивалю.
Прощалися з нашим оркестром вигуками «До зустрічі в наступному році!». А керівництво фестивалю повторювало, що вже не мислить наступного зібрання духових оркестрів без учасників з Калуша. Іван Шалата отримав диплом-подяку за участь у фестивалі та пам´ятний знак. Свято закінчилось. Вечеря і — зворотній путь. Емоційне піднесення, радість від успішних виступів – стимули до дальшої наполегливої праці.
Хочеться на завершення розповіді про успішну поїздку до Польщі, ще раз подякувати від імені батьків оркестрантів і мажореток керівництву міста, зокрема міському голові Ігореві Матвійчуку за матеріальну і моральну підтримку молодих митців у їхньому стремлінні до вдосконалення своєї майстерності, а також керівнику-диригенту оркестру «Золоті сурми» панові Іванові Шалаті та дирегенту Ярославу Гулимчуку, керівнику ансамблю мажореток пані Ользі Квецко та усім учителям-спеціалістам духового відділу музичної школи.
Стефанія ВІСТОВА, учасниця поїздки
