«Легенда» існуватиме доти, доки до неї приходитиме глядач, переконані актори театру Калущина завжди дихала театром. Тут народилися український письменник, громадський діяч Григорій Цеглинський, найпопулярніший актор Львівського театру імені Марії Заньковецької, заслужений артист України Іван Рубчак, який за 50 років зігравна сцені близько 500 ролей, актриса Українського театру в Тернополі Теодозія Бенцалева, українська драматична актриса Івано-Франківського музично-драматичного театру, народна артистка України Христина Фіцалович, український драматург, художник, музикант і журналіст Юрій Іздрик, поет та перекладач драматичних творів Анатолій Онишко. Калуш «виколисав» також цілу когорту театралів-аматорів, чимало з яких уже півстоліття свою любов до мистецтва переносять на сцену та діляться нею з глядачами.
Своєю історією калуський театр сягає в далекий 1968 рік. Саме тоді було створено драматичний гурток «Романтик», яким керувала Ольга Шерстюк, та здійснено перші постановки вистав — «Відважні серця» і «Розвідники». Це було визначним явищем для міста. Театр одразу полюбився глядачеві.
Проходили роки, збільшувався репертуар, у колектив вливалися нові учасники і змінювались режисери. У 1975 році свою роботу як керівник колективу розпочала Раїса Груздєва. Професіоналізм її постановок, творчий підхід до кожного з акторів, зокрема і до колективу в цілому, приносили вагомий результат. Глядачам пропонували роботи, які максимально розкривали творче обличчя театру, його мистецьку спрямованість. Серед постановок на той час були шедеври вітчизняної та світової класики: оперета «Маріца» Імре Кальмана, комедія «Лікар мимоволі» Жана Батіста Мольєра, вистави на основі творів Миколи Зарудного («Обочина», «На сьомому небі»), Анатолія Островського, Антона Чехова, Карло Гольдоні, Олександра Дюма й інших авторів.
У березні 1979 року до Міжнародного дня театру колектив «Легенди» організував першу «Театральну весну», подарувавши глядачам три постановки вистав. Фестиваль відбувався й у 1980, 1982 та 1984 роках.
Не забарився і результат такої великої творчої роботи. За працю на ниві розвитку театрального мистецтва, за постановки відомих вистав, високу виконавську майстерність 26 листопада 1982 року драматичному колективові було присвоєно почесне звання «народного аматорського драматичного колективу».
Режисер Леся Піцик, яка вже 16 років керує «Легендою», зауважує:
"Ще в ті роки театр дуже професійно підходив до кожної з вистав. Виготовляли макети костюмів, ескізи декорацій. На оформлення сцени і творчі поїздки витрачали чимало коштів. З 1975 по 1985 рік було здійснено 89 постановок: цікавих і різних за жанрами. З однаковим успіхом презентували комедії і драми, мелодрами і трагедії".
За словами Лесі Піцик, велика актриса, режисер і педагог Раїса Груздєва відійшла у вічність, залишивши у спадок не тільки декорації,костюми, фотографії і стенди, а й велику любов до театру, яку продовжували нести і розвивати багато її учнів, талановитих режисерів: Олег Сенів, Ніна Романів, Любов Липовська, Надія Шипова. Свого часу кращими постановками театру були: «На першій гулі», «Касандра», «Назар Стодоля», «Дівчина з легенди», «Циганка Аза», «Трояндовий цвіт юності», «Народний Малахій».
Леся Піцик керівником театру стала 2002 року. В режисерській роботі їй тривалий час допомагав Василь Федоришин, а в останні роки — Ірина Хемич. Під їхнім керівництвом театр живе, розвивається, не боїться новизни. Зараз «Легенда» займає чільне місце серед театральних аматорських колективів області та України. Серед постановок театру — шедеври української класики: «За двома зайцями»Михайла Старицького, «Назар Стодоля» і «Мати-наймичка» Тараса Шевченка, «Украдене щастя», «Для домашнього вогнища» Івана Франка, «Фараони» Олексія Коломійця, «Тев’є-Тевель» Шолом-Алейхема. В репертуарі театру є також сценічна композиція за постановкою Володимира Нестеренка «Степан Бандера…Автобіографія». Актори театру беруть участь у культурно-мистецьких заходах, фестивалях. Торік, до прикладу, під час відкриття криївки та пам’ятного хреста українським підпільникам ОУН-УПА у лісовому масиві мікрорайону «Підгірки» калуські театрали представили постановку "Життя за волю віддали...". Акторам вдалося відтворити фрагмент із життя підпільників.
У 2008 році театр спробував свої сили на Всеукраїнському фестивалі театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена» в місті Очаків, виступивши із виставою «Украдене щастя». Журі високо оцінило режисерський задум, акторську гру, чистоту української мови та нагородило «Легенду» почесним званням «Лауреата фестивалю». З таким же успіхом калушани поверталися з фестивалю і впродовж трьох наступних років.
У 2010 році рішенням сесії Калуської міської ради за високі досягнення у розвитку театрального мистецтва міста колектив отримав статус муніципального, згадує Леся Піцик:
"Три роки учасники отримували фінансову підтримку з бюджету міста. Ми прагнули відповідати цьому високому статусові й багато працювали. Загалом у Калуші зараз є сім муніципальних колективів, два з яких мають фінансування з бюджету. Йдеться про духовий оркестр та народний ансамбль пісні і танцю «Прикарпаття». «Легенда» наразі — не фінансується. Але нам допомагають із пошиттям костюмів та виготовленням реквізиту для вистав. Транспортні витрати також компенсовують".
За півстоліття «Легенда» подарувала глядачам чимало справжніх корифеїв театру. Молоде покоління акторів також стало достойною заміною своїм учителям.
Це — надзвичайні люди, вірні служителі Мельпомени, аматори різного віку і різних професій, яких об’єднує велика любов до театру, люди без високих мистецьких знань і відзнак, але артисти справді народні, бо є вихідцями з народних гущ, живуть повсякденно простим життям, а зі сцени змушують радіти і плакати, переживати і співчувати, — акцентує режисер.
З 2011 року «Легенда» відродила в Калуші фестиваль «Театральна весна». А в останні роки запам’яталася ще і низкою нових вистав: «Соколики» Григорія Цеглинського, «Терен на шляху» Петра Колесника, «Ми живі» Миколи Кардащука. Ювілей театру також відзначать прем’єрою вистави. Цього разу в історії на сцені переплетуться минуле і сучасне. Леся Піцик анонсує:
"Це буде вистава Ігоря Юзюка «Камінний хрест. Повернення». Історія про правнука героя новели Василя Стефаника «Камінний хрест», який працює менеджером великої канадської компанії і приїжджає в село своїх предків. Як і сто років тому, з села у пошуках заробітку їдуть за кордон люди. Що ж чекає героя у селі, глядачі дізнаються вже 25 березня. Тож, запрошую відсвяткувати разом з нами всіх, хто любить театральне мистецтво і хто творив «Легенду» всі ці роки".
Режисер додає також, що вистава — дуже сучасна, з відповідною лексикою та ролями. Постановка — досить «доросла». З нею, після прем’єри у Калуші, планують поїздити містами Прикарпаття. «Легенда» також має намір незабаром повторити для калушан виставу «Соколики» та презентувати її у Перемишлі.
Цього року виповнюється 165 років з дня народження Григорія Цеглинського. Його життя було тісно пов’язане з Перемишлем, де він зокрема працював директором державної гімназії. Тож, нам дуже приємно, що маємо в репертуарі виставу його авторства. Мріємо поїхати з нею у Перемишль, — каже Леся Піцик.
Загалом, вірять калуські театрали, попереду — ще чимало праці і постановок, чимало перемог і ролей, нових облич та відкриттів. «Легенда» існуватиме доти, доки до неї приходитиме глядач. А глядач, очевидно, буде приходити до тих пір, поки існує світ, адже ніякі проблеми і навіть війни та катастрофи не заберуть у людей бажання черпати силу, розум і багатство духовного світу.
Святкування 50-річного ювілею калуського театру розпочнеться 25 березня о 16.00. В палаці культури «Юність» з цієї нагоди, після урочистої вітальної частини, продемонструють фільм «Нам — 50» та прем’єру вистави ««Камінний хрест. Повернення». Стати частиною святкування запрошують всіх охочих. Вхід — вільний.
Юрій ТИМОЩУК, журналіст
