Питання чи запроваджувати монетизацію у Калуші, ще не обговорювали «На гарячу лінію Кабінету Міністрів України надходили непоодинокі скарги про те, що пільговикам відмовляють у безкоштовному проїзді в громадському транспорті. З іншого боку частими були нарікання перевізників, які заявляли про свої фінансові втрати, бо за щось потрібно ремонтувати транспортні засоби та підтримувати їх у належному стані.
Уряд нещодавно прийняв збалансоване рішення, затвердивши Порядок монетизації пільг на проїзд та рекомендувавши органам місцевого самоврядування змінити філософію як у відношенні до пільговиків, так і до перевізників. Кожен регіон має визначити середню вартість поїздки саме в цій області і, вже виходячи з рівної кількості поїздок, затвердити мінімальну гарантовану суму виплати. Люди матимуть змогу використовувати кошти на свій розсуд: хтось може витратити їх на декілька десятків поїздок у трамваї, а комусь буде вигідніше три рази скористатися таксі. За попередніми підрахунками Мінсоцполітики, в середньому на людину в місяць на проїзд потрібно 150-200 гривень.
Місцеві бюджети, завдячуючи урядовій децентралізаційній реформі, зросли вдвічі – з 146,6 млрд грн. у 2016 році. до 231 млрд грн. у 2018-му. Тому аргументи про брак коштів на монетизацію пільг на проїзд Урядом не сприйматимуться. Завдання органів місцевого самоврядування зробити рішучий крок вперед, і, сповідуючи соціальну відповідальність, виплачувати пільговикам реальні кошти на проїзд», – повідомлення такого змісту поширила урядова прес-служба.
Бомба сповільненої дії
До 2016 року компенсацію безкоштовного проїзду пільгових категорій громадян у громадському транспорті здійснював державний бюджет. Міста та райони отримували кошти і розподіляли їх між перевізниками. Причому сума компенсації повноцінно пільгові перевезення не відшкодовувала. Проте ситуація була стабільною: перевізники хоч і скаржилися на недостатню субвенцію, з таким порядком мирилися, а пільговики, включаючи і пенсіонерів, користувалися своїм правом без обмежень.
Однак цей баланс було порушено. Зокрема, починаючи з 2016 року, у держбюджеті видатки на компенсацію за перевезення пільгових категорій не передбачали. Функцію фінансування пільг держава передала місцевим радам. У великих містах кошти закладали, а у районах і селах – ні, адже тут не вистачає навіть на зарплату. Попутно Верховна Рада зробила «подарунок» і пільговикам, позбавивши своїм законом права на безкоштовний проїзд пенсіонерів, дітей війни, учасників війни, ветеранів праці, інвалідів ІІІ групи. Але, водночас, уряд запевнив тих же пенсіонерів у тому, що правом пільгового проїзду вони можуть користуватися без обмежень відповідно до постанов уряду від 1993-94 років, які чинні і скасовувати їх не планують. Одним словом, держава створила проблему, яка вже два роки збурює громадян. Пільга нібито є, а водночас – немає, адже Закон має вищу силу, ніж постанова уряду. У містах проблему вирішують по-різному. У Калуші, наприклад, запровадили «пільгові» рейси, в Івано-Франківську пенсіонерів возять усіма автобусами, але у визначений час. А, наприклад, у Калуському районі на приміських рейсах немає компенсації за пільгові перевезення, тож, пенсіонери платять за проїзд. Загалом така практика є дискримінаційною, адже в одних містах чи районах громадяни мають привілеї, в інших – ні.
Тепер, вирішив уряд, настав час монетизувати транспорті пільги. Тобто, виплачувати пільговикам компенсацію «живими» грошима, причому – за рахунок місцевих бюджетів. Але визначитися повинна місцева влада. Проте «збалансоване» рішення уряду дискримінацію ніяк не усуває. Там, де міста чи села не мали коштів на пільговий проїзд, вони не зможуть забезпечити і монетизацію. А там, де мали, ризикують стикнуться з чималими проблемами, оскільки монетизація загалом обійдеться бюджетам значно дорожче, ніж компенсація перевізникам, яка є сьогодні. Причому не факт, що виплачені громадянам гроші все-таки дійдуть до перевізника. При цьому «зависне» головне питання: як бути з пенсіонерами – найчисленнішою і найбільш вразливою категорією пільговиків?
Пенсіонери: з пільгою чи без?
Для пенсіонерів та інвалідів не скасують пільговий проїзд – заявив у 2015 році тоді міністр соціальної політики Павло Розенко. Заява передувала вступу у дію Закону, яким пільги обмежили.
Однак остання урядова постанова про монетизацію пільг дає підставу серйозно сумніватися, чи дійсно уряд вважає, що пенсіонери мають право на пільговий проїзд. Зокрема, у ній записано, що «дія цього Порядку (монетизації пільг. – Авт.) поширюється на окремі категорії осіб, які мають право на пільги з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах».
Далі йде вичерпний перелік, який повністю співпадає з тим, що визначений саме Законом. Монетизація поширюється на: осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1; учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 2; дітей віком від шести років, потерпілих від Чорнобильської катастрофи; учасників бойових дій; осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни; дітей віком від шести років з багатодітних сімей; ветеранів (військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв’язку); батьків військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби; осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю віком від шести років та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю; реабілітованих осіб, які отримали інвалідність внаслідок репресій або є пенсіонерами.
Учасники війни, пенсіонери за віком, ветерани праці, діти війни до переліку «категорій, які мають право на пільги з оплати проїзду» чомусь не увійшли, тому отримати пільгу грошима не зможуть. У пункті 6 Порядку сказано, що особам, які мають право на пільги з оплати проїзду і проживають в адміністративно-територіальній одиниці, де не запроваджено надання пільг у готівковій формі, під час оплати проїзду в адміністративно-територіальній одиниці, де запроваджено надання пільг у готівковій формі, «видається квиток, завірений посадовою особою транспортного підприємства, яка прийняла відповідну оплату, шляхом зазначення прізвища, імені, по батькові такої особи, проставлення власного підпису та штампа цього підприємства із зазначенням дати поїздки, назви населеного пункту. Відшкодування вартості проїзду таким особам проводиться органом місцевого самоврядування за місцем перебування особи на обліку на підставі поданої заяви та квитків про оплату проїзду».
Уявімо, що в Калуші запровадили монетизацію, а в Івано-Франківську – ні. За урядовою постановою, пільговик, приміром, інвалід І групи з обласного центру, у Калуші мусить заплатити за проїзд у міському автобусі, потім знайти посадову особу перевізника, яка має штамп. Далі, вже вдома, звернутися з заявою, і все це лише для того, щоб повернути витрачених у Калуші 4 гривні. Процедура явно не для людей зі слабким здоров’ям. Але цей пункт дає важливу інформацію, а саме: у містах, де запровадять монетизацію, платити за проїзд треба буде всім. Не буде можливості безоплатного проїзду навіть для пільговиків за Законом. Не кажучи про пенсіонерів.
Отож, монетизація пільги на перевезення вигідна обмеженому колу пільговиків (особливо тим, які не користуються громадським транспортом, або їздять ним мало, тож, зможуть витратити готівку на інші потреби. – Авт.) і вигідна перевізникам, але вона може серйозно вдарити по пенсіонерах зокрема тих міст, де вони зараз мають можливість користуватися безоплатним проїздом. Також вона не вигідна місцевій владі, оскільки значно збільшує видатки місцевого бюджету на пільгові перевезення.
Різниця – відчутна
Минулого року у Калуському районі підготували програму компенсації пільгових перевезень. Щоправда, її так і не затвердили. Бюджет програми на рік пропонувався в розмірі 750 тис. гривень. І це на дві поїздки на місяць лише для тих пільговиків, які мають таке право за Законом. Уряд пропонує для монетизації мінімум 30 поїздок. Не важко порахувати, у яку суму для бюджету обійшовся б такий проект: як мінімум вдвічі дорожче, ніж усі соціальні програми району разом узяті. Тому монетизація для багатьох міст і районів, де навіть після того, як зросли місцеві бюджети, критично не вистачає коштів на базові речі – зарплати в освіті і охороні здоров’я, – недоступна розкіш.
У міському бюджеті Калуша на цей рік передбачено 3 млн гривень відшкодування перевізникам за пільгові перевезення. Кошти, за словами заступника міського голови Руслани Вайди, в основному розподіляються за двома напрямками: перевезення до садово-городніх ділянок і для забезпечення «пільгових» рейсів, які безкоштовно возять усіх пільговиків, включаючи і пенсіонерів – з розрахунку 72 гривні на рейс. До речі, пільгові категорії, на які поширюється монетизація, у Калуші можуть безкоштовно їздити усіма міськими автобусами, а не тільки «пільговими».
У Калуші, за даними управління соціального захисту, 166 «чорнобильців» 1 і 2 категорій, одна дитина, постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, 679 учасників бойових дій, 120 інвалідів війни, 473 дитини з багатодітних сімей, 45 ветеранів військової служби, 16 батьків загиблих військовослужбовців, 35 реабілітованих, 322 дітей-інвалідів, 452 інваліди першої групи і 1611 – другої. Загалом 3920 осіб, які згідно із Законом мають право на пільговий проїзд, а у випадку позитивного рішення місцевої влади – і на компенсацію. Виплати їм з бюджету мали б становити близько 600 тис. гривень на місяць, або понад 7 млн гривень на рік. Це по мінімуму і без врахування додаткових витрат на адміністрування виплат. Сума значна, але, на відміну від Калуського району, для міста – посильна. Питання: що у такому разі буде з «пільговими» рейсами? Варіантів небагато. Можна їх зберегти, як є, і, крім монетизації, далі платити перевізникам, які возять пенсіонерів. Тоді не виключено, рейсами будуть користуватися усі пільговики без винятку (адже тоді можна буде зекономити отриману монетизацію), відповідно, кошти до перевізників так і не дійдуть (на ту ж модернізацію транспорту), а умови перевезень у «пільгових» автобусах стануть ще важчими. Альтернатива – скасувати «пільгові» рейси. У такому разі наслідки для місцевої влади будуть катастрофічними, адже неминучі протести і невдоволення пенсіонерів. Ще один варіант – поширити монетизацію на пенсіонерів, але у такому разі це обійдеться бюджету міста у щонайменше 30 млн гривень. Тому, вірогідно, органи місцевого самоврядування будуть схилятися до того, щоб залишати все, як є.
Руслана Вайда зазначила: питання чи запроваджувати монетизацію у Калуші, ще не обговорювали. За її словами, до 1 червня обласна адміністрація має визначитися щодо суми компенсації. Посеред року, зазначила Руслана Вайда, говорити про додаткове виділення фінансування, а йдеться про значні суми, важко. У будь-якому разі це питання обговорять депутати міської ради, яким і належить прийняти рішення щодо монетизації пільгових перевезень. Руслана Вайда також повідомила: пільгові автобуси до садово-городніх масивів, які безкоштовно будуть перевозити пенсіонерів, міська влада у будь-якому разі збереже.
Богдана Тимчишин, журналіст
