Дистанція для справжніх вікінгів. Франківець фінішував на найскладнішому ультрамарафоні Oslo Triple 73 км

Oslo Triple 73 км або біговий триатлон — не просто міжнародні змагання, це щоденна перемога над собою і перевірка можливостей тіла. Спочатку Ви біжете 42,2 км, потім одразу знову біговий етап — 21,1 км і завершуєте це все бігом ще на 10 км. Та ще й потрібно вкластися в межі певного часу.
Переглядів: 2551
Микола Таран цього року став єдиним представником України, який витримав 73 км найскладнішої траси Скандинавії

Біговий триатлон вважається одним з найбільш складних одноденних змагань в Норвегії. Гонки цієї серії почали проводитися з 2013 року. Щорічно професійні атлети і просто любителі спорту беруть вихідні у вересні і відправляються на змагання, щоб довести собі, що вони — найкращі. Франківець Микола Таран цього року став єдиним представником України, який витримав дистанцію в 73 км найскладнішої траси Скандинавії.

У розмові з «Вікнами» Микола Таран розповів, як долав дистанцію для справжніх вікінгів:

"Головна мета, яка не давала мені спати, розбурхувала свідомість і тягнула магнітом до столиці Норвегії — участь в BMW Oslo Marathon 2018. Тільки в минулому році це була повна дистанція в 42,195 км, а в цьому році я вирішив брати максимум. В рамках марафону існує дистанція для справжніх вікінгів Oslo Triple — 73 км".

Заявку на участь франківець подав в інтернеті, здійснив оплату стартового внеску, доклав копію страхового поліса в день старту, а також підписану угоду, що не має протипоказань для участі в змаганнях і в разі погіршення свого здоров'я всю відповідальність несе особисто. Стартовий внесок включав в себе харчування впродовж всієї гонки, технічну підтримку на біговому етапі і будь-яку медичну допомогу, в разі необхідності, просто на трасі.

Підготовка до BMW Oslo Marathon 2018 тривала близько року:

"Тренувався я майже щодня. На відпочинок в мене був виділений максимум один день — вечірній біг при різних температурних показниках. Обов'язковим для мене було виділення часу і для важкої атлетики, щоб тіло було сильним, і для розтяжок — для щоб бути гнучким. При підготовці доводилося вчасно лягати спати, адже здоровий сон — основний чинник для відновлення організму. Завдяки моїм батькам, перш за все, їхній підтримці, я зміг фінішувати на найскладнішому етапі мого життя. Вони були поруч, бачили мої старання, переживали, допомагали всім чим могли: від моральних порад — до фінансування".

Участь у змаганнях взяли 96 спортсменів, третина з не змогла фінішувати. Франківець, який має великий досвід півмарафонів, марафонів і ультрамарафонів, запевняє:

"Я фінішував 16-тим. І це дуже хороший результат".

За його словами, ніч перед стартом — один із найбільш емоційно непростих моментів. Іноді навіть найсильніший атлет програє не силовими і фізичними показниками, а головою:

"Тому перед гонкою дуже важливо зібратися й очиститися від зайвих думок. Підготовка і переродження із звичайного в ''вікінга'' відбувалася не просто, а день старту був для мене гордісним і хвилюючим. Для першого етапу бігу задача була пробігти в звичайному темпі, щоб розподілити сили на наступні етапи.Але виявилося, що цей етап я пробіг дуже швидко і зміг зберегти час на подолання наступних двох етапів та фінішувати з прапором України".

Важливим фактором підготовки до бігового ультратриатлону було харчування, каже Микола Таран. Під час тренувань завдання було харчуватися максимально повноцінно, але без жодних спортивних (синтетичних), так нині популярних добавок, намагався просто не переїдати і не досягати почуття голоду, щоб організм не відчував додаткового стресу і труднощів з травленням. Ніколи не було заборони в кількості питтєвої води:

"Ввечері, перед головним стартом, в мене була досить калорійна вечеря. Адже стартували дуже рано і тому довелося подбати про енергозбереження ще з вечора".

Oslo Triple 73 км — це не тільки спортивні змагання, це спосіб життя, який допомагає долати труднощі і в житті, і на роботі, переконує спортсмен:

"Я перетнув фінішну лінію із прапором України з посмішкою і відчув гордість, хоча коліно боліло так, що не міг наступати. В той момент я зрозумів, що більше не буду це повторювати. Проте наступного ранку, хоч у мене боліло все, але закралася думка: «Треба на наступний рік знову приїхати».

Юрій ТИМОЩУК, журналіст