Злочини без терміну давності

До 76-х роковин арештів та розстрілів жителів міста Калуша кандидат історичних наук Ігор Ільницький та краєзнавець Олексій Оніщук оприлюднили світлини та зібрані дані про розстріли мирних жителів нашого міста представниками каральних органів СРСР.
Переглядів: 2570
20 років тому неподалік Івано-Франківська, у Дем’яновому Лазі почалися розкопки поховань жертв комуністичного режи

Є злочини без терміну давності. До таких слід віднести розстріли мирних жителів нашого міста представниками каральних органів СРСР.

24-25 червня 1941 року в місті органами держбезпеки СРСР були заарештовані мешканці:

— Цукерберг Олександр Вільгельмович (1924 р. н., м. Станіслав), проживав у м. Калуші, вул. Лесі Українки. Звинувачення – керівник антирадянської сіоністської організації «Бейтар» (молодіжна організація,  заснована 1923 року в Ризі з метою створення єврейської держави. — Авт.);

— Мандрик Євстахій Гаврилович (1913 р. н., м. Калуш), голова районного комітету «Червоного хреста», проживав у Калуші вул. Торговиця 50. Мати — Меланія Василівна (56 років), дружина — Христина Михайлівна (17 років), сестри: Марія (22 роки), працівник земельного відділу м. Рогатина, Євгенія (17 років), учениця школи, брат — Ярослав (18 років), продавець. Звинувачення — належність до ОУН та активна контрреволюційна діяльність, направлена на повалення радянської влади;

— Кочан Олександр Миколайович (1909 р. н., м. Калуш), завідувач районної бази в держторзі, проживав у м. Калуші, вул. Загірська 4. Батько — Микола Савостьянович (68 років), мати — Анна Петрівна (56 років), брат Степан (39років) і  сестра Марія (34 роки), проживають у Німеччині. Звинувачення — належність до ОУН та активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення радянської влади.

— Біленький Филимон Михайлович (1902 р. н., с. Камінна Перемишлянського району Львівської області), учитель української мови НСШ №1, проживав у м. Калуші, вул. Горького 57. Батько – Михайло Андрійович (80 років), мати – Анна Климентіївна (63 роки), дружина – Манчук Текля Захарівна (38 років), вчителька НСШ №1, син Богдан (10 років). Звинувачення – керівник Фронту Національного Єднання Калуського повіту, (націоналістична організація, яка діяла легально в Західній Україні з 1933-го по весну 1941 року. Голова — С. Герасимович, Д. Паліїв – провідник ФНЄ. — Авт.), член організації «Рідної школи» та  секретар «Просвіти»;

— Кобута Павло Романович (1906 р. н., с. Перекоси Войнилівського району), завідувач клубу соляного заводу, проживав у м. Калуші, вул. Боусенка 7. Дружина — Юлія Михайлівна (31 рік), брати: Ігнат (38 років), проживав у м. Ново-Батайськ, Андрій (21 рік), військовослужбовець РСЧА, Іван (40 років), контролер райфінвідділу, Михайло (18 років) — учень школи в с. Довго-Войнилів. Звинувачення — належність до ОУН та активна контрреволюційна діяльність направлена на повалення радянської влади;

— Завадович Ярослав Богданович (1923 р. н.), інженер пивзаводу, проживав у м. Калуші. Звинувачення — належність до ОУН та активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення радянської влади;

— Бутент Богдан Євстахович  (1915 р. н., м. Станіслав), продавець магазину, мати — Марія Федорівна (46 років), проживала у м. Станіславі, вул. Суханова 34, брат Мирослав (1924 р. н.), м. Станіслав, столяр меблевої фабрики, сестра  Євстахія (1926 р. н.) учениця середньої школи. Звинувачення — належність до ОУН та активна контрреволюційна діяльність;

— Тарановський Кирило Лукасевич (1913 р. н., м. Калуш), голова спорттовариства «Спартак», проживав у м. Калуші, вул. Загробище 48, (власник 6 моргів землі, коня, фіри, корови). Батько — Лука Кирилович (62 роки), мати — Марія Петрівна (51 рік), дружина — Ольга Петрівна (1921 р. н.), домогосподарка, брати: Володимир (1919 р .н.), служив в РСЧА, Антон (1924 р. н.), робітник укргаз м. Калуша. Звинувачення — належність до ОУН та активна контрреволюційна діяльність;

— Воляк Мирослав Михайлович (1924 р. н., м. Калуш), проживав у м. Калуші. Звинувачення — належність до ОУН та активна контрреволюційна діяльність направлена на повалення радянської влади.

Справи порушували слідчий сержант держбезпеки Мисовський та начальник Калуського районного відділу держбезпеки лейтенант держбезпеки Ледовський, санкціонував — прокурор Денисенко. Арешти проводили сержанти держбезпеки Куйдін та Дериков, слідчі Станіславського УНКВС. У справі фігурують посилання на свідчення таємних агентів польської політичної поліції Центнера (агентурне псевдо? — Авт.), німецького агента Коха та Мандрик М.Г. Заарештованих звинувачували у злочинах, передбачених ст. 54–2 (збройне повстання, за яке передбачалося покарання: розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства) та ст. 54–11 (всяку участь у контрреволюційній організації, з покаранням – розстріл. — Авт.).

Усі заарештовані заперечували свою належність до ОУН та контрреволюційну діяльність, спрямовану на повалення радянської влади. Допити проводилися з формальними запитаннями про визнання злочинів, а потім арештантів етапували в Станіславську тюрму, де 26 (?) червня (без вироку суду. — Авт.) розстріляли. Всього, за даними Державного архіву Івано-Франківської області, було розстріляно 1000 людей.

Масові розстріли в’язнів підпадають під злочини проти людства, які вже на той час були заборонені рішеннями Гаазьких конференцій 1899 та 1907 років.

У квітні 1947 року розстріляні в’язні були оголошені у Всесоюзний розшук, який тривав аж до 1964 року. Слідчі держбезпеки повторно допитували членів сімей.

Із показів Павлишин (Мандрик) Христини Михайлівни:

«В червні 1941 р. я розписалася з Мандриком Є.Г., оформила шлюб. Весілля не було, бо розпочалася війна. З Мандриком я не жила ні одного дня. Тільки розпочалася війна його забрали».

Тарановська Ольга Петрівна свідчила:

«З ранку чоловік пішов на роботу і більше не повернувся».

25 вересня 1964 року справа №6372 була закрита за строком давності начальником слідчого відділення УКДБ по Станіславській області  підполковником Долгіх.

«Геноци́д ( давньогрецької γένος — рiд, плем'я та латини  caedo — убиваю) — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, расовими, або релігійними мотивами. До таких дій належать:етноцид — різновид етнонаціональної політики (політичної поведінки), спрямованої на знищення ідентичності й культури конкретного народу (етносу)» (з пояснювальної записки Римського Статуту Міжнародного кримінального суду).

Правонаступником СРСР є Російська Федерація. Коли відбудеться Міжнародний кримінальний трибунал щодо Росії, ми не знаємо. Але напевне відбудеться ще за нашого життя.

P. S. Біленький Ф.М., Кочан О.М., Мандрик Є.Г. були пластунами 35-го куріня ім. С.Тисовського.

Ігор ІЛЬНИЦЬКИЙ, кандидат історичних наук

Олексій ОНІЩУК, краєзнавець