Микола Вороняк — ветеран бойових дій в Анголі, був нагороджений. Зараз воює на Донбасі і є учасником бойових дій У квітні минулого року міський голова розпорядився створити робочу групу з декомунізації. Її роботу очолив секретар міської ради Роман Боднарчук. А до роботи залучили істориків, краєзнавців, депутатів міської ради, представників громадських організацій міста. Підійти до питання намагалися фахово. У результаті тривалих обговорень та дискусій питання декомунізації у Калуші розділилося на кілька. Три вулиціначебто чітко підпадали під закон про декомунізацію, тож їх рішенням сесії міської ради перейменували. Йдеться про вулиці Скрипника, Черняховського та Руднєва.
Далі планувався розгляд питання про перейменування ще кількох вулиць, у тому числі — Пушкіна, Сухомлинського, Трублаїні тощо. Проте, за ці вулиці так і не взялися. З одного боку — через доволі рішучу непідтримку калушан, з іншого — через судовий позов одного з мешканців міста: учасник бойових дій Микола Вороняк вимагав скасувати рішення про перейменування. Він — мешканець вулиці Черняховського, яка після відповідного рішення міської ради мала б стати вулицею Дмитра Паліїва — уродженця села Перевозець, який був одним із організаторів повстання у Львові 1 листопада 1918 року та одним із засновників Української військової організації, а також — одним із організаторів української дивізії «Галичина».
У розмові з «Вікнами» ініціатор судового позову акцентував:
"По-перше, нас, мешканців вулиці, ніхто не питав, чи ми хочемо цього перейменування. По-друге, Черняховський не підпадає під закон про декомунізацію. Це мені офіційно підтвердили в Українському інституті національної пам’яті. І найголовніше: чому іменем Паліїва? Він був соратником і побратимом бригадефюрера СС ФрицаФрейтага — гаупштурмфюрером СС. Так, це відома постать у наших краях, але дуже суперечлива. Якщо вже перейменовувати вулицю, то невже у нас мало новітніх героїв, героїв сучасної України?".
Микола Вороняк — ветеран бойових дій в Анголі, був нагороджений. Зараз воює на Донбасі і є учасником бойових дій. Вулиця Черняховського, на якій він мешкає, налічує всього дев’ять хат та кількадесят мешканців. Тиха, спокійна і добре «захована» серед численних вуличок мікрорайону «Височанка».
За кого суд?
Відмінити рішення сесії про перейменування вулиці Микола Вороняк спочатку просив міського голову. Його звернення розглянула депутатська комісія з гуманітарних питань та депутатська комісія з питань законності, депутатської діяльності та антикорупційної політики. Втім, за словами головного спеціаліста з питань правового забезпечення ради відділу організаційно-правової роботи ради Івана Коцана, міський голова не може відмінити рішення міської ради — це повноваження суду. Відтак, обидві комісії вирішили, що рішення міської ради є правомірним і чинним. Калушанин подав у суд.
Микола Вороняк каже:
"Відбулося чотири засідання і в результаті я програв. Подав апеляцію. На одне з засідань у Львові я поїхав. Але мене там чекав сюрприз: «група підтримки» у військовій формі. Хто їх «купив» чи запросив, я не знаю, але мені відверто погрожували, називали ворогом і так далі. На наступне засідання я не їхав. Зараз чекаю на рішення суду. Якщо апеляційний я теж програю, то подаватиму касаційну скаргу. Готовий дійти до Європейського суду".
Утім, іти так далеко калушанин, ймовірно, не доведеться. Цього тижня стало відомо, що Львівський апеляційний суд задовольнив його позов у частині визнання протиправним та скасування рішення Калуської міської ради щодо перейменування вулиці Черняховського.
Львівський апеляційний суд дійшов висновку, що «у міської ради не було достатньо правових підстав приймати оскаржуване рішення». У наступних двох абзацах рішення зазначено:
"Крім того, помилковим є твердження суду першої інстанції, що таким рішенням відповідача не порушено прав та інтересів позивача, оскільки останній проживає на вулиці яка перейменована.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Калуської міської ради №582 від 24.11.2016 року «Про перейменування вулиць» в частині перейменування вулиці Черняховського на вулицю Паліїва є підставними".
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України. Часу для цього — 20 днів. Чи подавати касацію, міська рада ще подумає.
головний спеціаліст з питань правового забезпечення ради відділу організаційно-правової роботи ради Іван Коцан зазначив:
"Думаю, що буде організована нарада за участю депутатів, міського голови, представників координаційної ради, під час якої і прийматимемо остаточне рішення".
Варіантів розвитку подій є кілька. Перший: міська рада подає касаційну скаргу і чекає відповідного рішення суду. Другий: міська рада виконує рішення апеляційного суду і залишає вулиці Черняховського стару назву. Втім, тут виникає питання: що робити мешканцям, які вже внесли у документи нову назву? Таких, за попередньою інформацією, є близько 15-ти. І третій варіант — найбільш суперечливий: міська рада знову ж таки виконує рішення апеляційного суду, відміняючи рішення про перейменування, але при цьому ініціює нову процедуру перейменування вулиці. Цього разу — керуючись статтею 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту) та Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Щоправда, у цьому випадку міській раді доведеться організовувати громадські слухання і враховувати думку мешканців вулиці, перш ніж приймати чергове рішення.
Чи все так просто з Черняховським?
Отож, частково рішення міської ради суд відмінив, посилаючись у тому числі на список осіб, які підпадають під закон про декомунізацію, опублікований на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті. У цьому списку Черняховського справді немає. Проте, немає у ньому і прізвища Скрипника, якого у Калуші також «декомунізували». Теоретично, мешканці цієї вулиці також можуть піти вже протоптаною стежкою та повернути вулиці змінену торік назву, керуючись тими ж аргументами, що і Микола Вороняк.
Що ж до Руднєва, то тут теж цікаво, бо тривають суперечки, на честь якого саме Руднєва у Калуші була названа вулиця. Під закон про декомунізацію мав би потрапити Микола Руднєв (1894-1918) — радянський військовий діяч, учасник встановлення радянської влади в Україні, який командував полком при спільному із загонами Червоної гвардії нападі на найважливіші об'єкти Харкова та роззброєнні українських військ Центральної ради. Проте, історії відомий і ще один Руднєв — Семен. Він був активним діячем радянського партизанського руху, комісаром з'єднання під командуванням Сидора Ковпака. Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під Делятином у вересні 1943 Семен Руднєв був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у скроню радистка спецгрупи Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання.
З іншого боку, не можна відкидати варіант, що суд вищої інстанції може все ж стати на бік Калуської міської ради. На сьогодні перелік осіб, які підпадають під закон про декомунізацію, хоча й опублікований і нараховує понад півтисячі імен, не є вичерпним. На тому ж офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті зазначено:
«Список створений істориками для зручності місцевих громад, які обирають нові імена комуністичним вулицям згідно Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Він не є вичерпним, співробітники УІНП продовжують над ним працювати».
Зрештою, у багатьох містах України вулицю Черняховського таки перейменували. У Тернополі, до прикладу, вулиця тепер носить назву Героїв Крут, у Рівному — Миколи Негребецького, у містечку Виноградові — Армійська. В Житомирі вулицю Черняховського взагалі розділили на дві, яким присвоїли назви Чуднівська та вулиця Леха Качинського.
Щоправда, паралельно у багатьох містах України вулицю Черняховського не чіпали. Вулиці з такими назвами досі існують у Києві, Вінниці, Луцьку, Одесі, Сумах. Більше того — Указом Президента України від 22 лютого 2013 року Національному університету оборони України присвоєно ім'я Івана Черняховського «ураховуючи особливі заслуги перед Батьківщиною уславленого сина українського народу, видатного полководця, двічі Героя Радянського Союзу».
Довідка. Черняховський Іван Данилович (16 [29] червня 1906, с. Оксанина (нині — Уманський район, Черкаська область) — 18 лютого 1945, Пененжно, Польща) —радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, у період німецько-радянської війни командувач 60-ю армією Воронезького фронту, згодом командувач військами 3-го Білоруського фронту, генерал армії (1944). Один з чотирьох радянських командувачів фронтами, що загинули у роки війни на фронті. Загалом Іван Черняховський зробив блискучу кар’єру. Але історики відзначають, що не все у ній так просто. Справа в тому, що війська очолюваного ним 3-го Білоруського фронту влаштували у Східній Пруссії справжню гекатомбу, знищивши сотні тисяч цивільного люду, в тому числі жінок, дівчат і немовлят.
Тетяна КІНДЮХ, журналіст
